Рішення № 22608139, 09.04.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2012 р. Справа № 5027/113/2012. За позовом ОСОБА_1, с.Валява Кіцманського району Чернівецької області до товариства з обмеженою відповідальністю “Валявське”, с.Валява Кіцманського району Чернівецької області

про стягнення вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику (засновнику), що вийшов з товариства в сумі 2347972,00 грн.

Суддя Дутка В.В.

Представники

від позивача ОСОБА_2, довіреність від 26.07.2011р.

від відповідача Івасюк В.К., директор товариства, ОСОБА_4, довіреність від 14.03.2011р.

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Валявське” про стягнення вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику (засновнику), що вийшов з товариства в сумі 2347972,00 грн.

Позов мотивований виходом позивача із складу учасників Товариства та ухиленням відповідача від сплати належної позивачу частки в статутному капіталі та майні Товариства, яка становить 7,3% статутного капіталу.

Ухвалою від 23.02.2012р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15.03.2012р.

Відповідач у запереченнях позовні вимоги відхиляє у звязку з відсутністю доказів внесення позивачем внеску до статутного фонду Товариства. Крім того, відповідач вказує, що навіть за умови наявності у товариства зобовязання сплатити позивачу частку в майні, відповідно до част. 1 ст.54 Закону України “Про господарські товариства”, част. 1 ст. 530 ЦК України, строк зобовязання не настав.

25.03.2012р. позивач подав клопотання в порядку ст. 41 ГПК України про проведення комплексної судової експертизи вартості майна ТОВ “Валявське” та підтвердження сплати ОСОБА_1 частки до статутного капіталу Товариства.

У судовому засіданні 29.03.2012р. оголошувалась перерва до 03.04.2012р. для подання відповідачем пропозицій щодо питань, які необхідно вирішувати експерту.

03.04.2012р. позивач подав уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 2406737,00 грн., оскільки в позовній заяві під час розрахунку вартості майна ТОВ “Валявське” та вартості частки майна, належної до сплати позивачу, допущені помилки.

Відповідач у письмових поясненнях вважає проведення у справі експертизи недоцільним, оскільки для вирішення питання про те, “чи здійснювались ОСОБА_1 внески до статутного капіталу ТОВ “Валявське”?”, експертом щонайменше повинні бути досліджені первинні та облікові бухгалтерські документи за 2000-2006 роки, які відповідач не зможе надати у звязку з закінченням терміну зберігання (3 роки). Крім того, відповідач надав достатні докази несплати позивачем внеску до статутного капіталу товариства, а відповіді експерта на інші питання не матимуть юридичного значення для вирішення справи, у звязку з чим просить відхилити клопотання про призначення експертизи.

У судових засіданнях 03.04.2012р., 05.04.2012р. оголошувались перерви.

09.04.2012р. позивач подав заяву про відмову від заяви про уточнення позовних вимог, у звязку з чим суд розглядає позовні вимоги, які визначені у позовній заяві.

В судовому засіданні 09.04.2012р. представник позивача подав клопотання про залучення до участі в справі державного реєстратора Кіцманської районної державної адміністрації в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача та про витребування у Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області реєстраційної справи ТОВ “Валявське”.

Клопотання позивача про залучення третьої особи до участі в справі, згідно ст. 27 ГПК України, судом відхиляється, оскільки предмет спору не стосується прав та інтересів державного реєстратора Кіцманської районної державної адміністрації.

Не підлягає задоволенню і клопотання про витребування доказів. Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки позивачем не названо конкретних документів які він просить суд витребувати у Кіцманської районної державної адміністрації, а посилається лише на інформацію, яку б він хотів отримати від останнього, що є порушенням ст. 38 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2012р. просив задовольнити позовні вимоги, представники відповідача вважають позов безпідставним та просили відмовити в його задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання про проведення судової експертизи та відмовляє у задоволенні позову з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валявське», згідно Статуту в редакції від 03.03.2000р., утворене на засадах приватної власності та угоди громадянами України, власниками майна Товариства шляхом об'єднання їх майнових внесків для ведення спільної підприємницької діяльності відповідно до положень установчого Договору Товариства.

Товариство створене у процесі реорганізації і є юридичним правонаступником всіх прав і зобов'язань Агрофірми «Мрія»(надалі - А/ф) в обсягах частини майна, що перейшла Товариству внаслідок реорганізації А/ф згідно Передаточного Балансу, за погодженням із засновниками. Решта майна і землі Товариство бере в оренду у інших власників земельних і майнових паїв (надалі - Власник) на відповідних договірних умовах, які укладаються з кожним Власником окремо (пункти 2.1.1., 2.1.3. Статуту).

