Постанова № 22616936, 30.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1519/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)

представник відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0076001701 та №0075991701 від 22.12.2011 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0076001701 та №0075991701 від 22.12.2011 року.

У судовому засіданні 30.03.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, що позивач не погоджується з виявленим в ході перевірки порушеннями, викладеними в акті перевірки №5498/17-128/1864701784. Увесь облік товарних запасів вівся у відповідності з нормами діючого законодавства, однак первинні документи ФОП ОСОБА_3 не змогла надати у момент перевірки, оскільки вони були втрачені. Крім того, зазначив, що податкова інспекція мала можливість провести зустрічну перевірку контрагента ПП «Ідеал»і таким чином визначити валові витрати ФОП ОСОБА_3 На підставі цього, податкові повідомлення-рішення №0076001701 та №0075991701 від 22.12.2011 року є необгрунтованими, передчасними та протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Представник ДПІ у Малиновському районі м.Одеси проти позову заперечила, вважала вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, в задоволенні позову просила відмовити з підстав зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с.42-46).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

ФОП ОСОБА_3 перебуває на обліку у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в якості платника податків.

Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку №1889 від 10.11.2011 року (а.с.49) та наказів №1758 від 27.10.2011 року (а.с.50), №1961 від 25.11.2011 року (а.с.52), виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, згідно плану-графіка проведення документальних перевірок на 4 кв. 2011 року головним державним податковим ревізор-інспектором Загоруйко Т.В. проведена документальна планова виїзна перевірка фінасово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року та відповідно складено Акт перевірки №5498/17-128/1864701784 від 09.12.2011 року (а.с.13-36).

Судом також встановлено, що про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 проінформовано письмовим повідомленням №293/17-113 та копією Наказу №1758 від 27.10.2011 року, яке вручено ФОП ОСОБА_3 через довірену особу ОСОБА_5 27.10.2011 року (а.с.47-48). Крім того, ОСОБА_5 отримала 25.11.2011 року Наказ №1961 (а.с.52).

На підставі акту перевірки встановлено порушення: п.4 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва»№727/98 від 03.07.98 року із змінами та доповненнями, неналежне ведення книги доходів та витрат та п.8 «Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку»затвердженого Наказом ДПА України від 29.10.1999 року №599; ст.13,ст.14 ДКМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок громадян»(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено оподаткований дохід за 2010 рік на 71331 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 8695, 70 грн.; п.6 ст.128 Господарського Кодексу України, ст..13,ст..14 ДКМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок громадян»встановлено неналежне ведення обліку підприємницької діяльності в частині обліку витрат; п.2 Закону України від 09.04.1999 року «Про збір на розвиток виноградства, садівництва та хмелярства», в результаті чого занижено збір в розмірі 8 грн. , в т.ч. травень 2009 року 8 грн.; п.12 ст.3 ст.6Закону України від 06.07.95 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадянського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, а саме, не обліковані товарні запаси у порядку, встановленому законодавством, за місцем їх реалізації та за цінами реалізації на загальну суму 5670 грн.

З вищезазначеними порушеннями позивач не погодився та від підписання акту відмовився, про що свідчить Акт відмови від підисання за №2542/17-128 від 09.12.2011 року (а.с.57).

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 22.12.2011 року були винесені податкові повідомлення-рішення №0076001701 (а.с.54), яким застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки та про застосування РРО на суму 11340 грн.; №0075991701 (а.с.55) за платежем податок з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 8695,70 грн. та №0075981701 (а.с.56) за платежем: збір на розвиток виноградства, садівництва та хмелярства на суму 10 грн.

Позивач не погодився з двома прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 22.12.2011 року №0076001701 та №0075991701, та оскаржив їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про правомірність прийнятих рішень та безпідставність позовних вимог ФОП ОСОБА_3 виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що за період з 01.04.2009 по 30.09.2011 року ФОП ОСОБА_3 здійснювала підприємницьку діяльність без створення юридичної особи на підставі вимог Декрету КМУ від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(зі змінами та доповненнями) з врахуванням положень ст.9, п. 22.10. ст.22 Закону України від 22.05.2003р. № 889-1V «Про податок з доходів фізичних осіб»(із змінами та доповненнями) та ст. 170 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ.

В порушення п. 6 статті 128 Господарського Кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІУ, ст.13, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»встановлено неналежне ведення обліку підприємницької діяльності в частині обліку витрат.

