Постанова № 22608300, 10.04.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2012 року Справа № 27/5005/970/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1.- предст., дов.№34 від 19.01.2012 року

ОСОБА_2.- предст., дов.№795 від 29.11.2011 року

ОСОБА_3.- предст., дов.№263 від 09.04.2012 року

відповідача: ОСОБА_4.- предст., дов.№157 від 12.04.2011 року

ОСОБА_5- предст., дов.№537 від 22.12.2011 року

ОСОБА_6.- предст., дов.№165 від 12.04.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Синтиз» (м. Синельникове Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012р. у справі №27/5005/970/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Синтиз» (м. Синельникове Дніпропетровської області)

до:публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»(м. Дніпропетровськ) в особі Синельниківського району електричних мереж (м. Синельникове Дніпропетровської області)

про: скасування оперативно-господарської санкції, застосованої з нарахувань на підставі ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»двократної вартості продукції у сумі 824774,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року (підписано 12.03.2012р.) у справі №27/5005/970/2012 (суддя Татарчук В.О.) відмовлено в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Синтиз» (м. Синельникове Дніпропетровської області) до публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»(м. Дніпропетровськ) в особі Синельниківського району електричних мереж (м. Синельникове Дніпропетровської області про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої з нарахувань на підставі ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»двократної вартості продукції у сумі 824774,04 грн. за договором про постачання електричної енергії.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Синтиз» (м. Синельникове Дніпропетровської області), не погодившись із рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012 року по справі №27/5005/970/2012 і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник не згоден з висновком господарського суду про обрання неналежного способу захисту порушеного права скасування оперативно-господарської санкції. Свої заперечення сторона обґрунтовує посиланням на ч. 2 ст. 16 ЦК України, перелік способів захисту, який не є вичерпним, ч. 2 ст. 20 та ст. 235 ГК України. Відповідач вважає, що рішення господарського суду не відповідає фактичним обставинам справи та вказав, що не порушував господарського зобовязання з купівлі електроенергії у серпні 2011р. (період застосування санкції). Договір та п. 4.4. Правил користування електричної енергією (ПКЕЕ) надають право товариству звертатися із заявою про коригування протягом усього розрахункового періоду, а не лише за 5 днів до його закінчення. Споживання електроенергії без перевищення умов договору підтверджується актом приймання-передачі за серпень 2011р. Судом не взято до уваги положення п. 6.14 ПКЕЕ стосовно правомірності та порядку застосування санкції. Крім того, судом проігноровано фактичну неправомірність нарахування податку на додану вартість на обсяг санкції за перевищення договірних величин, оскільки відповідно ст.1 Закону України «Про електроенергетику», електроенергія це товарна продукція, тобто підлягає оподаткуванню, а встановлена ст. 26 зазначеного закону відповідальність за перевищення договірних величин не є відпуском електроенергії (товарної продукції), тобто не підлягає оподаткуванню.

Відповідач публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»(м. Дніпропетровськ) в особі Синельниківського району електричних мереж (м. Синельникове Дніпропетровської області) у відзиву на апеляційну скаргу і представник у судовому засіданні вказав, що рішення суду першої інстанції винесено із зясуванням всіх обставин справи і з дотриманням норм матеріального права. Так, нараховані суми не можуть вважатися оперативно-господарськими санкціями. Це випливає з аналізу ст.ст.235-237 Господарського кодексу України. Відповідач вважає, що реального порушення прав позивача шляхом неправомірного застосування відповідачем щодо нього оперативно-господарської санкції не відбулося, тому права позивача взагалі не потребують захисту з боку господарського суду. При цьому відповідач посилається на постанови ВГСУ за аналогічними (на його думку) справами. Відповідач також зазначає, що позивач мав право на звернення до нього з заявою на коригування в сторону збільшення договірного обсягу електричної енергії на певний розрахунковий період, але у цьому випадку позивач повинен повністю оплатити додатково заявлений обсяг споживання електричної енергії. Звертаючись до відповідача 22.08.2011 року, позивачем не було повністю оплачено додатково заявлений обсяг споживання електричної енергії і недоплата склала 3202,19 грн. За таких обставин позивачу було відмовлено у погодженні заявленого обсягу споживання електричної енергії на серпень 2011 року. Відповідач також спростовує розрахунки позивача щодо оплати електроенергії. Відповідач також зазначив, що позивач систематично зловживає своїм правом та штучно занижує договірний обсяг електричної енергії на початок розрахункового періоду, чим ухиляється від передоплати реального договірного обсягу електричної енергії на поточний розрахунковий період.

