Рішення № 22607859, 10.04.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.04.12 Справа № 5021/261/12. За позовом: ОСОБА_1, м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної фірми «Магазин «Славутич», м. Суми

про стягнення вартості частини майна товариства

СУДДЯ СОПЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі с/з Молодецькій В.О.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, договір від 05.03.2012 року

Від відповідача: ОСОБА_4, довіреність б/н від 06.03.2012 року, ОСОБА_5 - директор

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на його користь вартість частини майна товариства, пропорційну його частці 7,74% статутного капіталу ТОВ Торгівельна фірма «Магазин «Славутич», в сумі 546482 грн.

Крім того, позивач подав клопотання про призначення експертизи, з залученням експертів в галузі оціночної діяльності та бухгалтерського обліку, обґрунтовуючи необхідність проведення експертизи тим, що для встановлення вартості майна товариства потрібні спеціальні знання в галузі оцінки та бухгалтерського обліку.

Представник відповідача проти проведення експертизи заперечував.

19.03.2012 року представник відповідача подав відзив на позов, відповідно до якого просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки за відомостями Єдиного державного реєстру та статуту відповідача, позивача не включено до переліку учасників товариства, хоч він і є власником частки в розмірі 7,74% у статутному капіталі товариства, а також позивач не повідомляв товариство про свій вихід. Більш того, позивач жодного разу не звертався ні до товариства, ні до суду щодо приведення статуту у відповідність та не ініціював проведення загальних зборів.

Представник позивача подав заперечення на відзив відповідача б/н від 28.03.2012 року, в якому зазначив, що застосовувати порядок виходу учасника (знаходження в складі учасників, дотримання строків повідомлення про вихід, подання заяви) до даного спору немає будь-яких підстав, такий порядок припинення прав учасника є одним з декілька способів припинення правовідносин між учасником та товариством, тому з моменту припинення прав учасника товариства незалежно від підстав, виникає обовязок товариства сплатити особі вартість майна товариства пропорційну вартості частки в статутному капіталі. Крім того, вказав, що в рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 30.11.2011р. по справі № 2-303/11 зазначено, що позивач вже не є учасником товариства і не бажає ним бути, та не має значення в якому порядку було припинено права ОСОБА_1 як учасника ТОВ ТФ «Магазин «Славутич». Важливим є юридичний факт, що ОСОБА_1 не є учасником, а тому якщо особа вже не є учасником товариства у останнього залишається обовязок сплатити цій особі вартість частини майна, пропорційну розміру в статутному капіталі.

В судове засідання 10.04.2012 р. представник позивача подав клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просить витребувати у відповідача Статут ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» із змінами, внесеними у 1997 р. (у звязку із вступом до Товариства ОСОБА_1.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Клопотання позивача від 09.04.2012 р. про витребування у відповідача Статуту ТОВ ТФ «Магазин Славутич» із змінами внесеними у 1997 р. задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи Зарічного районного суду м. Суми № 2/303-11, що була витребувана судом за клопотанням позивача, міститься належним чином завірена копія Статуту в редакції від 31.05.2004 р., що діяла на час відчуження позивачем ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ. Зобовязання відповідача надати суду аналогічну копію Статуту та відкладення у звязку з цим розгляду справи призведе до затягування розгляду справи по суті.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що він володіє часткою у статутному капіталі товариства 7,74%, на даний час не є учасником товариства, проте на думку позивача, між сторонами по справі залишились правовідносини щодо обовязку ТОВ ТД «Магазин «Славутич» сплатити ОСОБА_1 вартість частини майна товариства, пропорційну його частці 7,74 % статутного капіталу товариства.

Як свідчать матеріали справи та встановлено рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24.09.2008 р. по справі № 2-27/2008, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 р., Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна фірма «Славутич» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 97 від 25.02.1994 року. В 1997 році ОСОБА_1 було включено до складу учасників товариства із часткою в статутному фонді товариства - 29,24%.

Рішенням загальних зборів учасників товариства від 05.11.2003 року було збільшено розмір статутного капіталу товариства і змінено розміри часток учасників у статутному капіталі. Зокрема, частка позивача зменшилась до 21,31 %. Згідно з рішенням загальних зборів учасників товариства від 31.05.2004 статутний капітал було збільшено за рахунок внесення учасниками додаткових внесків, зокрема, позивачем ОСОБА_1 внесено 10000 грн., у звязку з чим його частка у статутному капіталі товариства склала 21,5 %, або 35150 грн.