Згідно ст.13, ст.14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 року №13-92 (із змінами та доповненнями) та Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої Наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року №12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року за №64 (із змінами внесеними Наказом ДПА України від 16.07.2003 року №352) оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу ним товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено порушення, що ФОП ОСОБА_3 до перевірки надано документи, які підтверджують витрати, пов'язані з отриманням доходу, але не у повному обсязі, з чим представник позивача погодився.

Таким чином, суд погоджується з твердженням представника відповідача, що в порушення ст, 13, ст.14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92 із змінами та доповненнями, перевіркою встановлено завищення валових витрат за 2010 рік у сумі 71331 грн, на які відсутні підтверджуючі документі.

Пунктом 6 статті 128 Господарського Кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІУ визначені обов'язки громадянина - підприємця, зокрема щодо ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності, а перевіркою встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат в частині ведення витрат.

Таким чином, перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в декларації про доходи з 01.04.2009 по 30.09.2011 рр., з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, виявлено розбіжності, з чим суд погоджується та як встановлено вище, в порушення ст.13, ст.14 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян " від 26.12.92р №13-92 (із змінами та доповненнями) виявлено розбіжності визначення оподатковуваного доходу в сумі 71331,0 грн. за рахунок завищення валових витрат.

При цьому суд не приймає до уваги твердження представника позивача про втрату частини первинних документів, що представник підтверджує довідкою Хмельницького ВМ Малиновського РІ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області про реєстрацію заяви позивача щодо факту втрати накладних на поставку товарів до крамниці за період з серпня 2009 по січень 2011 року, оскільки факт звернення позивача про втрату мав місце лише 23.11.2011 року, тобто після початку проведення перевірки, про що зазначено у довідці.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік за ставкою податку 15% встановленою п.7.1 ст.7 Закону України від 22 травня 2003 року №889-1V „Про податок з доходів фізичних осіб" у сумі 8695,70 грн.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України від 06.07.95 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадсько'о харчування та послуг», із змінами та доповненнями (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій фермі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі ст. 6 Закону України від 06.07.95р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", із змінами та доповненнями, облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом)- у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок- із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до п.6 ст.9 Закону України від 06.07.95 р. №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеною, Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого проводити державну регуляторну політику.

Порядок ведення книги обліку доходів і витрат затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 09.2001 р. №1269 "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходіз і витрат".

Відповідно до п.1, п.5 вищевказаного Порядку Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку).

При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

Пунктом 3 Порядку визначено, що форма Книги обліку доходів і витрат затверджується Державною податковою адміністрацією України.

Форму Книги обліку доходів і витрат визначено згідно із додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за N64.

Згідно з п. 4 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощенну систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»із змінами і доповненнями, форма Книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення субєктів малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Пунктом 8 «Порядка видачі свідоцтва про сплату єдиного податку», затвердженого Наказом Державної адміністрації України від 29.10.1999 року №599, зареєстрованого Міністерством Юстиції України 02.11.1999 року №752/4045 встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року №12 га зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за №64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції'', "сума виручки (доходу)", "чистий доход".

Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності платники єдиного податку зобов'язані вести облік товарних запасів, шляхом відображення у книги обліку доходів і витрат по формі №10 у графі «витрати на виробництво продукції»сум витрат та вартість товарів отриманих для їх продажу.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з твердженням представника відповідача, що в порушення вимог п.12 ст.3, ст.6 Закону України від 06.07.1995р. N265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями та п. 4 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощенну систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»із змінами і доповненнями з врахуванням вимог «Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 29.10.1999 року №599, зареєстрованого Міністерством Юстиції України 02.11.1999 року №752/4045, ФОП ОСОБА_3 не відображала у книзі обліку доходів і витрат по формі №10 від І9.02.2009 року №292 (а.с.59-61) у графі «документально підтверджені витрати»вартість товарів отриманих для їх продажу, тобто не обліковувала товарні запаси у порядку, встановленому законодавством, за місцем їх реалізації на загальну суму по цінам реалізації 5670 грн. 00 коп.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у звязку з чим суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у межах його компетенції та повноважень та є такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0076001701 та №0075991701 від 22.12.2011 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 30 березня 2012 року

Суддя Бутенко А.В.

.

.