Постанова № 22608559, 10.04.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2012 року Справа № 5002-12/4901-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіСотула В.В., суддівГолика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Олініченка Максима Володимировича (повноваження перевірені), наказ №3-К від 03.04.06, директор товариства з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім";

відповідача: не з'явився, приватне підприємство "Северний Крим 2006";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 16 січня 2012 року у справі №5002-12/4901-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім" (пров. Колгоспний, 2,Нижньогірський,97100)

до приватного підприємства "Северний Крим 2006" (вул. Леніна, 16,Медведівка,Джанкойський район, Автономна Республіка Крим,96121)

про стягнення 59280,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Нижньогірський райагрохім”, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, приватного підприємства „Северний Крим 2006”, про стягнення суми 59280,00 грн., з якої: заборгованість у сумі 49400,00 грн. та штраф у сумі 9880,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором поставки № 0110/01 від 01 жовтня 2010 року в частині оплати за отриманий товар.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2012 року (суддя Іллічов М.М.) у справі № 5002-12/4901-2011 у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що фактично спірна сума заборгованості виникла з поставки товару відповідно до розхідної накладної № 1127 від 04 жовтня 2010 року на суму 49400,00 грн., однак підпис особи, яка підписала наведений документ від імені покупця, не відповідає зразку підпису уповноваженого представника приватного підприємства „Северний Крим 2006” в довіреності, виданої на отримання товару. З огляду на викладене, суд першої інстанції зазначив про те, що факт отримання відповідачем товару на суму, яка заявлена у цьому позові, є недоведеним належним чином, у звязку з чим відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись із зазначеним судовим актом, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставами скасування судового рішення заявник скарги вважав неповне зясування судом першої інстанції обставин справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального права та надання помилкових висновків по суті спору.

Зокрема, позивач не спростовуючи висновків місцевого суду, що ОСОБА_1, який підписав від імені покупця розхідну накладну № 1127 від 04 жовтня 2010 року на суму 49400,00 грн., не мав довіреності приватного підприємства „Северний Крим 2006” на отримання товарно-матеріальних цінностей, але звертав увагу, що зазначена особа займала посаду комерційного директора підприємства приватного підприємства „Северний Крим 2006”, а це, на думку заявника скарги, виключає сумніви щодо фактичного отримання відповідачем спірного товару, однак не було враховано місцевим судом при прийнятті оскарженого рішення.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 10 квітня 2012 року, зявився представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції у зазначену дату судового засідання не зявився, про час та місце розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Нижньогірський райагрохім” повідомлений належним чином в судовому засіданні 20 березня 2012 року (а.с. 26 том 2), в якому була оголошена перерва.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги, що представник приватного підприємства „Северний Крим 2006” приймав участь в попередньому судовому засіданні 20 березня 2012 року та надав свої пояснення по суті доводів апеляційної скарги, судова колегія визнала можливим розглянути справу у його відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для вирішення спору.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01 жовтня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Нижньогірський райагрохім” (постачальник) та приватним підприємством „Северний Крим 2006” укладено договір № 0110/01, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупця засоби захисту рослин в асортименті, оговореному сторонами, а покупець зобовязався прийняти цей товар та сплатити його у відповідності до умов цього договору (а.с. 8 том 1).

Кількість, ціна товару визначались угодою сторін (пункт 2.1. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору № 0101/01 розрахунок за продукцію здійснюється на протязі 10 місяців після її фактичного отримання покупцем, що підтверджується відповідними накладними.

Одночасно у пункті 4.2. спірного договору було визначено, що ціна товару та сума за поставлений товар визначаються накладними.

Зобовязання сторін за наведеним договором поставки визначені його розділом 5.

Зокрема, у пункті 5.2.2. передбачений обовязок покупця сплатити вартість продукції на протязі 11 місяців після її отримання.

При цьому, пунктом 6.3. договору було встановлено, що у випадку порушення покупцем своїх зобовязань з оплати за поставлений товар у строки, визначені цим договором, покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Спірний договір є дійсним до 31 грудня 2010 року або до повного виконання сторонами зобовязань (пункт 8.8. договору).

До матеріалів справи позивач долучив товарно-витратні накладні: № 628 від 10 вересня 2010 року на суму 1350,00 грн., № 443 від 10 вересня 2010 року на суму 39000,00 грн., № 555 від 10 вересня 2010 року на суму 240,00 грн., № 549 від 10 вересня 2010 року на суму 23420,00 грн., а також від 04 жовтня 2010 року №1127 на суму 49400, 00 грн. (а.с. 12-17 том 1).

Однак договір поставки № 0110/01 підписаний сторонами тільки 01 жовтня 2010 року та не містить посилань на те, що ним врегульовані правовідносини сторін, які виникли до моменту його підписання.

Крім того, вимоги про стягнення заборгованості за накладними від вересня 2010 року позивачем не заявлялись, а факт оплати отриманого відповідно до них товару не спростовувався.

Тобто спір щодо стягнення заборгованості за наведеними накладними відсутній.

Таким чином, предметом дослідження суду у цій справі є обставини, повязані з поставкою товару лише за накладною №1127 від 04 жовтня 2010 року на суму 49400, 00 грн.

Позивач стверджував, що отриманий товар згідно з накладною №1127 від 04 жовтня 2010 року відповідач не сплатив, у звязку з чим утворилась заборгованість у сумі 49400,00 грн.