За нотаріально посвідченим договором купівлі продажу корпоративних прав від 22.09.2005 року позивач здійснив відчуження на користь ОСОБА_7 своєї частки в розмірі 21,5 % статутного капіталу ТОВ «ТД «Магазин Славутич». Відповідні зміни були зафіксовані у новій редакції статуту від 29.12.2005 року та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми по справі № 2-27/2008 від 24.09.2008 року визнано незаконним рішення зборів ТОВ «ТД «Магазин «Славутич» від 05.11.2003 року, зокрема, і в частині зменшення частки учасника товариства ОСОБА_1 з 29,24% статутного капіталу товариства до 21,50%. Таким чином, оскільки рішення загальних зборів, якими було зменшено частку позивача були скасовані, його частка мала бути повернута до розміру, що існував до моменту її незаконного зменшення, і становити 29,24 %. Оскільки ж позивач продав іншій особі 21,5 % частки у статутному капіталі Товариства, то розмір його частки у статутному капіталі зараз становить 7,74 %.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України про внесення такого запису.

З наданої позивачем Довідки з ЄДР станом на 10.08.2011 р. (а.с. 55-57) державним реєстратором 23.02.2009 р. була скасована реєстраційна дія за судовим рішенням, а саме державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи від 10.03.2006 р. (записи 4 та 9). Згідно з поясненнями представника позивача 23.02.2009 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис про судове рішення Зарічного районного суду м.Суми по справі № 2-27/2008 від 24.09.2008 року.

Проте, відповідно до Витягу з ЄДР станом на 05.04.2012 р. ОСОБА_1, який відповідно до рішення суду , яке набрало законної сили, є власником частки у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин Славутич», не зазначений у переліку засновників (учасників) юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд зауважує, що невнесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру не спростовує того факту, що позивач є учасником товариства і володіє 7,74% статутного капіталу відповідача.

Однак у позовній заяві позивач вказує, що вийшов з числа учасників товариства у зв'язку із продажем своєї частки третій особі. Проте, згідно із ст. 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Статутом ТОВ ТФ «Магазин Славутич» передбачено, що учасник товариства має право вийти з товариства, письмово попередивши інших учасників за 45 днів (п. 4.15 Статуту в редакції від 31.05.2004 р., що діяла на час відчуження позивачем частки у статутному капіталі ТОВ).

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

У п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що вихід зі складу учасників товариства не повязується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У звязку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами звязку.

Таким чином, оскільки подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав учасника товариства, а в даному випадку позивач, який є власником 7,74% статутного капіталу ТОВ ТФ «Магазин Славутич», заяви про свій вихід з Товариства не подавав, позовна вимога про стягнення з відповідача вартості частини майна товариства, пропорційної його частці, не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а тому не може бути судом задоволена.

Суд не погоджується з позицією позивача, що передбачений ч. 1 ст. 148 ЦК України порядок припинення прав учасника є одним із декількох способів припинення правовідносин між учасником та товариством, якими є вихід учасника, відчуження учасником своєї частки, виключення його зі складу учасників товариства або смерть. Припинення статусу учасника товариства незалежно від підстав не звільняє товариство від обовязку сплатити такій особі вартість майна, пропорційну вартості частки у статутному капіталі.

Статтею 53 Закону України «Про господарські товариства», яка кореспондується зі ст. 147 ЦК України, передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Пунктом 4.9 Статуту Товариства передбачено, що учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам товариства, або третім особам.

Суд зауважує, що питання відчуження (в тому числі, продажу) частки у статутному капіталі ТОВ регламентуються іншими нормами законодавства, ніж питання виходу учасника з Товариства, і не містять такого правового наслідку як обовязок Товариства виплачувати кошти (передавати майно), пропорційно частці учасника у статутному капіталі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б обєктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, а суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником 7,74 % статутного капіталу ТОВ ТФ «Магазин Славутич» і про свій намір вийти з товариства не повідомляв, призначення судової експертизи для визначення дійсної (ринкової) вартості майна Товариства є передчасним. За таких обставин, клопотання позивача про призначення експертизи суд залишає без задоволення.

Керуючись ст. 41, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволення клопотання позивача про витребування доказів відмовити.

2. В задоволення клопотання позивача про призначення експертизи відмовити.

3. В задоволенні позову відмовити.

СУДДЯ О.Ю. СОПЯНЕНКО

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.04.2012 року.