Постанова № 22617436, 26.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1340/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Судді - Гусева О.Г.,

при секретарі судового засідання - Селімової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ТОВ „Жилстройсервис-2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про скасування повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Жилстройсервис-2 звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0094621501/0 та № 000 4621501/0 від 14.10.11 року прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси на підставі акту перевірки № 2493/15-01/34319566/462 від 06.10.2011 р.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що не погодившись з результатами перевірки проведеної Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси, вони подали свої заперечення від 13.10.2011 р за № 66 на акт перевірки № 2493/15-01/34319566/462 від 06.10.2011р. У відповідь на вказане заперечення відповідач повідомив, що складений ними акт про результати камеральної перевірки від 06.10.2011року відповідає нормам діючого законодавства. Крім того позивачем також на винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси податкові повідомлення-рішення № 0094621501/0 та № 000 4621501/0 від 14.10.11 року 27.10.2012 року були подані скарги за №, № 69,70. Та у відповідь на вказані скарги Державною податковою адміністрацією в Одеській області було прийняте рішення від 15.11.2011 року за № 39520/10/25-0007, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення. На думку позивача зазначена відповідь відповідача суперечить вимогам чинного законодавства України.

Позивач посилаючись на п. 150.1 ст. 150 ПК України, п.п. 22.4 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств вважає, що їх позов підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсягу, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання з'явилася, з позовом не погодилася, з підстав викладених у запереченні та надала до суду виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якій зазначено, що на теперішній час назву Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси змінено на Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби.

У судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні ним правовідносини

21.02.2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради було проведена державна реєстрація ТОВ „Жилстройсервис-2, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

27.03.2006 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси було взято ТОВ „Жилстройсервис-2 на облік як платника податків за № 5908.

28.03.2006 року ТОВ „Жилстройсервис-2 було видано свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість за № 100103356.

06 жовтня 2011 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої складено акт 2493/15-01/34319566/462.

Відповідач на підставі на акту № 2493/15-01/34319566/462 від 06 жовтня 2011 р. прийняв та надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення № 0094621501/0 та № 000 4621501/0 від 14.10.11 року, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0094621501/0 за формою „П, яким ТОВ „Жилстройсервис-2 було зменшено суму відємного значення обєкту оподаткування податку на прибуток на суму 16163879 грн. та податкове повідомлення-рішення № 000 4621501/0 за формою „Р, яким ТОВ „Жилстройсервис-2 було збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 182967 грн.

27.10.2011 року позивач не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями за № 0094621501/0 та № 000 4621501/0 від 14.10.11 року подав скарги за №, № 69,70. У відповідь на вказані скарги Державною податковою адміністрацією в Одеській області було прийняте рішення від 15.11.2011 року за № 39520/10/25-0007, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки відповідача № 2493/15-01/34319566/462 від 06 жовтня 2011 р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси було встановлено порушення ТОВ „Жилстройсервис-2 термінів подання податкової звітності з податку на прибуток та порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, у звязку з чим на їх думку позивачем було занижено грошове зобовязання з податку на прибуток на суму - 182967 грн. та завищене відємне значення обєкта оподаткування податку на прибуток на суму - 16163879 грн.

Не погодившись з висновками відповідача зазначеними у акті перевірки представник позивача пояснив суду, що ними було включено до складу витрат по рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року податок на прибуток у сумі 16 959 386,0 грн. (яке виникло за рахунок від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (2010 рік) у cyмi 17 071 321,0 грн. (рядок 04.9 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року).

Крім того, представник позивача зазначив, що з початку 2011 року набули чинності законодавчі зміни, привнесені прийнятим податковим кодексом України. Проте норми, що стосуються оподаткування прибутку підприємств (розділ III ПКУ), згідно з Прикінцевими положеннями кодексу, які набрали чинності лише з 1 квітня 2011 року. Тобто, весь 1 квартал 2011 року платники податку на прибуток вели податковий облік та складали звітність згідно з Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22 травня 1997 р.) При цьому до 1 квітня 2011 року при обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування платники податку керувалися статтею 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно п.6.1: "Якщо обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення обєкту оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року". У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статей 22 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». До того ж в 2010 poцi у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 % суми від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, i від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке виникло в 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат в порядку встановленому статтею 6 даного Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом". Тобто, розраховане за підсумками 2010 року i попередніх податкових років від'ємне значення об'єкту оподаткування включалося, згідно з вимогами Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», у витрати I кварталу 2011 року i враховувалося при розрахунку об'єкту оподаткування за підсумками цього кварталу.

Крім того представник позивача не заперечував, що пункт 3 підрозділу 4 розділу XX ПК України регулює особливості застосування п.150.1 ст. 150 ПК України в 2011 році, оскільки розділ 3 «Податок на прибуток підприємств»ПК України вводиться в дію з 1 квітня 2011 року, тобто з другого кварталу податкового року, а норма п.150.1 ст. 150 ПК України передбачає порядок обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування, розрахованого за результатами діяльності в попередньому податковому poцi, згідно з яким таке значення включається у витрати першого календарного кварталу поточного податкового року.

