Рішення № 22620533, 05.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-40/1627-201205.04.12

За позовом Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»

До Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна

залізниця»

Про стягнення 1 428 016,60 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № 9/2012 від 10.01.2012

Від відповідача ОСОБА_2 по дов. № 828-то від 02.03.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»про стягнення з Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»1 428 016,60 грн. боргу, який виник внаслідок неналежного виконання останнім зобовязань згідно договору фінансового лізингу № 38/ПЗ/Т-062668/НЮ від 28.12.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 (суддя Пукшин Л.Г.) порушено провадження у справі № 5011-40/1627-2012 та призначено її до розгляду на 06.03.2012.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 справу, в звязку з тривалою непрацездатністю судді Пукшин Л.Г. передано для здійснення автоматичного розподілу.

Так, згідно автоматизованої системи документообігу суду матеріали справи № 5011-40/1627-2012 передані на розгляд судді Сіваковій В.В.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 06.03.2012 справу № 5011-40/1627-2012 передано на розгляд судді Ващенко Т.М., в звязку перебуванням судді Сівакової В.В. на лікарняному.

Відповідачем до відділу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на наступне. Згідно ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях. Так, п. 3.4 договору фінансового лізингу в редакції додаткової угоди № 38/ПЗ/Т-062668/НЮ-Д2 від 25.10.2007 погоджено, що лізингові платежі сплачуються щомісячно в національній валюті України. Ціна укладеного між позивачем та залізницею договору фінансового лізингу від 28.12.2006 № 38/ПЗ/Т-062668/НЮ на сьогодні залишилася незмінною, жодної додаткової угоди на зміну ціни договору між сторонами укладено не було. На даний час залізниця за вищевказаним договором залізниця сплачує лізингові платежі згідно графіка сплати (додатку № 3), який є невідємною частиною договору, жодних змін та доповнень до зазначеного графіку внесено не було. Пунктом 3.4 вищевказаного договору фінансового лізингу та додаткової угоди № 2 від 25.10.2007 передбачено, що сума лізингового платежу, окрім погашення вартості предмета лізингу, що підлягає сплаті, має бути скоригована лізингоодержувачем на підставі додаткової угоди на коефіцієнт коригування у випадку зміни курсу долара США за ставкою Національного банку України на момент здійснення такої оплати. Пропозиція на коригування лізингового платежу, окрім погашення вартості одиниці предмета лізингу, що підлягає сплаті, надсилається лізингодавцем. Проте умовами договору та додаткової угоди не передбачено обов'язковість укладання такої додаткової угоди, тому лізингоодержувач має право відмовитись від її укладання. Посилання позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 по справі № 48/500, яке набуло законної сили, є безпідставним. Даним рішенням в позові про стягнення з ДТГО «Південно-Західна залізниця»заборгованості за договором за період з 05.10.2009 по 27.10.2011 відмовлено на підставі того, що обовязок відповідача застосувати коригування при сплаті лізингового платежу виникає «лише у випадку надсилання позивачем пропозиції на таке коригування». Проте позивач невірно тлумачить викладене в рішенні суду, помилково вважаючи, що сама пропозиція укласти додаткову угоду зобов'язує відповідача сплачувати лізингові платежі з застосуванням коефіцієнту коригування. Пунктом 3.4 договору чітко передбачено, що «сума лізингового платежу, окрім погашення вартості одиниці предмета лізингу, що підлягає сплаті, має бути скорегована лізингоодержувачем на підставі додаткової угоди.» Тобто, у рішенні суду посилання є лише на порядок здійснення коригування, і що на основі пропозиції лізингодавця може бути укладена додаткова угода. Проте обовязок укладати таку додаткову угоду жодним з пунктів договору не передбачений, як і зазначеним судовим рішенням. На надіслані проекти додаткових угод від 04.11.2011, від 05.12.2011, від 05.01.2012 та від 03.02.2012 відповідач надав обґрунтовані відповіді, де вказав на відсутність підстав для укладення таких додаткових угод.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-40/1627-2012 від 06.03.2012 (суддя Ващенко Т.М.) розгляд справи призначено на 15.03.2012.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 справу № 5011-40/1627-2012 передано на розгляд судді Сіваковій В.В.

Позивачем в судовому засіданні 15.03.2012 подано додаткові пояснення, в яких зокрема зазначає, що станом на час розгляду справ взаємовідносини між сторонами змінились, оскільки сторонами укладено додаткову угоду № 4, за умовами якої сторони врегулювали порядок оплати лізингових платежів з урахування коефіцієнту коригування з моменту її підписання на весь період дії договору. Відповідно до вказаної угоди коригуванню підлягає весь лізинговий платіж встановлений графіком, при цьому вартість предмета лізингу є незмінною, а вся сума коригування зараховується до винагороди лізингодавця. Відповідач проводить таке коригування самостійно в день оплати.

В судовому засіданні 15.03.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 20.03.2012.

