Рішення № 22621550, 05.04.2012, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 2-6262/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого: Івашковича І.І.

при секретарі: Гайданка Г.В.

з участю представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді справу за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання недійсними правочинів, зобов»язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулося в суд із даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №MKVCGA00000014 від 21.12.2007 року ОСОБА_3 21.12.2007 року отримав кредит у розмірі 88575 дол.США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.12.2017 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків Позивача, які мають вираз у залученні Позивачем вільних коштів до страхового резерву, створенного в забезпечення простроченної заборгованності позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Станом на 22.09.2011 року у відповідача виникла заборгованість -97667,02 дол.США, яка складається з наступного: 69694,10 дол.США - заборгованість за кредитом; 11613,25 дол.США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2585,85 дол.США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 9093,15 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,35 дол.США - штраф (фіксована частина); 4649,32 дол.США - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк»та Відповідач уклали договір іпотеки зареєстрований в реєстрі за №3013 від 21.12.2007 року.

Згідно з договором іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 103,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 18.08.2002 року, б/н виданого Ужгородським МВК, зареєстрованого в КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації», реєстраційний №21422243. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки становить 577200 грн.

3гідно ч.1 ст.33 3акону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.39 3акону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч.1 ст.38 цього 3акону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій осо6і-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та ст.629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

3гідно ч.2 ст.39 3акону України «Про іпотеку»одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч.1 ст.40 3У «Про іпотеку»та ст.109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Відповідачі підлягають виселенню з житла, яке є предметом іпотеки розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Крім того, відповідно до ст.6 3акону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання вУкраїні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання.

В статті 3 3акону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. 3а цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається, негативно відобразиться на їі ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

3гідно ч.1 ст.7 3акону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Вимоги ст.ст.35,40 3акону України «Про іпотеку»щодо повідомлення боржника (іпотекодавця, якщо він є відмінним від боржника) про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору та про вимогу добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення Позивачем виконані в повному обсязі. Відповідні повідомлення та докази, що підтверджують їх направлення подані разом з даним позовом у якості відповідних додатків.

Посилаючись на вказане просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №MKVCGA00000014 від 21.12.2007 року, в розмірі 97667,02 дол.США звернути стягнення на квартиру загальною площею 103,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки зареєстрований в реєстрі за №301З від 21.12.2007 року) ПАТ КБ «ПриватБанк»з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_3, що зареєстрований та/або проживає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі УМВС України в Закарпатській області, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказанної кватрири.

У судовому засіданні первісний позов підтримано, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні первинний позов вважає безпідставним, подав зустрічний позов та просить визнати кредитний договір №МКVСGА00000014 від 21 грудня 2007 року укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк», в особі Закарпатського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 недійсним з моменту укладення.

Визнати недійсним договір іпотеки від 21 грудня 2007 року укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк»та ним, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за №3013.

Зарахувати зустрічні однорідні вимоги та зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" прийняти від нього суму у розмірі 197508,12 грн., як таку, що є повним та кінцевим розрахунком (погашенням) за недійсним кредитним договором №MKVCGA00000014 від 21 грудня 2007року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 групня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк»був укладений кредитний договір № MKVCGA00000014 про надання кредиту у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в розмірі 80000 дол.США на реконструкцію будинку, а також 8575 дол.США на сплату страхових та інших платежів, передбачених договором.

В той же день, 21.12.2007 року, між ОСОБА_3 та банком, в особі його представника, був укладений та нотаріально посвідчений договір іпотеки реєстраційний №3013.

Ст.99 Конституції України чітко визначає, що грошовою одиницею України - є гривня. Продовжуючи дію конституційну вимогу, Цивільний кодекс у ст.192 ЦК України визначає, що законним платіжним засобом, обов»язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України -гривня.

ПАТ КБ «Приватбанк»не маючи індивідуальної ліцензії на видачу кредиту в іноземній валіоті, не зважаючи на це свідомо уклав з ним спірний договір на видачу кредиту, його погашення, сплату відсотків та винагороди в іноземні валюті (доларах США), що суперечить вимогам чинного законодавства.

Пункотом 7.1. розділу 7 Особливі умови спірного кредитного договору передбачено, що сплата суми кредиту, процентів та винагороди за договором здійснюється ним в доларах США на рахунок банку.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За своєю правовою природою між сторонами укладено кредитний договір, за яким виникли цивільно-правові відносини.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зважаючи на те, що «Умови та порядок розрахунків»є суттєвими умовами кредитного договору, спір фактично виникає не з надання кредиту в іноземній валюті, а з того, що розрахунки за спірним кредитним договором визначені і проводились обома сторонами в іноземній валюті.

Статтею 524 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошоний еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановилених законом.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням ст.ст.4,192 ЦК України є єдиним нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносин у валютній сфері.

Відповідно до п.2 ст.1 Декрету 'КМУ, під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей Та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, псреказуванням і пересиланням ІІа територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання банком йому кредиту, тобто проведення розрахунків за зобов'язанням по кредитному договору, в іноземній валюті та здійснення ним виконання своїх обов'язків, тобто проведення розрахунків за своїми зобов'язанням по кредитному договору, в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією.

Згідно ч.1,.2 ст.5 Декрету КМУ, НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання.

Проведення розрахунків за спірним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, виходячи з наступного.