За пунктами 4.4., 4.5. Установчого договору, майно, що вноситься Засновниками в рахунок їхніх вкладів до Статутного фонду, вноситься ними на підставі Акту прийому передачі майна, сертифікатів на право на земельну частку (пай) та свідоцтв про право на майнову частку (пай). Внески, у вигляді грошових внесків та у грошових формах, реєструються в бухгалтерських книгах Товариства у день їхнього отримання Товариством. Засновникові, що повністю зробив свій внесок до Статутного Фонду, Товариство видає письмове підтвердження про здійснення такого внеску у формі свідоцтва.

Відповідно до п.5.3.1. Статуту, статутний фонд Товариства створений шляхом внесків від кожного з Засновників Товариства і становить 69037 грн., в тому числі внесок ОСОБА_1 становив 1470 грн.

В редакції Статуту Товариства від 28.12.2006р. статутний капітал Товариства складає 61410 грн., з них внесок ОСОБА_1 4470 грн., що становить 7,3 % статутного капіталу.

29.08.2011р. позивач звернувся до відповідача з нотаріально посвідченою заявою про свій добровільний вихід зі складу учасників ТОВ “Валявське” та сплату належної йому частки в статутному капіталі та майні Товариства, що підтверджено фіскальним чеком від 29.08.2011р.

На засіданні засновників ТОВ “Валявське” заява ОСОБА_1 розглянута та прийнято рішення, яке оформлене протоколом №1 від 06.09.2011р., про задоволення заяви та виплату ОСОБА_1 частки в статутному фонді в розмірі 4470 грн., що становить 7,3 % в Статутному фонді та майні товариства.

Проте, 26.01.2012р. рішенням загальних зборів Товариства, яке оформлене протоколом №2, скасоване вищезгадане рішення від 06.09.2010р. в частині виплати ОСОБА_1 частки в статутному фонді у звязку з тим, що він фактично не оплатив свій вклад до статутного фонду товариства. При цьому зазначено, що майновий пай ОСОБА_1 в розмірі 1470 грн., власником якого він став за наслідками розпаювання майна у процесі реорганізації Агрофірми “Мрія”, до статутного фонду товариства не внесено. Щодо додаткового внеску в сумі 3000 грн., який мав би сплатити ОСОБА_1 у звязку з внесеними змінами до статуту Товариства, зареєстрованими 28.12.2006р., то такі докази також відсутні.

Позивач зазначає, що баланс відповідача станом на 01.07.2011р. у рядку неоплачений капітал (рядок №360) зазначено нульовий показник, що свідчить про те, що статутний капітал повністю сформований, у тому числі внесена частка і позивача.

Таким чином, спір виник з приводу того, чи має враховуватися при виплаті учаснику товариства вартості його частки в майні товариства фактична оплата учасником свого вкладу до статутного капіталу.

В силу вимог ст.144 ЦК України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.

Сума вкладів учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства (ч.1 ст.87 ГК України).

Частиною 2 ст.86 ГК України встановлено, що вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника у статутному фонді товариства.

Частиною 6 ст.144 ЦК України встановлено, що збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Згідно ст.117 ЦК України, ст.88 ГК України, ст.11 Закону України "Про господарські товариства", учасник товариства зобов'язаний вносити вклади у розмірі, в порядку та засобами, передбаченими установчими документами. Наслідки невиконання учасником цього зобов'язання визначені у ч.3 ст.144 ЦК України, ч.2 ст.52 названого закону, у вигляді, зокрема, оголошення товариством зменшення свого статутного капіталу з внесенням відповідних змін до статуту.

Пунктом 5.3.3. Статуту передбачено, що розмір статутного фонду може бути збільшено або зменшено за рішенням зборів учасників. Будь-яке таке збільшення може здійснюватися лише після повного внесення засновниками своїх внесків до Статутного фонду Товариства та внесення цих змін до державного реєстру. Збільшення статутного фонду може здійснюватися: а)шляхом додаткових внесків від одного або всіх Засновників; б)шляхом перерахування частини Прибутку Товариства; в)шляхом внесення додаткових коштів третьої особи.

В усіх випадках це може відбуватися за умови відповідного рішення зборів учасників. Додаткові внески можуть бути зроблені в грошовій формі або у формі будь-яких інших матеріальних та нематеріальних цінностей, тоді частки Засновників у Статутному фонді уточнюються таким чином, щоб належним чином відбивати такі зміни. (п. 5.3.4. Статуту).

Відповідно до п.8.1.3. Статуту відповідача, учасник Товариства має право вийти з Товариства з правом одержання своїх часток, в тому числі часток землі в натурі та майна (у грошовій або натуральній формі) пропорційно частці такого учасника у Статутному капіталі Товариства.

В силу статті 54 Закону України "Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Статтею 148 ЦК України передбачено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

При цьому визначаючи за учасником товариства право на одержання вартості частини майна законодавець виходив із належного виконання учасником свого зобов'язання щодо внесення повної вартості свого вкладу до статутного капіталу товариства. Наведена правова позиція відображена й у пункті 30 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", де зазначено, що у разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Отже, аналіз наведених положень закону та статуту відповідача дає підстави вважати, що учасник, який виходить з товариства, має право на отримання вартості частини майна, пропорційної його оплаченої частки (вкладу) у статутному капіталі.