Таким чином, на думку представника позивача діючим законодавством передбачено, що для обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування відповідно до п.150.1 ст. 150 ПКУ в 2011 році першим податковим періодом в другий квартал 2011 року абзацом другим пункту 3 підрозділу 4 розділу XX ПКУ чітко передбачено, що якщо результатом розрахунку обєкту оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню у витрати другого календарного кварталу 2011року". Отже, вказана норма чітко передбачає включення у витрати II кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкту оподаткування, розрахованого (а не отриманого, як вказують органи державної податкової служби) за підсумками I кварталу 2011 року відповідно до вимог законодавства. В абзаці ж третьому цього пункту йдеться виключно про порядок розрахунку в 2011 році від'ємного значення обєкту оподаткування наростаючим підсумком, без встановлення яких-небудь особливостей за методологією його розрахунку за підсумками I кварталу 2011 року. Kpiм того, наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Податкової декларації по податку на прибуток підприємств" № 114 від 28 лютого 2011 року передбачає в рядку 06.6 Податкової декларації саме від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкту оподаткування за I квартал 2011 року). А таке відємне значення за I квартал поточного податкового року згідно з наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми декларації по податку на прибуток підприємств i Порядку її заповнення" № 143 від 29 березня 2003 року, який діяв на момент формування результату за I квартал 2011 року, відбувалося в рядку 08 Податкової декларації, i включало, у свою чергу, показники рядка 04.9 - від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року.

У зв'язку з чим представник ТОВ „Жилстройсервис-2 вважає, що законодавство чітко закріпило можливість обліку у складі валових витрат I кварталу 2011 року відємного значення об'єкту оподаткування 2010 року, а також подальше включення усього без виключення від'ємного значення об'єкту оподаткування I кварталу 2011 року у витрати II кварталу 2011 року (i далі до повного погашення), а саме в рядок 06.6 податкової декларації по податку на прибуток. При цьому позбавлення платників податку такого права є фактично не визнанням витрат підприємства, понесених до 2011 року.

На думку представника позивача норми ПКУ схожі з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому він вважає, що збитки, сформовані у рамках дії данного Закону не мають терміну давності i повинні враховуватися у від'ємному значенні по податку на прибуток в II кварталі 2011 року до повного погашення такого від'ємного значення.

Kpiм того ТОВ „Жилстройсервис-2 у своєму позові зазначив, що навіть якщо допустити, що законодавчі норми мають неоднозначне множинне) трактування прав i обов'язків платників податків, то відповідно до пункту 4.1.4 ПКУ признається презумпція правомірності рішень платника податку, а пункт 56.21 ПКУ вказує, що за умови, якщо норми одного i того ж нормативно-правового акту суперечать між собою i допускають неоднозначне (множинне) трактування прав i обов'язків платника податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Встановлені обставини підтверджують наступні докази:

-акт від 06.10.2011 р.;

-заперечення від 13.10.2011 р.;

-відповідь на заперечення від 14.10.2011 р.;

-податкові повідомлення-рішення;

-скарги від 27.10.2011 р.;

-рішення від 15.11.2011 р.;

-скарга від 21.11.2011 р. ;

-рішення від 12.12.2011 р.;

-свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

-довідка;

-свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість;

-довідка про взяття на облік платника податків;

-протокол зборів засновників;

-статут;

-виписка з ЄДР.;

-лист державної податкової служби від 25.01.2012 р..;

-лист Комітету Верховної ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10.11.2011 року за № 04-39/10-1160;

-відомості щодо сумових показників декларації ТОВ „Жилстройсервис-2;

-договір ген.підряду на капітальне будівництво від 22.01.2008 року;

-дозвіл на виконання будівельних робіт від 21.01.2008 року;

-зведеними зарплатними відомостями ;

За даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсягу, оскільки відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу 20 „Перехідних положень ПК України визначено, що п. 150.1 ст. 150 даного кодексу застосовується у 2011 році за умови, що, якщо результатом розрахунку обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумком першого кварталу 2011 року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. При цьому розрахунок обєкта оподаткування за наслідками другого кварталу, другого і третього кварталу та другого і четвертого кварталів 2011 року здійснюються з урахуванням відємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Крім того листом Комітету Верховної ради з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10.11.2011 року за № 04-39/10-1160 розяснено, що у I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 р., та збитки, які утворилися у 2011 poцi, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року. Зазначене відповідає положенням ст. 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до яких сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу. Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів i витрат, що отримані i проведені з 1 квітня року, застосовуються норми Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідних положень" Кодексу пункт 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011 poцi з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого i третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Це застереження базувалося на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року с кінцевим результатом розрахунку обєкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність. Одночасно, положення пункту 150.1 ст. 150 Кодексу передбачають що: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових пepioдів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення".

При цьому як зазначено у даному листі аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідних положень" Кодексу не має заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Таким чином, враховуючи правомірність формування валових витрат та податкового кредиту підприємством, у податкового органу були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У звязку з чим суд прийшов до висновку, що відповідачем неправомірно було прийняті податкове повідомлення-рішення № 0094621501/0 за формою „П, яким ТОВ „Жилстройсервис-2 було зменшено суму відємного значення обєкту оподаткування податку на прибуток на суму 16163879 грн. та податкове повідомлення-рішення було № 000 4621501/0 за формою „Р, яким ТОВ „Жилстройсервис-2 було збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 182967 грн.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У звязку з чим, суд прийшов до висновку, що позивачем було доведено перед судом правомірність заявлених позовних вимог.

Керуючись: ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 128, 159 - 164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ „Жилстройсервис-2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про скасування повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 14.10.2011 року.

В іншій частині позовним вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

26 березня 2012 року

Суддя: Гусев О.Г.