Постанова № 22612988, 11.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 року Справа № 5021/2844/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Бабакова Л.М., суддя Барбашова С.В.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача ОСОБА_1, довіреність № 18-49/680 від 11.05.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання імені М.В. Фрунзе”, м. Суми (вх. № 705 С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 01 лютого 2012 року по справі № 5021/2844/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранголі”, с. Гора, Бориспільського району, Київської області

до Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання імені М.В. Фрунзе”, м. Суми

про стягнення 1304135,87 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому, з урахуванням наданих уточнень, просив суд стягнути з відповідача 1304135,87 грн., з яких 1251454,38 грн. сума основного боргу, 8542,88 грн. три відсотки річних, 44138,61 грн. пені, а також судові витрати повязані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01 лютого 2012 року (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання імені М.В. Фрунзе” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранголі” суму основного боргу в розмірі 1251451,28 грн., три відсотка річних в розмірі 8542,88 грн., пеню у розмірі 44138,61 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 26082,70 грн.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду Сумської області від 01 лютого 2012 року по справі № 5021/2844/2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6922,12 грн. пені та 1339,68 грн. трьох відсотків річних. В обґрунтування викладених вимог заявник скарги зазначає про неповне зясуванням судом першої інстанції обставин справи, посилаючись на відсутність доказів узгодження з позивачем поставки товару за видатковими накладними, який не входить до специфікації № 1 до договору, в звязку з чим на підставі наданого розрахунку вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано стягнуто з відповідача 6922,12 грн. пені, а також 1339,68 грн. три відсотки річних.

Позивач 12 березня 2012 року через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю прибуття його представника у судове засідання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 березня 2012 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 10 квітня 2012 року.

05 квітня 2012 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених відповідачем заперечує, посилаючись на те, що відповідачу було запропоновано укласти специфікацію № 2 до договору із зазначенням товару, який не передбачений специфікацією № 1, вважає, що факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними у повному обсязі є підставою для сплати товару та нарахування пені, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Крім того, позивач просив розглянути справу за відсутністю представника ТОВ «Ранголі»у звязку із знаходженням в іншому місті та виникненням труднощів прибуття до Харківського апеляційного господарського суду.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, колегія суддів вважає можливим розгляд апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 10.04.2012 року за відсутності представника позивача.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 25 травня 2011 року між позивачем - ТОВ “Ранголі” та відповідачем - ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання імені М.В. Фрунзе” укладено договір поставки № 3/234, згідно якого позивач поставляє, а відповідач приймає та сплачує товар, перелік та кількість якого зазначені в специфікації № 1 до договору.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що 31 травня 2011 року ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В.Фрунзе»перерахувало позивачу передплату за товар у розмірі 400000,00 грн., а ТОВ «Ранголі»на виконання умов договору здійснило поставку товару на загальну суму 1863539,85 грн. за видатковими накладними № РН-0000285 від 03.08.2011 року, № РН-0000240 від 01.07.2011 року, № РН-0000268 від 13.07.2011 року, довіреностями № 20423 від 01.08.2011 року, № 19815 від 25.06.2011 року, № 20067 від 12.06.2011 року, що підтверджується матеріалами справи.

26 серпня 2011 року позивач надіслав відповідачу вимогу № 236 про сплату заборгованості на суму 1463539 грн.

30 серпня 2011 року, 15 вересня 2011 року та 23 вересня 2011 року ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе»перерахувало кошти у розмірі 212085,00 грн.

Таким чином, внаслідок невиконання ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В.Фрунзе»своїх зобовязань за договором поставки № 3/234 від 25.05.2011 року у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Ранголі»у розмірі 1251454,38 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення суми заборгованості за поставлений товар в сумі 1251454,38 грн., а також нарахованих пені в розмірі 44136,61 грн. відповідно до п. 6.3 договору та три відсотки річних в розмірі 8542,88 грн. в порядку статті 625 Цивільного кодексу України за порушення відповідачем виконання грошового зобовязання за період з 18.07.2011 р. по 02.11.2011 р.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції на підставі наданих позивачем доказів визнав встановленим факт поставки відповідачу товару за вказаними видатковими накладними, вказавши про те, що найменування та кількість поставленого товару зазначена в специфікації до договору. Оскільки відповідач не подав до суду доказів сплати боргу і не заперечував проти позовних вимог в частині стягнення основного боргу, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1251454,38 грн. визнані судом першої інстанції правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з доведеністю факту прострочення виконання відповідачем зобовязання за договором та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 8542,88 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за період з 18.07.2011 року по 02.11.2011 року в розмірі 44138,61 грн. також визнані судом першої інстанції правомірними та такими, що підлягають задоволенню з посиланням на те, що вони ґрунтуються на умовах п. 6.3 договору та відповідають вимогам статтей 230-232 Господарського кодексу України, статтей 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Проте, колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних у розмірі не в повному обсязі відповідають обставинам справи, оскільки судом не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, не встановлено відповідність фактичної поставки товару за договором даним, які зазначені в специфікації № 1 до договору; не зясовано періоди виникнення спірної заборгованості з урахуванням проведених відповідачем оплат, а всупереч процесуальним вимогам надано перевагу позиції позивача, що в свою чергу призвело до невірного висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 44138,61 грн. та три відсотки річних у розмірі 8542,88 грн.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статтей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між ТОВ “Ранголі” та ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання імені М.В. Фрунзе” укладений договір поставки № 3/234 від 23.05.2011р. та специфікація № 1 до договору, за якою відповідно до п. 1.1 договору визначаються кількісні та якісні характеристики товару, а також строки поставки товару.

