Рішення № 22608199, 09.04.2012, Господарський суд Чернігівської області

09.04.12

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47 факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

09.04.2012 справа № 5028/5/12/2012

Суддя А.В.Романенко, розглянувши матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Щорський завод продовольчих товарів",

вул. 30 років Перемоги, 31а, м. Щорс, Щорський район, Чернігівська область, 15200,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП Логістик Груп",

вул. Старобілоуська, 63, м. Чернігів, 14017,

предмет спору: стягнення 16 350,50грн.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю б/н від 12.02.2012;

від відповідача: не зявився.

В звязку з хворобою судді розгляд справи переносився з 05.04.2012 на 09.04.2012.

В судовому засіданні 09.04.2012, на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Відкритим акціонерним товариством "Щорський завод продовольчих товарів" подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю "ТП Логістик Груп" про стягнення 11678,92грн основного боргу за продовольчі товари, отримані останнім згідно договору поставки №111/5 від 07.11.2011, 4671,58 грн штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань та відповідного судового збору.

В судовому засіданні представник позивача надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке прийнято судом. Для залучення до матеріалів справи надав: витяг з Єдиного державного реєстру станом на 29.03.2012 про включення відповідача до ЄДР та докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з описом вкладення.

В усних поясненнях, посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань, ухилення останнього від повної оплати отриманого товару, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судові засідання 14.03.2012 та 09.04.2012 не з`явився, відзиву на позов не надав, причин неявки суду не повідомив.

Надіслана на зазначену позивачем у позовній заяві адресу відповідача: вул. Старобілоуська, 63, м. Чернігів, 14017 копія ухвали господарського суду Чернігівської області від 14.03.2012 про відкладення розгляду справи повернулася до суду не врученою, з відміткою поштового відділення на конверті: „за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до наданого позивачем оригіналу Витягу з ЄДР серії АЄ №394816 станом на 29.03.2012, місцезнаходженням відповідача є: 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Старобілоуська, будинок 63.

Відповідно до абз.3 п.3.6. Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно п.4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про час і місце розгляду справи 09.04.2012 /в звязку з перенесенням/, відповідач повідомлявся шляхом надсилання на його адресу електронними засобами звязку рекомендованого електронного відправлення (телеграми) з повідомленням, що підтверджується фіскальним чеком від 02.04.2012 за №2673 (знаходиться в матеріалах справи), натомість на час проведення судового засідання у суду відсутні відомості щодо його отримання.

З врахуванням викладеного вище, господарський суд приходить до висновку, що відповідно до ст.87 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.

Рішення приймається за наявними у справі документами, на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд, встановив:

07.11.2011, сторонами укладено Договір поставки №111/5 (надалі - Договір).

Статтею 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.1. спірного Договору, постачальник (позивач) зобов'язався передати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити продовольчі товари (товар) на умовах, визначених в цьому Договорі.

Згідно п.п. 2.1.-2.3. Договору, ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується сторонами у видаткових накладних. Вартість однієї партії товару являє собою вартість товару, зазначена у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється. Загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього договору.

За п.п. 3.1, 3.4, 3.6. Договору, поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця окремими партіями протягом строку дії договору, транспортними засобами та за рахунок постачальника за адресою, узгодженою сторонами. Датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який предявлено до підпису під час приймання-передачі товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, на виконання умов Договору передав, а відповідач прийняв у власність товар на суму з ПДВ 11678,92грн, що підтверджується видатковими накладними: №ЩЗ-0000005 від 04.01.2012 на суму 642,60грн; №ЩЗ-0000042 від 11.01.2012 на суму 5 674,04грн та №ЩЗ-0000083 від 17.01.2012 на суму 5 362,28 /копії додані до матеріалів справи/. Всього на суму 11678,92грн.

Відповідач товар отримав, будь-яких заперечень не надав, отже враховуючи положення ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 10 календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Днем оплати товару є день зарахування коштів на рахунок або до каси постачальника.

Таким чином, отриманий товар за накладною №ЩЗ-0000005 від 04.01.2012 відповідач зобовязаний був оплатити до 14.01.2012 включно; за накладною №ЩЗ-0000042 від 11.01.2012 відповідач зобовязаний був оплатити до 21.01.2012 включно, а за накладною №ЩЗ-0000083 від 17.01.2012 - до 27.01.2012 включно.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору, закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В свою чергу, нормами ст.ст. 32 - 34 ГПК України визначено, зокрема, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення умов договору та вищенаведених норм чинного законодавства України взяті на себе зобовязання не виконав, за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, вимоги позивача не оспорив.

З врахуванням зазначеного, суд, доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 11678,92грн.

Натомість, відповідно до ст.549 ЦК України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пунктами 7.1.-7.2.2. спірного Договору, сторони визначили, що за невиконання чи неналежне виконання умов договору винна сторона зобовязана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням збитки та сплатити передбачені цим договором штрафні санкції, зокрема:

- за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено, включаючи день погашення суми боргу;

- у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 15 календарних днів з дати її виникнення, покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

На підставі вказаних пунктів Договору позивачем нараховано штраф:

- згідно п.7.2.1. - у розмірі 1167,90грн;

- згідно п.7.2.2. - у розмірі 3503,68грн.

Всього позивач просить стягнути з відповідача 4671,58грн штрафу.

Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно частини першої ст.230 та частини четвертої ст.231 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань застосовуються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання.

В свою чергу, частиною другою ст.343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд, повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в частині першій п.18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році ”).

Натомість, що стосується одночасного стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, слід зазначити наступне.

Статтями 546, 549 ЦК України визначено, зокрема, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притримання, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею) розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Кваліфікуючими ознаками штрафу є можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: а) невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Отже, штраф є різновидом неустойки.

Перелічені ознаки штрафу законодавець визначив імперативно, не надавши сторонам зобовязання можливості їх змінювати.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня /на час винесення рішення відповідно до Постанови НБУ №377 від 09.08.2010 7,75% х 2=15,5%/), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Одночасне стягнення штрафу за несвоєчасну оплату товару в розмірі 10% від суми поставки і штрафу за непогашення заборгованості у визначений даним Договором строк у розмірі 30%, буде порушенням норм Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Аналогічні думки з даного питання висловлено в постанові Вищого господарського суду України від 06.10.2011 у справі №5023/2454/11, а також у постановах Верховного Суду України від 01.11.2011 та Вищого господарського суду України від 21.12.2011 у справі №5002-2/5109-2010.

Приймаючи до уваги зазначене вище, вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1167,90грн та у розмірі 3503,68грн, всього на суму 4671,58грн, підлягає частковому задоволенню у розмірі 1810,23грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України, з відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог, підлягає стягненню на користь позивача 1 327,83грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТП Логістик Груп», вул. Старобілоуська, 63, м. Чернігів, 14017, (код ЄДРПОУ 37418670, іпн.№374186725263, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №200007508, р/р 26009500043771 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) на користь відкритого акціонерного товариства «»Щорський завод продовольчих товарів», вул. 30 років Перемоги, м. Щорс, Чернігівська область (код ЄДРПОУ 00381143, іпн.№003811425235, св-во №33784727, р/р 26005300063692 в ПАТ «Банк «Форум», м. Київ, МФО 322948) 11678,92грн боргу, 1810,23грн штрафу, 1327,84грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2012.

Суддя А.В.Романенко