Враховуючи, що від оплати зазначеної заборгованості в добровільному порядку відповідач ухилився, позивач звернувся з цим позовом до господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, надані в судовому засіданні 20 березня 2012 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що спір у цій справі виник у звязку з порушенням відповідачем прийнятих зобовязань з оплати товару, поставленого на умовах договору поставки від № 0110/01 від 01 жовтня 2010 року.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

У підтвердження поставки товару за спірним договором позивач надав до матеріалів справи витратну накладну: №1127 від 04 жовтня 2010 року на суму 49400, 00 грн. (а.с.12 том 1)

Вбачається, що 04 жовтня 2010 року на отримання вказаного товару приватним підприємством „Северний Крим 2006” була видана довіреність на імя ОСОБА_2. (а.с.18 том 1), однак спірна накладна була підписана іншою особою.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підпис на товарно-розхідній накладній № 1127 від 04 жовтня 2010 року на суму 49400,00 грн. від імені покупця здійснений іншою особою, ніж зазначено у довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданої приватним підприємством „Северний Крим 2006”, є недоведеним факт отримання покупцем зазначеного товару.

Втім, апеляційна інстанція вважає, що такі висновки місцевого суду надані при неналежному дослідженні усіх обставин справи та аналізі норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини.

Так, на підставі пояснень представників сторін, наданих в судовому засіданні 20 березня 2012 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна накладна № 1127 на суму 49400,00 грн. від імені покупця була підписана ОСОБА_1, який на той час займав посаду комерційного директора приватного підприємства „Северний Крим 2006” (а.с. 112-113 том 1).

При цьому, підпис ОСОБА_1. на накладній № 1127 від 04 жовтня 2010 року, оригінал якої досліджений судовою колегією (а.с. 14 том 2), від імені покупця приватного підприємства „Северний Крим 2006”, скріплений печаткою цього підприємства, тобто отримання товару у відповідність до наведеного первинного документу фактично схвалено відповідачем.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Оригінал довіреності від 04 жовтня 2010 року був наданий судовій колегії в судовому засіданні 20 березня 2012 року (а.с. 17 том 2) саме представником постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю „Нижньогірський райагрохім”.

Викладене доводить, що підписуючи накладну № 1127 від 04 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 одночасно передав постачальнику оригінал довіреності на отримання вказаних товарно-матеріальних цінностей, чим підтвердив отримання товару покупцем.

Також судова колегія звертає увагу на те, що у запереченнях на позовну заяву (а.с.43 том 1) відповідач частково визнав позовні вимоги, підтвердивши отримання товару за накладною № 1127 від 04 жовтня 2010 року, але тільки на суму 31720,00 грн. При цьому, доказів, підтверджуючих отримання товару на суму 31720,00 грн., суду надано не було.

У звязку з цим апеляційна інстанція вважає вважає, що відповідачем не спростований факт прийняття ним товарно-матеріальних цінностей на всю суму - 49400,00 грн. у відповідність до накладної № 1127 від 04 жовтня 2010 року.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені у справі обставини у їх сукупності, а саме: наявність на накладній № 1127 від 04 жовтня 2010 року печатки приватного підприємства „Северний Крим 2006”, якою було завірено підпис ОСОБА_1., знаходження довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за наведеною накладною у постачальника товару- товариства з обмеженою відповідальністю „Нижньогірський райагрохім”, а також часткове визнання відповідачем позовних вимог протягом вирішення спору у суді першої інстанції, судова колегія вважає належним чином доведеним факт прийняття приватним підприємством „Северний Крим 2006” товару на суму 49400,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1. договору № 0101/01 розрахунок за продукцію здійснюється на протязі 10 місяців після її фактичного отримання покупцем, що підтверджується відповідними накладними.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведені приписи норм процесуального права та враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів оплати відповідачем заборгованості у зазначеному вище розмірі, судова колегія вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з приватного підприємства „Северний Крим 2006” суми заборгованості у розмірі 49400,00 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Умовами пункту 6.3. спірного договору передбачено, що у випадку порушення покупцем своїх зобовязань з оплати за поставлений товар у строки, визначені цим договором, покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства України, викладені умови спірного договору поставки, а також перевіривши розрахунок позовних вимог в цій частині, судова колегія погоджується з вимогами позивача про стягнення з відповідача 9880,00 грн. суми штрафу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неповне зясування судом першої інстанції обставин справи та невірне застосування норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час її перегляду в апеляційному порядку

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов належить задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно до задоволених вимог.

Повний текст постанови складений 12 квітня 2012 року.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 1,4 ), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2012 року у справі № 5002-12/4901-2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Северний Крим 2006” (вул. Дражинського, 6 кв.1, місто Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ 34058252, р/р 26005000230984 у АКБ „ЧБРР” в місті Сімферополі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Нижньогірський райагрохім” (пр. Колхозний,2, смт. Ніжньогірський, 97000, МФО 380805, ЄДРПОУ 3361517, р/р 2600640892 в ПАБ „Райффайзен Банк Аваль” в місті Києві) суму у розмірі 59280,00 грн., з якої: сума заборгованості у розмірі 49400,00 грн., сума штрафу у розмірі 9880,00 грн., а також суму судового збору у розмірі 592,80 грн.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.Головуючий суддяВ.В.Сотула

СуддіВ.С. Голик

І.В. Черткова

Розсилка:

1. товариство з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім" (пров. Колгоспний, 2,Нижньогірський,97100)

2. приватне підприємство "Северний Крим 2006" (вул. Леніна, 16,Медведівка,Джанкойський район, Автономна Республіка Крим,96121)