Рішення № 22606813, 10.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/22/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.12 Справа № 5009/715/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Союз - D» (адреса: 69002, м.Запоріжжя, вул. Гоголя, 143)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «Сфера»(69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39 а, прим. 134)

про стягнення 70107 грн.

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 59 від 01.09.2011р.;

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство Союз - D» звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «Сфера»суми 73607,50 грн. основного боргу за отриманий за накладними РН 00000041 від 21.01.2011р. та РН 00000215 від 11.05.2011р. товар.

В обґрунтування правової підстави заявленого позову позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України. При цьому вказує, що за поставлений згідно видаткових накладних товар відповідач в повному обсязі не розрахувався, в наслідок чого у останнього утворився основний борг в розмірі 73607,50 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.02.2012р. порушено провадження у справі № 5009/715/12, розгляд справи призначено на 27.03.2012р.

В судовому засіданні 27.03.2012р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до суми 70107,50грн. Заява мотивована тим, що відповідач 21.03.2012р. сплатив суму 3500грн. в рахунок погашення основного боргу. До заяви додано засвідчену копію банківської виписки по рахунку позивача за 21.03.12р., згідно якої ТОВ «ІК «Сфера»сплачено на користь позивача суму 3500грн. Оскільки заява позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів судом прийнято зменшення розміру позовних вимог до суми 70107,50грн.

Таким чином предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача суми 70107,50грн. основного боргу.

В судовому засіданні 27.03.2012р. на підставі ст. 77 ГПК України за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 10.04.2012р.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав доводи, викладені у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, просив позов задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «Сфера», відповідач у справі, відзиву на позовну заяву та витребувані судом докази не надав; представник до судових засідань не зявився.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Станом на дату прийняття рішення по даній справі, ухвали господарського суду Запорізької області про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідача: 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, б. 39-а, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у позовній заяві і в заяві самого відповідача про відкладення розгляду справи (наданої до суду 27.03.2012р.), до суду не повертались. Крім того, про повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи свідчить Повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 30). Таким чином, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 10.04.2012р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Як випливає з матеріалів справи, за видатковою накладною № РН 00000041 від 21.01.2011р. (арк. справи 8) позивачем було поставлено відповідачу у справі товар: Кабель віта пара U/FTP кат. 6 у кількості 5000м. на загальну суму 52800,00 грн. (із ПДВ). Товар було отримано представником відповідача Стельмах О.В. за довіреністю № 1 від 21.01.2011р.

01.02.2011р. відповідач частково сплатив отриманий товар за накладною № РН 00000041 від 21.01.2011р. в сумі 35000грн., про що свідчить виписка по рахунку позивача у ПАТ «Райффайзен банк Аваль»від 01.02.11р.

За видатковою накладною № РН 00000215 від 11.05.2011р. (арк. справи 10) позивачем було поставлено відповідачу у справі товар в асортименті (всього 28 позицій) на загальну суму 55807,50 грн. (із ПДВ). Товар було отримано представником відповідача Стельмах О.В. за довіреністю № 26 від 04.05.2011р.

21.03.2012р. відповідач також сплатив суму 3500грн. на рахунок позивача, про що свідчить виписка по рахунку позивача у ПАТ «Райффайзен банк Аваль»від 22.03.12р.

Оскільки письмову вимогу позивача від 02.12.2011р. № 90 про сплату боргу у сумі 73607,50грн. відповідач не задовольнив, грошові кошти у семиденний строк не сплатив, позивач керуючись ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) звернувся до суду з вимогою про стягнення 70107,50грн. основного боргу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Як випливає з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обовязки, а саме: обовязок позивача полягає у поставці товару відповідачеві, та, відповідно, обовязок відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

В даному випадку, у видаткових накладних міститься назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість товару, строк передачі товару, тобто умови, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обовязку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, виходячи із правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару у покупця одночасно виникає зустрічне зобовязання по оплаті переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

При цьому, у відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання зобовязання не визначений сторонами за договором, кредитор має право вимагати виконання боржником свого зобовязання в будь-який час. Боржник зобовязаний виконати таку вимогу в 7-ми денний строк від дня предявлення вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобовязання та передав відповідачу товар на загальну суму 108607,50 грн. Вартість товару після його прийняття відповідач оплатив частково (в загальній сумі 38500,00грн.), внаслідок чого у нього утворився основний борг за отриманий від позивача товар, який станом на 10.04.2012р. (момент вирішення спору) становить 70107,50 грн.

Письмову вимогу позивача від 02.12.2011р. вих.. № 90 про сплату заборгованості відповідач отримав 06.12.2001р., однак у 7-ми денний строк не оплатив.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає обґрунтованою та законною позовну вимогу позивача про стягнення 70107,50 грн. основного боргу (з урахуванням прийнятого зменшення розміру позовних вимог) і задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у сумі 1609,50 грн. покладається на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти зменшення Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство Союз - D»розміру позовних вимог до суми 70107грн. 50 коп. основного боргу.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «Сфера»(69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39 а, прим. 134, рахунок № 26007044868001 у ПАТ «АБ «Бізнес Стандарт»м.Київ, МФО 339500, ЄДР 33570849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Союз - D» (адреса: 69002, м.Запоріжжя, вул. Гоголя, 143, рахунок № 26004209087 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ, МФО 380805, ЄДР 25474087) суму 70107 (сімдесят тисяч сто сім) грн. 50 коп. основного боргу та суму 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України - 11.04.2012р.

Суддя М.В. Мірошниченко