Рішення № 22607879, 12.04.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.12 Справа № 5021/2572/2011. За позовом: Публічного акціонерного товариства “БРОКБІЗНЕСБАНК” в особі Сумської філії АТ “Брокбізнесбанк”, м.Суми

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Суми

про стягнення 291 390,09 грн.

Суддя МОЇСЕЄНКО В.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_1

За участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.

В судовому засіданні 28.11.2011р. оголошувалася перерва до 12год.20 хв.01.12.2011р.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у сумі 291390,09 грн. а також судові витрати повязані з розглядом справи.

19.10.2011р. до господарського суду Сумської області від позивача надійшла заява від 19.10.2011р. № 1435/011 про забезпечення позову, згідно якої позивач просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ( кошти), що належать відповідачу та знаходиться у них або в інших осіб; Обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобовязань за кредитним договором № 29/7-п від 31.03.2008р., для чого : заборонити Відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Сумській області видачу ОСОБА_1 паспорта/проїзного документа; Адміністрації Державної прикордонної служби України вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у ОСОБА_1 паспортів/проїзних документів, та обмежити зазначених осіб у праві виїзду за межі України до виконання ними своїх зобовязань.

01.12.2011р. позивач подав уточнення від 30.11.2011р. № 1689/011 до позовної заяви, згідно якого зазначає, що у звязку з тим, що позивачем була допущена помилка та при розгляді справи по суті виникли питання відносно суми заборгованості відповідача, а також тим, що сума заборгованості з моменту подачі позову та на даний час не змінилася та становить 291390,09 грн., просить суд залишити п.2 та п.3 резолютивної частини позову без змін та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у сумі 291 390,09 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 2913,90 грн. та 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення до позовної заяви прийнята судом до розгляду.

Відповідач 25.11.2011р. направив клопотання б/н від 24.11.2011р., в якому розмір заборгованості не визнає, вважає її занадто завищеною , тому просить суд призначити у справі судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо відповідності розрахунку заборгованості за кредитом та відсотках, у позовній заяві ПАТ “Брокбізнесбанк”до ФОП ОСОБА_1 умовам кредитного договору №29/7-п від 31.03.2008р., стандартам бухгалтерського обліку, нормативно правовим актам у сфері економіки.

Суд задовільнив клопотання відповідача та ухвалою від 01.12.2011р. призначено по даній справі судово-економічну експертизу, яку доручено провести Сумському відділенню Харківського інституту судової експертизи ім. М.С.Бокаріуса, провадження у справі № 5021/2572/2011 було зупинено на час проведення судово-економічної експертизи.

Ухвалою від 02.04.2012р. провадження по справі було поновлено в звязку з надходженням 26.03.2012р. до господарського суду Сумської області висновку судово-економічної експертизи № 6759 , в якому зазначено, що розрахунок заборгованості за кредитом та відсотками на суму 291390,09 грн., наведений у позовній заяві ПАТ «Брокбізнесбанк» до ФОП ОСОБА_1, відповідає умовам кредитного договору № 29/7-п від 31.03.2008р. та нормативно правовим актам у сфері економіки на суму 264381,14 грн. та не відповідає умовам кредитного договору № 29/7-п від 31.03.2008р. та нормативно правовим актам у сфері економіки на суму 27008,95 грн. Стандарти бухгалтерського обліку не регулюють питання відносин між банком та клієнтом, а визначають єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

Між позивачем ( на момент укладення договору Акціонерний банк «БРОКБІЗНЕСБАНК») та відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 29/7-п.

За умовами п.1.1 зазначеного кредитного договору позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру грошові кошти у розмірі 180 000 грн. терміном користування до 15.03.2011р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 19 відсотків річних для поповнення обігових коштів, з метою ведення поточної господарської діяльності.

Згідно п.п. 2.5 кредитного договору відповідач зобовязувався здійснювати повернення кредиту згідно з графіком, щомісячно, не пізніше 27 числа місяця.

Згідно п.2.8 договору відповідач зобовязувався здійснювати повернення процентів за користування кредитом щомісяця до 15-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти.

Згідно п.7.1 договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або сплати процентів за користування кредитом банк ( позивач) має право нараховувати позичальнику ( відповідачу) неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

31.03.2008р. був укладений договір застави рухомого майна № 29/7-п, відповідно до п.1.4 якого відповідач в забезпечення виконання основного зобовязання за договором передав у заставу сільськогосподарську техніку на суму 419364,75 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредит, проте відповідач в порушення умов договору свої договірні зобовязання своєчасно не виконав . На час звернення позивача з позовом до суду , заборгованість відповідача перед позивачем складала 291390,09 грн., з яких : 180000,00 грн. сума непогашеного кредиту; 111390,00 грн. сума непогашених відсотків.