Відповідачем 20.03.2012 до відділу діловодства суду подано доповнення до відзиву, в яких зазначає, що сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору фінансового лізингу № 38/ПЗ/Т-062668/НЮ від 28.12.2006, яка набирає чинності з моменту підписання, тобто з 03.03.2012. Позивач вказує на визнання відповідачем правомірності укладання такої додаткової угоди і відповідно виносить на обговорення суду попередні дії відповідача стосовно укладання додаткових угод про застосування коефіцієнту корегування на курс долара. Проте відповідач зауважує, що правомірність або неправомірність укладання додаткових угод не є предметом даного судового спору, жодні підстави для стягнення з відповідача так званої заборгованості у позивача відсутні, оскільки, вкотре наголошуємо, пунктом 3.4 вищевказаного договору передбачено, що коефіцієнт корегування застосовується лише на підставі укладеної сторонами додаткової угоди. Відповідач на даний момент жодними нормативно-правовими актами, договорами або рішеннями судів не змушений до укладання будь-яких додаткових угод. Посилання позивача на значні фінансові втрати вважає голослівним та безпідставним, адже відповідач до можливих втрат не має жодного відношення, як і до договору позики, зазначеному позивачем у своїх додаткових поясненнях.

В судовому засіданні 20.03.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.04.2012.

В судовому засіданні 05.04.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством лізингова компанія «Укртранслізинг»(лізингодавець) та Державним територіально-галузевим обєднанням«Південно-Західна залізниця» (лізингоодержувач) було укладений договір фінансового лізингу № 38/ПЗ/Т-062668/НЮ (далі договір).

Відповідно до п. 1 договору за даним договором лізингодавець зобовязується придбати у власність у продавця - НВП «Електровозобудування»електровози магістральні вантажопасажирські змінного струму типу ДСЗ (далі предмет лізингу) і передати його у користування на умовах фінансового лізингу на визначений цим договором термін і за встановлену плату лізингоодержувачу.

Згідно із п. 1.2 договору найменування, кількість, вартість кожної окремої одиниці обєкта лізингу, а також загальна вартість кожної партії і терміни постачання вказуються в додатках (додаток № 1 специфікація, додаток № 2 графік поставки продукції, додаток № 3 графік сплати лізингових платежів) до даного договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що лізингодавець передає предмет лізингу партіями (одиницями) відповідно до встановлених термінів. Факт передачі кожної окремої партії (одиниці) фіксується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акту прийому-передачі.

Згідно актів № 2 від 03.01.2007 та № 3 від 01.02.2007 та у відповідності до додаткової угоди № 1 від 21.03.2007 лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав у лізинг електровози серії ДСЗ № 008 та № 009.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує плату, іменовану лізинговий платіж. Лізинговий платіж включає відшкодування частини вартості предмета лізингу, винагороду лізингодавця й інші витрати лізингодавця, що звязані з виконанням договору лізингу.

Згідно п. 3.3. договору сплата лізингових платежів провадиться щомісячно шляхом перерахування коштів лізингоодержувачем на поточний рахунок лізингодавця, у порядку передплати в термін не пізніше 25 числа поточного місяця (місяця, за який проводиться лізинговий платіж).

Положеннями п. 3.4. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 18.09.2007 погоджено, що лізингові платежі сплачуються щомісячно в національній валюті України в безготівковому порядку незалежно від результатів господарської діяльності лізингоодержувача. Лізингові платежі сплачуються з привязкою до доларового еквіваленту по курсу НБУ, окрім погашення вартості одиниці предмету лізингу.

Сума лізингового платежу, окрім погашення вартості одиниці предмета лізингу, що підлягає сплаті має бути скоригована лізингоодержувачем на підставі додаткової угоди на коефіцієнт коригування (К) у випадку зміни курсу долара США за ставкою Національного Банку України на момент здійснення такої оплати, де (К) «Коефіцієнт коригування»розрахункова величина, одержувана з відношення:

К= «Курс2»/»Курс1»,

де «Курс1»курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору,

«Курс2»курс, встановлений НБУ для одного долара США на день коли фактично здійснюється лізинговий платіж.

Пропозиція на коригування лізингового платежу, окрім погашення вартості одиниці предмета лізингу, що підлягає сплаті надсилається лізингодавцем.

29.10.2007 у звязку із набуттям позивачем права власності на предмет лізингу за договором між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 3 до договору, якою змінено лізингодавця за договором на Приватне підприємство «ВТБ Лізинг Україна».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно ст.ст. 6, 26 Цивільного кодексу України сторони в договорі погодили специфічний порядок розрахунків, а також встановлено, що при сплаті лізингових платежів за договором відповідач зобовязаний коригувати їх суму, окрім погашення вартості одиниці предмета лізингу, згідно встановленого п. 3.4. договору коефіцієнту коригування у випадку надсилання позивачем пропозиції на таке коригування. Такі висновки підтверджуються рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 у справі № 48/500. Починаючи з листопада 2011 року позивач направляв на адресу відповідача додаткові угоди, передбачені п. 3.4. договору з відповідними пропозиціями щодо коригування лізингових платежів. Проте відповідач в порушення умов договору не сплачує лізингові платежі із застосуванням коригування. Так, предявлена до стягнення сума боргу в розмірі 1 428 016,60 грн. складається з 273 809,52 грн. боргу по сплаті відшкодування вартості предмета лізингу за лютий 2012 року та 1 154 207,08 грн. є здійснене позивачем коригування у період з листопада 2011 року по лютий 2012 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідачем в судовому засіданні 05.04.2012 подано копію платіжного доручення № 77 від 27.03.2012 з якого вбачається, що Державне територіально-галузеве обєднання «Південно-Західна залізниця»перерахувало Приватному підприємству «ВТБ Лізинг Україна»кошти (сплата за електровоз ДСЗ 008) в розмірі 273 809,52 грн.