Дослідивши зміст поставленого позивачем товару за видатковими накладними № РН-0000285 від 03.08.2011 року, № РН-0000240 від 01.07.2011 року, № РН-0000268 від 13.07.2011 року, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що поставка металу листового за маркою та розміром, які зазначені в накладній № РН-0000240 від 01.07.2011 року та накладній № РН-0000285 від 03.08.2011 року, не відповідають даним, що зазначені в специфікації № 1 до договору.

Так, згідно видаткової накладної № РН-0000240 від 01.07.2011 року позивач поставив товар: лист 30,0х2000х6000 в кількості 5,700 на суму 238431,57 грн., що не входить до специфікації № 1 до договору.

Згідно видаткової накладної № РН-0000285 від 03.08.2011 року позивач поставив товар: лист 20,0х1800х6000 в кількості 3,400 на суму 143776,82 грн., що не входить до специфікації № 1 до договору.

Предметом даного господарського спору є матеріальна правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 27/1-11 від 27.11.2009р.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Вказане також відповідає положенням частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що поставлений відповідачем товар за вказаними накладними в сумі 382208,39 грн. не є договірною поставкою, а матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами по справі цього товару по якісним та кількісним показникам, в звязку з чим на вартість даного товару позивачем неправомірно нарахована пеня та 3% річних.

Обставини справи свідчать про те, що на виконання умов договору відповідач сплатив відповідачу аванс в розмірі 400000,00 грн. та в подальшому в рахунок погашення заборгованості перерахував 50000,00 грн. від 30.08.11 р., 62085,47 грн. від 15.09.2011 р., 100000,00 грн. від 23.09.11р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно видаткової накладної № РН-0000240 від 01.07.2011 року поставка товару за договором підтверджується в сумі 173654,58 (412086,15 грн. 238431,57 грн.).

Згідно видаткової накладної № РН-0000268 від 13.07.2011 року поставка товару за договором підтверджується в сумі 981095,88 грн.

Згідно видаткової накладної № РН-0000285 від 03.08.2011 року судом апеляційної інстанції встановлено, що поставка товару за договором підтверджується в сумі 326581,68 грн. (470358,50 грн. 143776,82 грн.).

Здійснив аналіз матеріалів справи, надав правову оцінку наявним в матеріалах справи документам, у тому числі розрахунку позивача та котнррозрахунку відповідача, перевіривши правильність обчислення пені та 3% річних, а також період, який визначений позивачем до стягнення, колегія суддів виходить з того, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати поставленого за видатковими накладними № РН-0000268 від 13.07.2011 року, № РН-0000285 від 03.08.2011 року та на виконання умов договору товару за період з 29.07.11 р. по 29.08.11 р. в сумі 754750,46грн.; з 30.08.11 р. по 14.09..11 р. в сумі 704,750,46 грн.; з 15.09.11 р. по 22.09.11 р. в сумі 642664,99 грн.; з 23.09.11 р. по 02.11.11 р. в сумі 542664,99 грн.; з 19.08.11 р. по 02.11.11 р. в сумі 326581,68 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору разі прострочки оплати товару за договором покупець оплачує продавцю пеню в розмірі 0,2 % простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 5 % простроченого платежу.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 37216,49 грн. та 3% річних в розмірі 7203,20 грн.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних, є помилковими та передчасними, оскільки ґрунтуються на наданих позивачем необґрунтованих належним чином доводах та доказах, які спростовується вищевказаним. В звязку з чим рішення в частині стягнення з відповідача 6922,12 грн. пені та 1339,68 грн. 3% річних підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання імені М.В. Фрунзе”, м. Суми задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 01 лютого 2012 року по справі №5021/2844/2011 в частині стягнення 6922,12 грн. пені та 1339,68 грн. 3% річних скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Бабакова Л.М.

суддя Барбашова С.В.

Повний текст постанови підписаний 11 квітня 2012 року.