Рішення № 22621328, 16.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/21916.06.11За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»

до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс»

про відшкодування 3 152,79 грн. шкоди в порядку регресу

Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 900 від 17.09.2010

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»(далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс»(далі - відповідач) про відшкодування 3 152,79 грн. шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 2 941,71 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України Про страхування та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2011 р. порушено провадження у справі № 8/219, розгляд справи призначено на 03.06.2011 р.

Представник позивача у судове засідання 03.06.2011 р. зявився, у судовому засіданні надав суду документи на виконання вимог ухвали від 16.05.2011 р. та подав клопотання про збільшення позовних вимог. Клопотання судом задоволено.

У судове засідання 03.06.2011 р. представник відповідача не зявився, вимоги ухвали від 16.05.2011 р. про порушення провадження у справі № 8/219 не виконав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи № 8/219,згідно ст. 77 ГПК України відкладено на 16.06.2011 р, зобовязано відповідача вчинити певні дії.

Представник позивача у судове засідання 16.06.2011 р. зявився, підтримав свої позовні вимоги.

У судове засідання 16.06.2011 р. представник відповідача не зявився, вимоги ухвали від 16.05.2011 р. про порушення провадження у справі № 8/219 не виконав, про час місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відсилає до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.11.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 (далі- страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту (далі - договір) № № АМК-53/08, відповідно до якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1.

04.08.2008 року о 11 год. 00 хв. у м. Одесі, на вул. Парковій громадянин України ОСОБА_2., керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_2, порушив вимоги п. 13.1 «Правил дорожнього руху України»не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну дистанцію, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1, який рухався попереду в прямому попутному напрямку. Від зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 22.10.2009 р. у справі № 3-6154 2009 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено штраф у розмір 360 грн.

Відповідно до Звіту № 105/09 від 14.08.2009 р. року про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Skoda Octavia», складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3., який діє на основі сертифікату субєкта оціночної діяльності Фонду державного майна України № 7857/08, вартість відновлювального ремонту автомобіля Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1, становить 2 941,71 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 876 від 21.07.2010 року, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 04 серпня 2009 року о 11 год. 00 хв. в м. Одесі на вул. Парковій, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 2 941,71 грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 18.02.2010 р., сформованого страхового акту № 876 від 21.07.2010 р., позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 2 941,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 505 від 22.07.2010 р.

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільна відповідальність власника автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2, який знаходився на момент ДТП 04.08.2009 р. під керуванням ОСОБА_2., застрахована у Закритому акціонерному товаристві «Страхова компанія «Укрнафтатранс», згідно з полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА № 4208753.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у звязку з укладенням Полісу ВА № 8642889 відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля », державний номерний знак НОМЕР_2.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2. який на законних підставах керував автомобілем марки gen», державний номерний знак НОМЕР_2, в момент скоєння вищезазначеного ДТП, застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом ВА № 8642889, відповідач зобов'язаний відшкодувати у повному обсязі шкоду, заподіяну позивачу, в межах ліміту відповідальності.

Позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу № 1177 від 21.12.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав вищезазначені претензії, але відповіді на них не надав, відшкодування не здійснив.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню у розмірі 2 941,71 грн.

У позовній заяві позивач, крім основної суми боргу в розмірі 2 941,71 грн. за невиплачене відповідачем страхове відшкодування, просить стягнути з відповідача 116,18 грн. пені, 22,49 грн. 3 % річних та 72,41 грн. втрат від інфляції.

Нормами ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

В силу вимог п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом здійснено перерахунок пені в межах періодів, визначених позивачем та встановлено, що розрахунок пені, здійснений позивачем є вірним.

Судом встановлено, що на користь позивача підлягає стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 2 941,71 грн., 116,18 грн. пені, 22,49 грн. 3 % річних та 72,41 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державного мита покладається у спорах, що виникають при укладанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс»(04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5- б, каб. 620, ЄДРПОУ 30373178) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»(69068,м. Запоріжжя, вул. Березня, 34, код ЄДРПОУ 13622789) страхове відшкодування в сумі 2 941 (дві тисячі девятсот сорок одна) грн. 71 коп., 116 (сто шістнадцять) грн. 18 коп. пені, 22 (двадцять дві) грн. 49 коп. 3 % річних, 72 (сімдесят дві) грн. 41 коп. витрат від інфляції та витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання рішення 12.04.2012 р.