Постанова № 22608325, 11.04.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.04.2012 р. справа №19/148

Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів Склярук О.І. та Татенка В.М., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Орлівське АТП-100» на ухвалу господарського суду Донецької області від 13.03.12 року у справі №19/148 про забезпечення позову у справі (головуючий суддя Демідова П.В., судді Бокова Ю.В., Левшина Г.В.) за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (представник ОСОБА_1, довіреність б/н від 03.03.11) до відповідача 1 приватного підприємства «Термінал Т-К» (представник до судового засідання не зявився), відповідача 2 приватного підприємства «Орлівське АТП-100» (представник до судового засідання не зявився), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю «АП-Транс» (представник до судового засідання не зявився) про:

ьстягнення з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області»заборгованості у сумі 15136347, 65 грн., а саме: заборгованість за кредитом 7196128, 69 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом 4497525, 93 грн.; заборгованість за комісійною винагородою за обслуговування кредитної лінії 38500, 00 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту 2457828, 05 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом 940404, 65 грн.; пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за користування кредитною лінією 5960, 33 грн.;

ьздійснення стягнення заборгованості з відповідача 2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором №543 від 31.07.2007 року та продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною заставною вартістю, а саме 3216132, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Донецької області 13.03.12 року прийнято ухвалу у справі №19/148, згідно якої вирішено частково задовольнити заяву публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно приватного підприємства «Орлівське АТП-100», що є предметом договору іпотеки №543 від 31.07.2007 року та заборони Підприємству та будь-яким іншим третім особам вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію та (або) перереєстрацію права власності на спірне майно. Зокрема, оскаржуваною ухвалою вжито заходів до забезпечення позову публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ЄДРПОУ 00039002) (далі Банк) до приватного підприємства «Термінал Т-К»(86050, сел. Ласточкине Ясинуватського району Донецької області, вул. Совєтська, 22, ЄДРПОУ 33284725) (далі Фірма) та приватного підприємства «Орлівське АТП-100»(86050, с. Орлівка Ясинуватського району Донецької області, вул. Совєтська, 1А, ЄДРПОУ 36731440) (далі Підприємство) про стягнення з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області»заборгованості у сумі 15136347, 65 грн., а саме: заборгованість за кредитом 7196128, 69 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом 4497525, 93 грн.; заборгованість за комісійною винагородою за обслуговування кредитної лінії 38500, 00 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту 2457828, 05 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом 940404, 65 грн.; пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за користування кредитною лінією 5960, 33 грн.; здійснення стягнення заборгованості з відповідача 2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором №543 від 31.07.2007 року та продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною заставною вартістю, а саме 3216132, 00 грн.

З метою забезпечення позову по справі №19/148 накладено арешт на майно Підприємства, що є предметом іпотеки №543 від 31.07.2007 року, який складається з:

ьземельної ділянки, що знаходиться за адресою: Донецька область, сел. Ласточкине Ясинуватського району, вул. Совєтська (Радянська), 22, площею 4,6345 га, кадастровий номер 1425584300:09:000:0237, розташованої на території Орловської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, цільове призначення для розміщення автобази, балансовою вартістю 1222663, 00 грн., земельна ділянка в межах від А до Б землі Авдіївської міської ради, від Б до В землі Донецького обласного управління Національного банку України (Авдіївська ділянка для інкасації та перевезень), від В до Г, від Д до Е, від Ж до А землі Орловської сільської ради, від Г до Д землі Ясинуватського підприємства «Сільгоспхімія», від Е до Ж землі гр. Міщенко Ю.І.;

ьрозташованих на ній будівель і споруд: будівля гуртожитку, літ. Б-2, цегла, загальна площа 743 кв.м. (балансова вартість 50486 грн.); будівля виробничо-побутового комплексу, літ. А-3, цегла, загальна площа 1488,90 кв.м. (балансова вартість 220000 грн.); приміщення сауни, літ. В-1, загальна площа 279,6 кв.м. (балансова вартість 9995 грн.); будівля профілакторію, літ. Г-1, цегла, загальна площа 3138,9 кв.м. (балансова вартість 504918 грн.); будівлі майстерень, літ. З-1, цегла, загальна площа 564,60 кв.м (балансова вартість 39994 грн.); гараж, літ. К-1, залізобетонні блоки, загальна площа 1550,4 кв.м. (балансова вартість 50497 грн.); пункт заправлення, літ. Л-1, залізобетонні блоки, загальна площа 125,4 кв.м. (балансова вартість 20000 грн.); будівля миття, літ. М-1, залізобетонні блоки, загальна площа 186,4 кв.м (балансова вартість 50000 грн.); контрольно-пропускний пункт, літ. О, цегла (балансова вартість 20492 грн.); електрокіоск, літ. Е, цегла (балансова вартість 3492 грн.); бойлерна, літ. Д, цегла (балансова вартість 2000 грн.); відстійник сміття, літ. Н, бетон (балансова вартість 1000 грн.); компресорна, літ. Д, цегла (балансова вартість 4000 грн.); пожежний водойом, літ. И, бетон (балансова вартість 502 грн.); огородження №1, 2 металеві (балансова вартість 1005 грн.); замощення №1, асфальт (балансова вартість 15082 грн.). Загальною площею 8077,2 кв.м, загальною балансовою вартістю 993464 грн.

Заборонено Підприємству вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію та (або) перереєстрацію права власності на вищевказане майно.