01.12.2011р. позивач подав уточнення від 30.11.2011р. № 1689/011 до позовної заяви, згідно якого зазначає, що у звязку з тим, що позивачем була допущена помилка та при розгляді справи по суті виникли питання відносно суми заборгованості відповідача, а також тим, що сума заборгованості з моменту подачі позову та на даний час не змінилася та становить 291390,09 грн., просить суд залишити п.2 та п.3 резолютивної частини позову без змін та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у сумі 291 390,09 грн.

Під час судового розгляду справи відповідач заперечував розмір заборгованості , вважав її занадто завищеною, у звязку із чим судом призначалася судово- економічна експертиза з метою зясування питання чи відповідає розрахунок заборгованості за кредитом та відсотках, у позовній заяві ПАТ “Брокбізнесбанк”до ФОП ОСОБА_1 умовам кредитного договору №29/7-п від 31.03.2008р., стандартам бухгалтерського обліку, нормативно правовим актам у сфері економіки.

Згідно із ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, а саме господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд вважає, що висновок судової експертизи по даній справі необхідно взяти до уваги із врахуванням всіх встановлених обставин справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підстави виникнення зобов'язань передбачені ст. 11 Цивільного кодексу України. Ст. 174 Господарського кодексу України передбачає можливість виникнення зобовязання з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод , не передбачених законом, але таких ,які йому не суперечать.

Відповідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, відповідно до норм Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003р. ( в редакції на дату укладання між позивачем та відповідачем кредитного договору № 29/7-п, за яким позивач зобовязувався надати грошові кошти ( кредит) відповідачу у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобовязувався повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, нормами Цивільного кодексу України та спеціальними нормами, які регулюють розрахункові відносини між банком та клієнтом передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати визначаються умовам и кредитного договору, який є обовязковим для виконання сторонами.

Внаслідок порушення відповідачем взятих на себе , у встановленому законодавством порядку, договірних зобовязань, його заборгованість перед позивачем за кредитним договором на час розгляду справи становить 180000,00 грн. сума непогашеного кредиту.

Відповідач доказів сплати 180000,00 грн.- непогашеного кредиту не подав, не подав і аргументованих заперечень проти позовних вимог , тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Умовами кредитного договору № 29/7-п щодо порядку нарахування процентів та зміни процентної ставки за кредитом , а саме п.5.3 договору передбачено, що у випадку , якщо Позичальник погодиться зі зміненим розміром процентної ставки, він зобовязаний протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання повідомлення, підписати надані Банком додаткові угоди про внесення змін до цього Договору. При цьому нова процентна ставка за Кредитом починає діяти з дати укладання такої додаткової угоди.

Отже, умовами кредитного договору № 29/7-п при зміні процентної ставки передбачено укладання додаткової угоди. При цьому нова процента ставка за кредитом починає діяти з дати укладання такої додаткової угоди. У разі незгоди Позичальника із запропонованим Банком розміром процентної ставки та /або не підписанням Позичальником наданої Банком додаткової угоди термін повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник ( відповідач) зобовязаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та наданого експертною установою висновку судово-економічної експертизи № 6759 сторонами не подано доказів, якими б підтверджувався факт укладення додаткової угоди щодо підвищення процентної ставки до 22% та до 26%.

Враховуючи зазначене, в обсязі наявних в справі документів, суд дійшов висновку, що підвищення процентної ставки по кредитному договору № 29/7-п з 01.07.2008р. до 22% річних та з 01.11.2008р. до 26% річних є не обґрунтованою.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги по сплаті непогашених відсотків та стягнути з відповідача на користь позивача 84381,14 грн. заборгованості по непогашеним відсоткам.

В задоволенні вимог в частині стягнення 27008,95 грн. заборгованості по сплаті непогашених відсотків відмовити, як безпідставно нарахованих.

Що стосується заяви позивача про забезпечення позову суд вважає її необґрунтованою та такою , що задоволенню не підлягає.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню 2643,81 грн. витрат по сплаті державного мита та 214,13 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі Сумської філії АТ «Брокбізнесбанк» ( 40030, м.Суми, пр.-т Курський,6, код 19357489)180000,00 грн. заборгованості по непогашеному кредиту, 84381,14 грн. заборгованості по непогашеним відсоткам, 2643,81 грн. витрат по сплаті державного мита та 214,13 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні вимог про стягнення 27008,95 грн. заборгованості по сплаті непогашених відсотків відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ В.М.МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2012 р.