Рішення № 22621451, 14.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/42914.10.11

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" простягнення 2 497,28 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники:від позивача не зявився;від відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"(далі відповідач) про стягнення боргу у сумі 2 497,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.03.2009 у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) було пошкоджено автомобіль ВАЗ 21114, який був застрахований у Акціонерному страховому товаристві «Вексель». Остання виплативши страхове відшкодування, набула прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2., цивільно-правова відповідальність якої за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля «Мітсубісі», була застрахована в ВАТ НАСК «Оранта», то обовязок з відшкодування збитків у межах лімітів покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 12.08.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 08.09.2011.

02.09.2011 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позову повністю.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва з огляду на те, що суддя Катрич В.С. знаходилась у відпустці, та з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №8/429 на розгляд судді Шевченко В.Ю.

Ухвалою суду від 08.09.2011 суддею Шевченко В.Ю. справу №8/429 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 14.10.2011.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва приймаючи до уваги вихід судді Катрич В.С. з відпустки та з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №8/429 на розгляд судді Катрич В.С.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2009 у адміністративній справі №3-3642/09, 06.03.2009 о 16 год. 30 хв. на проспекті Перемоги в м. Києві була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «ВАЗ 21114», (державний номер НОМЕР_2), яким керувала ОСОБА_3, із автомобілем «Мітсубісі», (державний номер НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_2.

ДТП сталася в наслідок порушення ОСОБА_2. вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві та постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2009.

Відповідно до звіту № 112 про оцінку пошкодженого автомобіля «ВАЗ 21114»складеного 13.03.2009, вартість відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ 21114»з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у результаті його пошкодження при ДТП складає 2 386,85 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору № 202-5610/08 ЛЦСП добровільного страхування наземних транспортних засобів від 04.09.2008, укладеного між Акціонерним страховим товариством «Вексель»та ОСОБА_4

На підставі вказаного Договору добровільного страхування та страхового акта №0691/09 Акціонерне страхове товариство «Вексель»виплатило власнику пошкодженого автомобіля «ВАЗ 21114»ОСОБА_4. страхове відшкодування у сумі 2 165,51 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Акціонерного страхового товариства «Вексель»перейшло в межах суми 2 165,51 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що 30.11.2009 між Акціонерним страховим товариством «Вексель»та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги № 30-11-2009-Ю, відповідно до якого Акціонерне страхове товариство «Вексель»відступило позивачу своє право вимоги до третіх осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позивач отримав право вимоги в межах суми 2 165,51 грн. до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Мітсубісі», встановлена у судовому порядку.

Відтак, ОСОБА_2. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «ВАЗ»у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мітсубісі»була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № ВС/4295179 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

11.11.2010 позивачем було подано до відповідача заяву № 215/10 про виплату страхового відшкодування згідно з Полісом № ВС/4295179 в сумі 2 165,51 грн. Крім того, до вказаної заяви були додані документи необхідні для розгляду питання щодо здійснення страхової виплати за Полісом № ВС/4295179. У матеріалах справи містяться докази отримання вказаної вимоги разом з додатками відповідачем 15.12.2010 (повідомлення про вручення поштового відправлення).

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як було зазначено раніше, відповідно до звіту №112 вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «ВАЗ 21114»у результаті його пошкодження при ДТП складає 2 386,85 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог щодо стягнення 2 165,51 грн.

За прострочення виконання відповідачем свого обовязку з виплати страхового відшкодування позивачем відповідачу нарахована пеня за період з 15.12.2010 до 08.06.2011 в сумі 161,85 грн., нараховані за період з 15.12.2010 до 08.06.2011 три проценти річних в сумі 31,33 грн., а також інфляційні втрати за період з 15.12.2010 до 08.06.2011 в сумі 138,59 грн.

Суд визнає вказані нарахування правомірними виходячи з наступного.

Статтею 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відтак, розрахунок пені відповідає вимогам законодавства, а тому нарахована позивачем пеня за період з 15.12.2010 до 08.06.2011 в сумі 161,85 грн. визнається судом правомірною та підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобовязаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобовязання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобовязання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобовязання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобовязання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання. Таким чином, три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобовязання.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі Вісник Верховного Суду України №8(132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України). Висновок про правомірність нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних у даних випадках міститься і у постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2011 у справі № 48/144 (за позовом ВАТ Українська страхова компанія Дженералі Гарант до ТзДВ Страхова компанія Альфа-гарант про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача за період з 15.12.2010 до 08.06.2011 три проценти річних в сумі 31,33 грн., а також інфляційні втрати за період з 15.12.2010 до 08.06.2011 в сумі 138,59 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 512, 514, 610, 993, 1166 ЦК України, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) страхове відшкодування у розмірі 2 165 (дві тисячі сто шістдесят пять) грн. 51 коп., 161 (сто шістдесят одну) грн. 85 коп. пені, 31 (тридцять одну) грн. 33 коп. 3% річних, 138 (сто тридцять вісім) грн. 59 коп. інфляційних втрат 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКатрич В.С.

Рішення підписано 12.04.2012.