Рішення № 22608018, 10.04.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2012 р. Справа № 5024/212/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі П'ятигорець І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "САВ-МК", м. Миколаїв

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.м.т. Високопілля Херсонської області

про стягнення 27283 грн. 79 коп.

за участі представників:

позивача - ОСОБА_2, юрисконсульт, дов.№12/12 від 12.12.2011 р.;

відповідача - ОСОБА_3, адвокат, свідоцтво НОМЕР_2 від 27.10.2011 р., договір про надання юридичних послуг від 17.02.2012 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивач звернувся з позовом, яким, з урахуванням уточнень №13-1 від 13.03.2012 року, просить стягнути з відповідача 24649 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору №30 від 04 січня 2011 року, 74 грн. інфляційних втрат, 194 грн. 49 коп. 3% річних, 1004 грн. 86 коп. пені.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем з метою встановлення дати настання у відповідача зобов'язання з оплати товару змонтовано дату на накладній, на підставі якої товар передавався відповідачу. Зазначає, що до позовної заяви доданий договір №30 від 04.01.2011 року, тоді як позивач в позовній заяві як на підставу виникнення між сторонами зобов'язань зазначає договір від 11.01.2011 року. Також вказує, що товар вартість якого просить стягнути позивач був поставлений впродовж вересня листопада 2010 року. Стверджує, що видаткова накладна, на підставі якої позивач передав товар відповідачу, не відповідає вимогами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4. Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" №88 від 24.05.1995 року, а саме не зазначено прізвища особи відповідальної за відпуск товару.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами був укладений господарський договір поставки №30 від 04 січня 2011 року, (далі - договір) відповідно до умов якого позивач щобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) відповідачу товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У пункті 4.4. договору сторони передбачили, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою прибутковою накладною. Дата вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.

За накладною №56912 від 01 листопада 2011 року позивач передав відповідачу товарів вартістю 24649 грн.

Пунктом 8.1. договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 7 (семи) робочих днів з дати поставки товару постачальником. Оплата здійснюється у розмірах повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Відповідач за отриманий від позивача товар не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 24649 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі наведеного позовні вимоги в частині стягнення 24649 грн. боргу за поставлений товар підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на вказану норму позивач просить стягнути з відповідача 74 грн. інфляційних втрат за період прострочення у листопаді та грудні 2011 року та 194 грн. 49 коп. 3% річних за 96 днів прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 9.5. договору сторонами було обумовлено, що за прострочення в оплаті покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення в оплаті.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

На підставі вказаних умов договору та вимог чинного законодавства позивачем нараховано відповідачу за порушення зобов'язання з оплати товару 1004 грн. 86 коп.

Як вбачається з позовної заяви та уточнення до неї від 13.03.2012 р. (а.с. 54-56) розрахунок 3% річних та пені позивачем здійснювався за 96 днів прострочення відповідачем оплати по день складання позовної заяви - 10.02.2012 р.

Проте, як було зазначено вище відповідач повинен був сплатити поставлений товар не пізніше 7 (семи) робочих днів з дати поставки товару постачальником - 01.11.2011 року, тобто до 09 листопада 2011 року включно.

Таким чином, строк прострочення відповідачем оплати вартості товару слід відраховувати з 10.11.2011 року і до 10.02.2012 року, що становить 92 дні.

Отже, позивачем безпідставно здійснено розрахунок та заявлено вимоги про стягнення 3% річних та пені за 96 дні прострочення.

За здійсненим судом розрахунком сума пені, що підлягає до стягнення становить 963 грн., а сума 3% річних - 186 грн. 39 коп.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 24649 грн. боргу, 74 грн. інфляційних втрат, 186 грн. 39 коп. 3% річних та 963 грн. пені. В задоволенні решти позову має бути відмовлено.

Заперечення відповідача проти позовних вимог не можуть бути прийнятими судом до уваги з огляду на наступне.

Оригінал накладної №56912 від 01 листопада 2011 року був оглянутий судом в судовому засіданні. Копія вказаної накладної доданої позивачем до позовної заяви відповідає оригіналу.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Будь-яких доказів на підтвердження факту підроблення позивачем дати на накладній відповідачем не надано.

Посилання відповідача на те, що товар вартість якого просить стягнути позивач був поставлений впродовж вересня листопада 2010 року також не підтверджені доказами. Додані товарні чеки від 17 та 24 листопада 2010 року, а також гарантійні свідоцтва №Z 445065 від 24.11.2010 р. та №Z 445066 від 17.11.2010 р., які свідчать про продаж відповідачем холодильників такої ж марки та моделі, як були поставлені позивачем за накладною №56912 від 01 листопада 2011 року не спростовують факту поставки аналогічних холодильників в подальшому, оскільки не ідентифікують їх за серійними номерами.

Також суд зазначає, що відповідно до Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На переконання суду накладна №56912 від 01 листопада 2011 року фіксує факт здійснення поставки позивачем відповідачу товарів вартістю 24649 грн., оскільки містить дані про постачальника, одержувача товарів, дату і місце вчинення вказаної дії, перелік та кількість товарів, що передавались.

Отже, відповідачем всупереч статті 33 ГПК України не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Крім того, відповідачем не заперечується факт отримання від позивач товарів у кількості і вартістю зазначеними в накладній №56912 від 01 листопада 2011 року. При цьому, доказів здійснених ним розрахунків за отриманий товар ним також не надано.

Судові витрати покладаються на відповідача оскільки спір доведено до вирішення у суді з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, с.м.т. Високопілля Херсонської області, ід. номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "САВ-МК" (пр. Леніна, буд. 93-Д, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 35564486, п/р 26004102073 в МОД "Райффайзен Банк Аваль", м. Миколаїв, МФО 326182) - 24649 грн. боргу, 74 грн. інфляційних втрат, 186 грн. 39 коп. 3% річних, 963 грн. пені та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.І. Александрова

Дата підписання

рішення 11.04.2012 р.