Ухвалу суду мотивовано нормами статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України та постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», зокрема обґрунтованістю припущення позивачем ймовірності наступного відчуження обєктів нерухомого майна, переданого в іпотеку за договором №543 від 31.07.2007 року, на яке вимагається звернення стягнення кредитної заборгованості по справі №19/148. Відмову у задоволенні вимог про заборону будь-яким третім особам вчиняти дії спрямовані на реєстрацію та (або) перереєстрацію права власності на спірне майно, суд мотивував тим, що заявником не визначено кола осіб, щодо яких застосовуються зазначені заходи.

Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Донецької області у справі №19/148, заперечуючи висновки, встановлені ухвалою суду та вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, Підприємство звернулося з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 13.03.12 року у справі №19/148, обґрунтовуючи її тим, що Банком не було надано жодного доказу, що Підприємство збирається відчужувати, або збирається зменшити його вартість або погіршити за якістю.

Заявник апеляційної скарги звернув увагу на те, що Підприємство ніколи не мало ніяких правовідносин з Банком, у звязку з чим не могло порушити його права, а тому вважає, що є неналежним відповідачем у справі.

Апелянт зауважив, що оскільки є власником спірного майна, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду обмежує його право власності на означене майно.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу господарського суду Донецької області від 13.03.12 року у справі №19/148 залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства без задоволення.

Представник заявника апеляційної скарги Підприємства до судового засідання не зявився, про час та місце проведення якого був повідомлений належним чином. Банк заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, наведених раніше у письмовому відзиві.

Статтею 99 ГПК України унормовано, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутнього в засіданні представника Банку, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції має бути скасована із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

13.12.2011 року Банк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фірми та товариства з обмеженою відповідальністю «АП Транс»(далі Товариство) про стягнення з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області»заборгованості у сумі 15136347, 65 грн., а саме: заборгованість за кредитом 7196128, 69 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом 4497525, 93 грн.; заборгованість за комісійною винагородою за обслуговування кредитної лінії 38500, 00 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту 2457828, 05 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом 940404, 65 грн.; пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за користування кредитною лінією 5960, 33 грн.; здійснення стягнення заборгованості з відповідача 2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором №543 від 31.07.2007 року та продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною заставною вартістю, а саме 3216132, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.12.2011 року за вказаним позовом порушено провадження по справі №19/148.

Оскільки на час подання позовної заяви власником предмету іпотеки за договором на який вимагається звернення стягнення кредитної заборгованості позивачем є Підприємство, місцевим господарським судом було здійснено заміну неналежного відповідача Товариства на належного Підприємство. Водночас, у звязку з тим, що рішення по справі може вплинути на права та обовязки Товариства, останнє було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1, про що прийнято відповідну ухвалу по справі від 13.03.2012 року.

12.03.2012 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Підприємства. Банк обґрунтував означену заяву тим, що спірне майно неодноразово відчужувалося, за період дії іпотечного договору власниками майна було декілька осіб, а тому вважає, що неприйняття заходів щодо забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення в частині звернення стягнення на це майно, оскільки на момент прийняття такого рішення це майно може зникнути або бути відчуженим третім особам.

За вимогами ст.66 ГПК України, обґрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в доказуванні обставини, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. До предмету доказування в даному випадку входять: факти про наявність у відповідача майна; ймовірність припущення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України, яка передбачає обовязковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, всупереч положенням ст.66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях. Під час вирішення питання про можливість застосування заходів до забезпечення позову позивачем не надано доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів.

За змістом ст.32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів фактичних даних.

Докази у відповідності з положеннями ст.34 ГПК України, повинні відповідати, окрім іншого, вимогам належності та допустимості. Між тим, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обєктивної істини.

Надані докази господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Колегія апеляційної інстанції зауважує, що обґрунтування Банком необхідності вжиття заходів забезпечення позову лише тим, що майно за час його обтяження іпотекою неодноразово відчужувалося, саме по собі не має доказової сили для застосування судом до відповідача 2 заходів забезпечення позову, адже позивач має передусім довести в порядку ст.33 ГПК України намагання саме Підприємством, як власником предмету іпотеки на час розгляду справи, вчинити будь-які дії, що можуть в майбутньому ускладнити виконання прийнятого судом рішення. Означені докази, за їх наявністю, повинні бути покладені місцевим господарським судом в основу оскаржуваної ухвали, в якості підстави для накладення арешту на спірне майно та заборони відповідачу 2 вчиняти щодо нього певні дії.

Однак, як вбачається, позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову не було надано жодного доказу ані щодо вчинення відповідачем дій, що можуть ускладнити в подальшому виконання судового рішення, ані в обґрунтування необхідності вжиття саме таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на предмет іпотеки та заборони Підприємству вчиняти дії спрямовані на реєстрацію або перереєстрацію права власності на нього.

За таких обставин, та враховуючи, що забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи статей 66, 67 ГПК України, оскільки застосування визначених статтею 67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку матеріалами справи не підтверджується, а також цим обставинам не надано належної правової оцінки в оскаржуваній ухвалі.

З огляду на наведене, у суду апеляційної інстанції є всі підстави не погодитись з правовою позицією суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки вона порушує норми процесуального права, а саме статей 66, 67 ГПК України, не відповідає обставинам справи та не підтверджена наявними у справі письмовими доказами, внаслідок чого підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити апеляційну скаргу приватного підприємства «Орлівське АТП-100» на ухвалу господарського суду Донецької області від 13.03.2012 року у справі №19/148 про забезпечення позову.

Скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 13.03.12 року у справі №19/148 про забезпечення позову.

Відмовити у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Є.Мєзєнцев

Суддя О.Склярук

Суддя В.Татенко