Вирок № 22614124, 09.04.2012, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 0614/228/2012

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2012 року Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Ярмоленка В.В.

при секретарі Петренко М.А., Грищенко О.В.

прокурора Лозовика А.В.

захисника ОСОБА_1

представника служби у справах дітей ОСОБА_2

законних представниківОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши на відкритому засіданні в залі судових засідань в м. Малині кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, студента ПТУ №36, холостого, не інваліда, не судимого,

в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Базар Народицького району, громадянина України, учня 10-го класу Малинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3, холостого, мешканця АДРЕСА_2, не інваліда, не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2011 року близько 11-ї години в АДРЕСА_3 на території садово-городнього кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5»неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 разом з особою, відносно якої до суду надійшло подання про застосування до нього примусових заходів виховного характеру, за попередньою змовою між собою з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом зриву дошки, проникли через вікно до садового будинку, належного ОСОБА_7 та ОСОБА_8, звідки викрали 140 м. кабулю ВВП-1,3 Х 2,5, вартістю 9,50 грн. за метр на загальну суму 1330 грн., чим завдали ОСОБА_8 матеріальної шкоди на вказану суму.

Повторно, 24 грудня 2011 року приблизно о 14-й годині неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спільно з особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, з будинку НОМЕР_1 господарства ОСОБА_10, яке розташоване в АДРЕСА_3 на території садово-городнього кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», в який проникли шляхом розбиття віконного скла на другому поверсі, таємно, викрали три металевих профільних стовпчика, розмірами 70 Х 70 мм, довжиною 2,5 м., вартістю 175 грн. за штуку на суму 525 грн.;

металевий стовпчик округлої форми, діаметром труби 70 мм, довжиною 2,5 метри, вартістю 200 грн.;

металевий стовпчик округлої форми, діаметром труби 70 мм, довжиною 2,35 метри, вартістю 164,50 грн.;

металевий стовпчик округлої форми, діаметром труби 70 мм, довжиною 2 метри, вартістю 140 грн.;

спінінг риболовецький, вартістю 55 грн., всього на загальну суму 1084,50 грн., після чого з викраденим майном з місця злочину зникли, чим завдали потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на вказану суму.

Підсудні в судовому засіданні повністю визнали свою вину. Давши по суті аналогічні покази, показали, що 24 грудня 2011 року гуляючи близько 11-ї години по дачному кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», що поблизу АДРЕСА_3 з особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, з корисливих мотивів, домовились між собою про таємне викрадення чужого майна з дачного будинку. Обравши будинок, вони шляхом зриву дошки на віконному пройомі, проникли втрьох до будинку, звідки викрали кабель білого кольору близько 140 м., який заховали в лісі, з метою здачі на металобрухт. В подальшому, ОСОБА_6 попередньо обпаливши кабель, здав його та отримав 240 грн.

В цей же день, гуляючи по дачному масиву, втрьох вирішили ще проникнути в будинки, щоб пошукати метал. З цією метою, за допомогою драбини, проникли в вікно другого поверху будинку НОМЕР_1, звідки винесли та заховали в лісосмузі поряд з дачним кооперативом:

шість металевих стовпчика: три профільних і три округлої форми, а спінінг, забрав собі ОСОБА_5 В скоєному розкаюються, просять не позбавляти їх волі.

Крім повного визнання своєї вини самими підсудними, їх винність у вчиненні інкримінованому їм злочину стверджується зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

показами потерпілого ОСОБА_10, про те, що 30.12.2011 року приїхавши на дачу він виявив розбите скло на другому поверсі будинку та відсутність металевих стовпчиків та спінінга. Наступного дня, випадково зустрів хлопця, який показав місце в лісі, де заховав металеві стовпчики.

даними протоколу огляду речових доказів від 10.01.2012 року, під час якого оглянуті шість металевих стовпчика: три профільних і три округлої форми, спінінг (а.с. 56-60);

висновком товарознавчої експертизи від 11.01.2011 року, відповідно до якої вартість трьох металевих профільних стовпчика, розмірами 70 Х 70 мм, довжиною 2,5 м., становить 525 грн.; металевий стовпчик округлої форми, діаметром труби 70 мм, довжиною 2,5 метри, вартістю 200 грн.; металевий стовпчик округлої форми, діаметром труби 70 мм, довжиною 2,35 метри, вартістю 164,50 грн.; металевий стовпчик округлої форми, діаметром труби 70 мм, довжиною 2 метри, вартістю 140 грн.; спінінг риболовецький, вартістю 55 грн., всього на загальну суму 1084,50 грн.

По епізоду викрадення майна з будинку ОСОБА_8:

накладною ПП ОСОБА_11, у якого потерпілий придбав 200 метрів кабелю за ціною 9,5 грн. за один метр на загальну суму 1900 грн.;

показами свідка ОСОБА_12, якими він послідовно розповів про час, місце та механізм викрадення з дачних будинків майна громадян.

Суд не бере до уваги дані протоколу відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у статусі свідка, як доказ через наступне. Відповідно до вимог ст. 323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. Суд, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості.

Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було допитано як свідків та проведено з ним у цьому статусі відтворення обстановки та обставин події. Тим самим органом досудового слідства неповнолітні підсудні був позбавлений можливості скористатися правами підозрюваного, передбаченими у ст. 431 КПК України, та зважаючи на їх вік - обовязкової присутності захисника.

Отже, ці конкретні докази є недопустимими. Однак, наведене порушення кримінально-процесуального закону не вплинуло на правильність встановлення винуватості ОСОБА_5, ОСОБА_6, кваліфікації їх дій.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку щодо винності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з проникненням в житло та кваліфікує ці їхні дії відповідно за ч.3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_5 раніше не судимий, по місцю проживання та навчання характеризується позитивно.

У відповідності до вимог ст. 66 КК України, обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім .

У відповідності до вимог ст.67 КК України, обставин, що обтяжують його покарання не встановлено.

ОСОБА_6 раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, а навчання негативно, виховується без матері.

Обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_6 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім .

Обставин, що обтяжують його покарання не встановлено.

Призначаючи підсуднім вид і міру покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого і зокрема те, що відповідно до ст. 12 КК України підсудними вчинено тяжкий злочин, відповідальність за які передбачає позбавлення волі, дані про осіб, те, що вони на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, по місцю проживання характеризується позитивно, не судимі, помякшуючі покарання обставини, в межах санкції статті обирає підсудним покарання у виді позбавлення волі.

При цьому, суд вважає за можливе звільнити їх від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком на підставі ст. 75, 104 КК України з покладенням на них обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Таку міру суд вважає достатньою не тільки для покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за вчинене ними протиправне діяння, а й для їх виправлення.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину виходить з наступного:

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15.05.2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок учинення злочину чи суспільно небезпечного діяння, у справі про застосування примусового характеру суд не вирішує (він має бути розглянути у порядку цивільного судочинства), а тому в частині предявлених вимог до ОСОБА_12, ОСОБА_14 цивільний позов слід залишити без розгляду, розяснивши право ОСОБА_8 звернутися в цій частині з позовом про відшкодування шкоди солідарно з підсудними ОСОБА_6, ОСОБА_5 в порядку цивільного судочинства.

При вирішення вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої цивільному позивачеві, суд керується п. 11 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна», яким передбачено, що розмір шкоди визначається з цін на майно, що діють у даній місцевості на час розгляду справи. При цьому до уваги береться реальна вартість втраченого майна (реальні збитки). Таким чином, вимога ОСОБА_8 про відшкодування йому вартості 140 м. кабелю в сумі (140 х 12,50) 1750 грн. є необґрунтованою, оскільки на момент вчинення злочину вартість кабелю становила 1330 грн., а клопотань про проведення товарознавчої експертизи цивільним позивачем не заявлялось.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Стягненню на користь ОСОБА_8 підлягає 1330 грн.

Вимоги в частині моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи з їх доведеності, а саме: цивільний позивач в судовому засіданні обґрунтовував розрахунок завданих моральних страждань в розмірі 1000 грн. матеріальним чинником, а саме: відривом від роботи, поїздками для проведення слідчих дій, судового засідання. Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК. Зокрема, ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд у відповідності до ст.23 ЦК України, враховує глибину їх фізичних і душевних страждань, доводи позову, ступінь вини підсудних, вимоги розумності і справедливості, і вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 підлягає задоволенню частково в розмірі 200 грн., що відповідає тим моральним стражданням та пригніченню, які він переніс та відповідає тяжкості скоєного злочину та його наслідкам.

Солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були обєднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій.

Неповнолітній у віці від 15 до 18 років за заподіяну ним шкоду несе матеріальну відповідальність на загальних підставах. При відсутності у нього майна або заробітку, достатніх для відшкодування, відповідний обовязок покладається на його батьків.

Питання про речові докази у справі підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Керуючись ст. 323-324 КПК,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 (один) рік, зобовязавши його без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти про зміну місця проживання, роботи і навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 (один) рік, зобовязавши його без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти про зміну місця проживання, роботи і навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_13 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 в солідарному порядку 1330 грн. матеріальної шкоди та 200 грн. моральної шкоди, а всього 1530 грн., а у разі відсутності у них майна, достатнього для відшкодування завданих ними шкоди, стягнути в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі з ОСОБА_4 та ОСОБА_13.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_12, ОСОБА_14 про відшкодування шкоди залишити без розгляду.

Речові докази у справі шість металевих стовпчика: три профільних і три округлої форми, спінінг, що передані на зберігання ОСОБА_10 - повернути останньому за належністю - після вступу вироку в законну силу (а.с.71);

відрізок кабелю довжиною 70см. білого кольору з написом ПАКТ ВВП-1 3х2,5 ТУУ. 3.1.3-21332137-010:2007.2010, що знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Малинського МВ УМВС України в Житомирській області повернути ОСОБА_8 після вступу вироку в законну силу (а.с.49 )

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя:В. В. Ярмоленко