Згідно п.п.»г»ч.4 ст.5 Декрету КМУ, індивідуальної ліцензії потребують в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Відповідно до п.1.4 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004 р. №483, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 р. №1429/10028, під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на гериторії України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.

Згідно п.7.1. розділу 7 «Особливі умови»спірного кредитного договору ПАТ КБ "ПриватБанк" надав кредит у сумі 80000 доларів США та 8575 доларів США на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в договорі, які він отримав з каси банку у іноземній валюті готівкою, що не оспорюється сторонами.

Відповілно до цього ж п.7.1. Кредитного договору, сплата суми кредиту, процентів та випагороди за договором повинна здійснюватись ним в доларах США на рахунок банку.

Таким чином, кредит в сумі 80000 доларів США та 8575 дол.США був йому наданий банком в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом (проценти) також проводились ним в доларах США, що підтверджується наявними у нього та матеріалах справи квитанціями про сплату та платіжними дорученнями в іноземній валюті.

За період з 21.12.2007 року по 07.02.2011 року ним було сплачено банку 36742,87 доларів США (сума склалається з тіла кредиту, процентів та пені).

Оплата боргу та інших платежів, стягнення яких в іноземній валюті, передбачено кредитним договором також потребує індивілуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу. У зв»язку із відсутністю індивідуальної ліцензії у банку або позичальника використання долару США як засобу платежу за кредитним договором №MKVCGA00000014 від 21.12.2007 року суперечить приписам п.»г»ч.4 ст.5 Декрету КМУ, Постанови НБУ №119 від 26.03.1998 року.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного лозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК України є оснорюваним, та може бути визнаний судом недійсним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Відповідно до ч.ч.1,3,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину мас бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст.216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На виконання цього правочину він отримав від банку 88575 доларів США, що на день отримання становило 447303,75 грн., виходячи з офіційного курсу НБУ на 21.12.2007 року 1 долар США = 5,05 грн.

ПАТ КБ "Приватбанк' на виконання кредитного договору №MKVCGAOOOOOO14 від 21.12.2007 року отримав від нього 36742,87 доларів США.

За період з 2008 року по 2011 рік ним сплачено банку суму у розмірі 249795,63 грн.

Шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог різниця між отриманим і сплаченим ним, та виданим і отриманим банком за спірним кредитним договором становить 197508,12 грн.

Подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст.3 ЦК України - принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду відповідача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надапня кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, позивач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарськоі) діяльносгі виключно на Відповідача -позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням ч.3 ст.13 ЦК України.

Відповідно до приписів ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За таких обставин, беручи до уваги висновки та обгрунтовані докази щодо недійсності правочину. який оформлений кредитним договором №MKVCGA00000014 від 21.12.2007 року, в забезпечення виконання позивачем обов 'язків за яким було укладено договір іпотеки від 21 грудня 2007 року посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за №3013, останній також підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч.2 ст.548 ЦК України.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору №MKVCGA00000014 від 21.12.2007 року ОСОБА_3 21.12.2007 року отримав кредит у розмірі 88575 дол.США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.12.2017 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Станом на 22.09.2011 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість -97667,02 дол.США, яка складається з наступного: 69694,10 дол.США - заборгованість за кредитом; 11613,25 дол.США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2585,85 дол.США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 9093,15 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,35 дол.США - штраф (фіксована частина); 4649,32 дол.США - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки зареєстрований в реєстрі за №3013 від 21.12.2007 року.

Згідно з договором іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 103,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 18.08.2002 року, б/н виданого Ужгородським МВК, зареєстрованого в КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації», реєстраційний №21422243. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки становить 577200 грн.

3гідно ч.1 ст.33 3акону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

З врахуванням наведеного, а також положень ст.629 ЦК України, ст.ст.38,39,40 Закону України «Про іпотеку» позовні вимоги слід задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №MKVCGA00000014 від 21.12.2007 року, в розмірі 97667,02 дол.США звернути стягнення на квартиру загальною площею 103,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки зареєстрований в реєстрі за №301З від 21.12.2007 року) ПАТ КБ «ПриватБанк»з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_3, що зареєстрований та/або проживає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі УМВС України в Закарпатській області, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказанної кватрири.

У задовленні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»установлено, що кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

У разі наявності в банку відповідної генеральної ліцензії або дозволу НБУ здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину, передбачених ст.ст.203,215 ЦК України -немає.

Керуючись ст.ст.10,11,214,215 ЦПК України, ст.ст.203,215,526,527,530,629,1050,1054, ЦК України, ст.ст.38,39,40 Закону України «Про іпотеку», суд,-

РІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №MKVCGA00000014 від 21.12.2007 року, в розмірі 97667,02 дол.США звернути стягнення на квартиру загальною площею 103,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки зареєстрований в реєстрі за №301З від 21.12.2007 року) ПАТ КБ «ПриватБанк»(49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_3, що зареєстрований та/або проживає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі УМВС України в Закарпатській області, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказанної кватрири.

У зустрічному позові ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання недійсним кредитного договору №MKVCGA00000014 від 21.12.2007 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3; визнання недійсним договору іпотеки від 21 грудня 2007 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3; зобов»язання ПАТ КБ «ПРиватБанк»зарахувати зустрічні однорідні вимоги та прийняття від ОСОБА_3 суму 197508,12 грн. як таку, що є повним розрахунком за кредитним договором, укладеним 21.12.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Івашкович І.І.