Відповідно до положень ст. 41 ГПК України для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів.

Предявляючи позов про стягнення вартості частки в статутному капіталі товариства позивач повинен довести факт оплати вартості його вкладу, для вирішення якого не потрібно спеціальних знань, а відтак і проводити з цього питання судову експертизу. Порядок внесення учасником товариства вкладу до статутного капіталу і докази, що підтверджують внесення частки учасника передбачені зокрема, пунктами 4.4., 4.5 Установчого договору ТОВ “Валявське”.

Як зазначено вище ТОВ “Валявське” зареєстровано 03.03.2000р. та створено в процесі реорганізації агрофірми “Мрія”. Внаслідок розпаювання майна у процесі реорганізації Агрофірми “Мрія” позивач отримав Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЧВ №6/1-10 №000513 в розмірі 1591 грн., видане Валявською сільською радою 04.07.2001р. Однак, у вказаному Свідоцтві допущена описка та зазначено, що ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна ТОВ “Валявське”. З аналізу матеріалів справи вбачається, що насправді пайовий фонд був утворений внаслідок реорганізації Агрофірми “Мрія” і позивач отримав право на майновий пай у пайовому фонді Агрофірми “Мрія”.

Для фактичної сплати свого внеску у розмірі 1470 грн., що становить 2,1% статутного фонду ТОВ “Валявське” позивач мав би передати свій майновий пай на підставі акту прийому передачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) та свідоцтв про право на майнову частку (пай), згідно п.4.4. Установчого договору товариства. Після чого засновникові, що повністю зробив свій внесок до статутного фонду, товариство у відповідності до п.4.5. Установчого договору видає письмове підтвердження про здійснення такого внеску у формі свідоцтва.

З довідки Валявської сільської ради від 01.03.2012р. №31 вбачається, що майновий сертифікат ОСОБА_1 № 000513 на суму 1591 грн. не погашався (не продані, не подаровані, не внесені до статутного фонду юридичних осіб, їх власники не отримували на суму майнового паю індивідуально визначене майно). Тобто, ОСОБА_1 станом на 01.03.2012р. є власником майнового паю пайового фонду Агрофірми “Мрія” у розмірі визначеному свідоцтвом.

У звязку з змінами до Статуту ТОВ “Валявське”, що зареєстровані 28.12.2006р., частка позивача збільшена до 4470 грн., що становить 7,3% статутного капіталу, за рахунок додаткового внеску засновника у розмірі 3000 грн.

Проте, позивач не подав суду доказів внесення вкладу до статутного капіталу товариства.

Посилання позивача на той факт, що у фінансовій звітності ТОВ “Валявське”, яка передавалась до органів статистики, а саме балансах за 2008р., 2009р. 2010р. у графі “неоплачений капітал” (рядок балансу 360) відсутні відомості, що свідчить про сформований статутний капітал відповідача, не можуть слугувати належним та допустимим доказом сплати позивачем вартості його частки в статутному капіталі відповідача. До того ж, баланс ТОВ “Валявське” станом на 31.12.2011р. засвідчує, що “неоплачений капітал” (рядок балансу 360) становить 24 тис. грн. А у письмових пояснення відповідача від 06.04.2012р. №40 вказано про допущені помилки у балансі станом на 01.07.2011р.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Баланс підприємства не має заздалегідь встановленої юридичної сили, і факт зазначення у ньому певної вартості майна, статутного капіталу (реальної або меншої чи більшої) не є підставою, яка згідно з ст.35 ГПК України звільняє від необхідності доказування відповідних фактичних обставин, що входять до предмету доказування зі справи (зокрема, дійсної вартості частки засновника у статутному капіталі товариства, справедливої вартості майна товариства). При цьому питання відповідальності посадових осіб товариства за правильність фінансової звітності перебуває поза межами даного позову.

За недоведеністю факту внесення позивачем повної вартості свого вкладу до статутного капіталу ТОВ “Валявське” немає юридичного значення для правильного вирішення справи встановлення вартості чистих активів товариства та відповідно проведення судової експертизи, на якій наполягав позивач.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач не довів суду правомірність заявлених позовних вимог до відповідача, у звязку з чим позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

У звязку з відмовою у задоволенні позовних вимог судовий збір (2347972 х 2%= 46959,44 грн.) покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, с.Валява Кіцманського району Чернівецької області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 в дохід державного бюджету судовий збір в сумі 46959,44 грн., отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку отримувача (МФО) 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: Судовий збір, Господарський суд Чернівецької області, код ЄДРПОУ 03500074, пункт 2.1.

СуддяВ.В. Дутка

Повне рішення складено 10.04.2012р.