Рішення № 22621527, 22.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5005/5024/2011-8/32222.07.11

За позовом Приватного акціонерного товариства «АЕРОБУД»в особі філії «Аеробуд-Дніпро»

до Приватного підприємства «Грона-Л»

про стягнення заборгованості у розмірі 13 324,39 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1. за дов. № б\н від 14.02.2011 р.

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Грона-Л»про стягнення заборгованості в розмірі 13 324,39 грн., що складається з суми основного боргу в сумі 13 154,10 грн., 51,90 грн. 3% річних від простроченої суми, 118,39 грн. інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобовязання щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором будівельного підряду № 010908 від 01.09.2008 року на виконання робіт по устрою затяжки на обєкті будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями та паркінгом в районі будинків № 27,29 по вул.. Шевченка, в м. Дніпропетровську.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2011 року порушено провадження у справі № 5005/5024/2011, розгляд справи призначено на 12.05.2011 року.

В судове засідання 08.07.2011 року представник відповідача не зявився, доказів перерахування існуючої заборгованості суду не було надано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 року відкладено розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України на 22.07.2011 року.

В судове засідання 22.07.2011 року представник відповідача не з»явився, вимог ухвали не виконав, відзив на позовну заяву не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 22.07.2011 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 року між Приватним підприємством «Грона-Л»(Субпідрник) та Закритим акціонерним товариством «Аеробуд»в особі філії «Аеробуд Дніпро»(генпідрядник) був укладений договір підряду № 010908 на виконання робіт по устрою затяжки на обєкті будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями та паркінгом в районі будинків № 27,29 по вул. Шевченка, в м. Дніпропетровську, за умовами якого субпідрядник зобовязується власними силами та засобами на свій ризик якісно, у встановлені даним договором строки, виконати роботи передбачені договором відповідно до проектно-кошторисної документації, ДБН за завданням Генпідрядника з використанням своїх матеріалів, а Генпідрядник зобов»язується своєчасно прийняти й оплатити виконану субпідрядником роботу (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, сума договору з договірною ціною складає 231 999,60 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 38 666,60 грн.

Згідно п. 2.3 Договору по узгодженню сторін Замовник здійснює авансовий платіж за даною додатковою угодою в розмірі 117 259,20 грн., в тому числі ПДВ (20%) 19 543,20 грн. на підставі виставленого генпідрядником рахунку-фактури.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що генпідрядник приймає виконані належним чином субпідрядником роботи щомісячно шляхом підписання акту та довідок №КБ-3, які є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи.

Позивач виконав взяті на себе договірні зобов»язання на загальну суму 127 885,60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1126 від 08.09.2008 року, № 1141 від 10.09.2008 року, № 761 від 11.11.2009 року,

Факт виконання підрядних робіт відповідачем підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 за вересень 2008 року на суму 31 833,60 грн., актом приймання-передачі виконаних робіт № 2 за жовтень 2008 року на суму 36 343,20 грн., актом приймання-передачі виконаних робіт № 2 за жовтень 2009 року на суму 26 760,00 грн. та довідками про вартість виконаних робіт на загальну суму 94 936,80 грн. з урахування ПДВ 20%, які підписані повноважними представниками сторін, скріплені печатками без зауважень, та приймаються судом як належний доказ виконання відповідачем договірних зобов»язань.

30.10.2009 року між Приватним підприємством «Грона-Л»та Філією «Аеробуд-Дніпро»ЗАТ «Аеробуд»було проведено взаємозалік, у відповідності до вказаного взаємозаліку кошти в розмірі 19 794,70 грн. було зараховано у якості оплати за договором № 010908 від 01.09.2008 року.

Станом на 22.03.2011 року ПП «Грона-Л»не виконав своїх зобовязань по договору № 010908 від 01.09.2008 року, про що свідчить заборгованість підприємства перед ЗАТ «Аеробуд»в розмірі 13 154,10 грн. Даний розмір заборгованості підтверджується платіжними дорученнями та розрахунком по договору .

26.01.2011 року ЗАТ «Аеробуд»в особі філії «Аеробуд-Дніпро»на адресу ПП «Грона-Л»було надіслано лист-вимогу № 1/5 від 25.01.2011 року, в якому позивач просив сплатити заборгованість. Відповідачем відповіді на лист не надіслано, оплати не проведено

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становила 13 154,10 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору № 010908 від 01.09.2008 року між сторонами згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник.

Поряд з цим, ч. 1,3 ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації,а замовник зобовязується гадати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У випадку, коли строк виконання не встановлений, або визначається моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання такого зобовязання є правило, а боржник має виконати свій обовязок у семиденний строк від дня предявлення кредитором вимоги. Тобто предявлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обовязку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням.

Боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого права до суду тільки на восьмий день після предявлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після предявлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.

Господарським судом міста Києва встановлено, що з вимогою про оплату заборгованості позивач до відповідача звернувся з листом-вимогою № 1/5 від 25.01.2011 року, про що свідчить фіскальний чек № 9345 від 26.01.11 р. та опис у цінний лист з відміткою поштового відділення. Таким чином, строк виконання зобовязання, враховуючи поштовий перебіг та вимоги вищезазначеної норми, настав 03.02.2011 року.

Відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов Договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи, тобто не виконав зобовязання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування заявлених позивачем обставин.

Таким чином вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в сумі 13 154,10 грн., визнаються судом законними, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення суми 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Порушення зобовязань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач правомірно нараховує 3% річних від простроченої суми за період з 03.02.2011 року по 22.03.2011 року в сумі 51,90 грн. та інфляційні втрати в розмірі 118,39 грн..

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема державне мито та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.525,526,530, 837,838,875 ЦК України, ст. 173,193, ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «Грона-Л»(юридична адреса: 01042, м. Київ, вул.. Чеська, 1/22, код 32131068) на користь Приватного акціонерного товариства «Аеробуд»в особі філії «Аеробуд-Дніпро»(03680 м. Київ, вул.. Пшенична, 4, код ЄДРПОУ 32598792), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основного боргу в розмірі 13 154 (тринадцять тисяч сто пятдесят чотири) грн.. 10 коп., суму 3% річних в розмірі 51 (пятдесят одна) грн.. 90 коп., інфляційні нарахування в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн.. 39 коп.. державне мито у розмірі 133 (сто тридцять три) грн. 25 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн.. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання рішення: 12.04.2012 р.