10.04.2012 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі щодо обґрунтування позовних вимог і неправомірності прийнятого судового рішення.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між відкритим акціонерним товариством «Дніпрообленерго»(постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю «Синтиз» (споживач) 27.06.2008р. був укладений договір про постачання електричної енергії №131/3/07. За умовами договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 20000кВт (КВА), величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1).

Додатковою угодою №1 від 11.02.2011р. сторони змінили номер договору на №91-Ц.

12.05.2011р. в додатковій угоді №2/11 п. 1 договору був викладений в новій редакції: «постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 4540,0 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору».

Договір набрав чинності з дня його підписання і був укладений відповідно до п. 9.8 на строк до 31.12.2008р. Згідно п. 9.8.1 договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

За пунктом 2.2.2 договору постачальник зобовязався постачати споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору за додатком «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам».

Згідно додатка №1 до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2011 рік»товариству на серпень 2011р. була встановлена договірна величина споживання електричної енергії у обсязі 650,0 кВт/год.

Відповідно до п.2.3.3 договору споживач зобовязаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку «Порядок розрахунків»та Додатку «Графік зняття показів обліку електричної енергії».

Додатком 3 від 12.05.2011р. до договору, сторони домовились, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 31 числа попереднього місяця до також числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу використання електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, за формою попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється до 24 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатками до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу»або «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам»(п.п. 1 - 2.1.)

Сторонами визначено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитих та договірних величин (п. 4.2.2).

Синельниківським районом електричних мереж ПАТ «Дніпрообленерго»26.01.2012р. позивачу було винесено попередження про припинення постачання електроенергії №131/3/07/6 у звязку з перевищенням договірної величини споживання електричної енергії на суму 824774,06 грн.

Відповідно до пункту 6.16 Правил обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Відповідальність споживача за перевищення договірних величин регулюється статтею 26 Закону України "Про електроенергетику".

Відповідно до підпункту 7 пункту 8.1 Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період відповідно до актів законодавства та умов договору.

Порядок отримання від споживачів підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період відповідно до актів законодавства та умов договору здійснюється відповідно до Закону України "Про електроенергетику" (стаття 26), Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. N 441 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2002 р. N 475), та умов договору.

Як зазначено підпунктом 13 пункту 8.1 Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право припиняти постачання, обмежувати обсяг постачання електричної енергії споживачу у випадках та порядку, передбачених положеннями законодавства України та цих Правил.

Випадки, у яких постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право припиняти постачання або обмежувати обсяг постачання електричної енергії споживачу та порядок припинення або обмеження електропостачання, передбачені Законом України "Про електроенергетику" (стаття 24) та Правилами.

Отже, відповідач дійсно відповідно до умов договору та вищезазначених нормативних актів має право нараховувати двократну вартість різниці фактично спожитих та договірних величин та, відповідно, обмежувати електропостачання. Але такі дії сторони можуть вважатися законними, якщо споживач перевищив обсяг споживання договірних величин.

Як вбачається із матеріалів справи позивач не порушив господарського зобовязання з купівлі електричної енергії у серпні 2011 року, а саме за період, за який застосовано санкцію (проведено донарахування). Звернення по коригування обсягу та оплату у повному обсязі за таке коригування позивач здійснив вчасно. Позивач має право звертатися із заявою про коригування протягом розрахункового періоду, як передбачене п.4.4. ПКЕЕ, та Договором про постачання електричної енергії, що і було зроблено позивачем. Аналогічна правова позиція наведена у постанові ВГСУ від 01.08.2011 рокупо справі №30/17-633-2011.

22.08.2011 року, тобто за 9 днів до 31.08.2011 року дати закінчення розрахункового періоду позивач звернувся до відповідача з заявою про збільшення обсягу електричної енергії на серпень 2011 року до 1160000 кВт/год., при цьому сплатив за 1154000 кВт/год., а решту сплатив 26.08.2011.

Дані обставини підтверджуються і самим відповідачем. Такі висновки апеляційного господарського суду зроблені у звязку з тим, що з акту приймання-передачі за серпень 2011 року, підписаного обома сторонами без зауважень та застережень, вбачається, що позивачем у серпні 2011 року спожито активної електроенергії 1135378 кВт/год. електричної енергії без перевищення будь яких умов договору, оскільки враховуючи скориговану величину споживання електричної енергії на дату звернення та дату оплати - 22 серпня 2011 року заявлене та оплачене споживання 1154000 кВт/год.. Відповідно акту приймання-передачі ТОВ «Синтиз»у серпні 2011 року не перевищено договірні величини споживання електричної енергії. Сторони не заперечували, що у спірному місяці позивачем фактично спожито 1135378 кВт/год., а сплачено 1154000 кВт/год. станом на передбачену дату коригування тобто на 22.08.2011 (відповідно п.4.4. датою коригування є дата оплати додатково заявлених обсягів) тобто сплачено більше, ніж спожито. Зазначені доводи апеляційної скарги є такими, що підтверджуються матеріалами справи і приймаються апеляційним судом без заперечень.