Надані відповідачем докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 273 809,52 грн. боргу по сплаті відшкодування вартості предмета лізингу за лютий 2012 року.

Договір є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. положеннями глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами отримання відповідачем предмету лізингу у лізинг за договором та користування ним у період з листопада 2011 року по лютий 2012 року (період, за який позивачем нараховується заявлена до стягнення заборгованість).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

За змістом ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Тобто, за змістом наведених норм вбачається, що розмір та порядок сплати лізингових платежів визначаються за домовленістю сторін та відображаються у відповідному договорі лізингу.

Господарський суд міста Києва при вирішенні спору у справі № 48/500 між тими ж сторонами за майновими вимогами за інший період та прийнятті рішення від 18.01.2012 дійшов висновку про те, що сторонами згідно ст.ст. 6, 626 Цивільного кодексу України в наведеному пункті договору було встановлено, що при сплаті лізингових платежів за договором відповідач зобовязаний корегувати їх суму, окрім погашення вартості одиниці предмета лізингу, згідно встановленого таким пунктом коефіцієнтом коригування лише у випадку надсилання позивачем пропозиції на таке коригування. Отже, положеннями п. 3.4. договору визначено лише порядок корегування суми лізингового платежу та підстава його здійснення (пропозиція лізингодавця), а не встановлено автоматичне коригування таких платежів на дату їх сплати.

З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2011 позивач направляв відповідачу для підписання додаткову угоду до договору за № 4 від 04.11.2012, 05.12.2011 позивач направляв відповідачу для підписання додаткову угоду до договору за № 4 від 05.12.2011, 05.01.2012 позивач направляв відповідачу для підписання додаткову угоду до договору за № 4 від 05.01.2012.

Даними додатковими угодами позивач пропонував відповідачу на виконання п. 3.4. договору доповнити його додатком № 3а, згідно з яким позивачем проведено коригування лізингових платежів, що перераховані позивачем на час здійснення відповідних розрахунків.

Отже, позивачем обраний спосіб надіслання пропозиції щодо коригування платежів шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

Пунктом 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визна чається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встано влюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами міс цевого самоврядування.

Відповідно ч. 1 до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.

Статтею 284 Господарського кодексу України (ч. 1) визначено, що істотними умовами договору оренди є: обєкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно з ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобовязання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Також, частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України регламентовано, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 15.2. договору усі зміни і доповнення до даного договору допускаються тільки в тому випадку,якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 14.4. договору передбачено, що будь-яка домовленість між сторонами, що спричиняє нові права і зобовязання, що не є наслідком даного договору, повинна бути письмово підтверджена і підписана сторонами у формі додатково угоди.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

Судом встановлено, що сторонами 24.02.2012 до договору укладено додаткову угоду за № 4 якої внесено зміни до п. 3.4. договору визначивши, що відповідач має сплачувати лізингові платежі з урахуванням коефіцієнту коригування без надсилання позивачем пропозиції на таке коригування.

Пунктом 5 додаткової угоди № 4 від 24.02.2012 визначено, що вона набуває чинності з дати підписання сторонами і діє протягом всього строку договору.

Як вбачається з п. 3.2. договору суми і терміни нарахування та оплата лізингових платежів встановлюється згідно додатку № 3, який є графіком сплати лізингових платежів.

Так, додатком № 3 сторонами встановлено здійснення оплати лізингових платежів 5 (пятого) числа кожного щомісяця відповідного року.

Таким чином, зміни внесені додатковою угодою № 4 від 24.02.2012 починають застосовуватись та є обовязковими для відповідача при оплаті чергового лізингового платежу, який має бути здійснений 05.03.2012.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обовязок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення коригування лізингових платежів розмір якої за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року не узгоджено сторонами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТБ Лізинг Україна»є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, частково покладаються на позивача. При розподілі судового збору суд приймає до уваги той факт, що спір в частині позовних вимог про стягнення 273 809,52 грн. врегульовано після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення 273 809,52 грн. припинити.

2. В іншій частині в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»(01010, м. Київ, вул. Гоголівська, 22/24, код ЄДРПОУ 34356910) 5 476 (пять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

Суддя В.В.Сівакова

Рішення підписано 10.04.2012.