Крім того, факт погодження обсягів підтверджується також і неповерненням позивачу коштів, сплачених у якості попередньої оплати за розрахунок обсягів енергоспоживання. Це також зазначено і у листі Департаменту електроенергетики Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.01.2012 року №32-02/6-102 на звернення позивача, у якому, зокрема, зазначено, що «енергопостачальник, отримавши на власний розрахунковий рахунок оплату споживача за перевищення договірної величини енергоспоживання та відмовивши споживачу в погодженні її збільшення, не повернув споживачу отримані кошти. Тому, факт прийняття енергопостачальником коштів свідчить про згоду з заявленою пропозицією споживача щодо збільшення договірної величини енергоспоживання. Отже, відмова енергопостачальника від користування договірних величин енергоспоживання (лист від 25.08.2011 року №1115/330), за умови не повернення споживачу попередньої оплати за її перевищення (прийняття одержаних коштів в якості попередньої оплати), є недійсною».

Зазначені обставини свідчать про неправомірність застосування до позивача оперативно-господарських санкції у вигляді донарахування вартості спожитої електричної енергії.

За таких обставин позовні вимоги підлягали задоволенню.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд зазначив, що… «позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права, попередження відповідача про припинення постачання електроенергії № 131/3/07/6 від 26.01.2012 з вказівкою заборгованості позивача за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 824774,06грн. і рахунок № 131/3/07/8 від 01.09.2011 не носять характеру обов'язкових до виконання, а тому позов ТОВ “Синтиз” про скасування оперативно-господарської санкції, зазначеної в попередженні і рахунку є неналежним способом захисту прав судом у розумінні частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 ГК».

З такими доводами місцевого господарського суду погодитися не можна, виходячи з того, що згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до ст.16 вказаного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Абзацом другим ч.2 ст.16 ЦК України також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Тобто, перелік способів захисту, передбачений у ч.2 ст.16 ЦК України, не є вичерпним.

Однак, посилаючись на вказану норму, суд припустився порушення її вимог, так як ч.2 ст.20 Господарського кодексу України передбачений такий спосіб захисту, як оскарження застосування оперативно-господарських санкцій.

Суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що нарахування і сплата двократної вартості різниці фактично спожитих та договірних величин за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є оперативно-господарською санкцією. По-перше, ця умова знаходиться у розділі «Відповідальність Сторін»договору; а по-друге, в силу ст.235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (як це і передбачено п.4.2.2 Договору).

За таких обставин твердження суду, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту права, є помилковим. Крім того, при вирішенні цього питання слід також враховувати положення частини 2 ст. 124 Конституції України, за якою юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Щодо наданих відповідачем постанов Вищого господарського суду, то господарські відносини між сторонами, які розглядалися при прийнятті зазначених постанов, не є аналогічними господарським відносинам, які є предметом розгляду і дослідження у даній справі, тому висновки цих постанов не можуть бути покладені в основу судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Синтиз» (м. Синельникове Дніпропетровської області) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року у справі №27/5005/970/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати оперативно-господарську санкцію, застосовану публічним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»(м. Дніпропетровськ) в особі Синельниківського району електричних мереж (м. Синельникове Дніпропетровської області) з нарахувань на підставі ч.5 ст.26 Закону України «Про електроенергетику»двократної вартості продукції у розмірі 824774 грн. 04 коп.

Стягнути з рахунку публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»(49070 м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 22) в особі Синельниківського району електричних мереж (52500 Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Велічая, 1, код ЄДРПОУ 34367477) 536 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Синтиз» (52500 Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Кирпична, 13, код ЄДРПОУ 34195668) 268 грн. 25 коп. надмірно сплаченого за платіжним дорученням №2529 від 19.03.2012 року, яке знаходиться в матеріалах господарської справи №27/5005/970/2012 через ПАТ КБ «Приватбанк»судового збору.

Зобовязати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Головуючий О.С. Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат

(постанова виготовлена в повному обсязі 13.04.2012 року)