Рішення № 22606753, 29.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.02.12 р. Справа № 24/70

Господарський суд Донецької області у складі судді Сгара Е.В.,

при секретарі судового засідання Журило О.В.

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Державного підприємства «Вугілля України» м.Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» м.Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості в сумі 5876105, 11 грн., 3% річних в сумі 205744, 17 грн., інфляційних в сумі 632275, 02 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. довір.;

від відповідача: ОСОБА_2. довір.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Вугілля України» м.Київ звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 5876105, 11 грн., 3% річних в сумі 205744, 17 грн., інфляційних в сумі 632275, 02 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. по справі №24/70 задоволенні позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України» м.Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» м.Донецьк 6714124,30 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2011р. №24/70 рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011р. №24/70 рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2011р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

У відповідності до статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.8 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду даної справи призначено суддю Сгара Е.В.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав договір поставки №ДИС/5-95псту від 08.08.2005р. з додатковими угодами та специфікаціями до нього, акти приймання-передачі за період липень-вересень 2009 року та січень-березень 2010 р., акти звірки розрахунків, претензію № 683/06 від 23.03.2009 р., відповідь на претензію № 563 від 15.04.2009 р.; а також рахунки фактури по спірним поставкам.

Стосовно факту вручення таких рахунків відповідачу, позивач послався на умови Договору, згідно яких всі супровідні документи передаються «з рук в руки» (п.3.2 Договору №ДИС/5-95псту від 08.08.2005р.). Повідомив, що жодної претензії від відповідача стосовно неотримання товару та/або документів (в тому числі рахунків) до нього, до теперішнього часу від відповідача не надходило.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Відповідач у письмових запереченнях та у судовому засіданні факт отримання спірного товару підтвердив, проте зазначив, що позивачем не доведений факт передачі відповідачу документів, перелічених в Договорі, у звязку з чим неможливо встановити дату, з якої необхідно було оплатити товар та з якої дати виникло право нарахувати 3% річних, інфляційні. У звязку з таким, відповідач просить відмовити у задоволенні позову. При цьому, відповідач також підтвердив в судовому засіданні, що до теперішнього часу він не звертався до позивача із вимогами про надання будь-яких документів по спірним поставкам, що зафіксовано протоколом судового засідання від 29.02.2012р.

15.08.2011р. відповідач надавав клопотання про призначення судово-економічної експертизи по справі, проведення якої запропоновано доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Судом клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи по справі відхилено у звязку з тим, що експертиза призначається, коли для вирішення справи необхідні спеціальні знання в певній галузі, а призначення судової експертизи є правом господарського суду, яке він використовує для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань. Як зазначається у пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Господарський суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті і потреба у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування відсутня. Крім того, в судових засіданнях (після направлення справи на новий розгляд) відповідач не наполягав на задоволенні цього клопотання.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

08.08.2005 р. між Державним підприємством «Вугілля України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецька Індустріальна Спілка» (покупець) укладено договір №ДИС/5-95псту (т.1 а.с.7), за умовами якого продавець зобовязався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, товар, асортимент, кількість та вартість якого зазначені в протоколах узгодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору і які є його невідємною частиною.

Сторони неодноразово вносили зміни до договору шляхом укладення відповідних додаткових угод (т.1 а.с.11-19).

Додатковою угодою №01-12/09 від 29.12.2009р. до договору сторони встановили, що договір діє до 31.12.2010р. (т.1 а.с.11).

Договір №ДИС/5-95псту від 08.08.2005 р. разом з додатками та додатковими угодами до нього підписані обома сторонами без зауважень.

Отже, у спірний період, договір був чинним.

Розділом 4 договору сторони домовились, що ціна на продукцію встановлюється у гривнях згідно з Специфікаціями.

Згідно додаткової угоди від 31.10.2005 р. (т.1 а.с.12) сторони внесли зміни до п.5.1 договору № ДИС/5-95псту від 08.08.2005 р. та визначили, що покупець здійснює 100% передплату вартості запланованого до відвантаження декадного обсягу продукції за 5 календарних днів до початку відвантаження. Заплановані до поставки на декаду обсяги продукції, у випадку їх невчасної оплати, виключаються з плану поставки та не поновлюються. Зазначена додаткова угода набрала сили з моменту її підписання сторонами і діє до закінчення строку договору.

Специфікаціями до договору сторони визначили марку вугілля, вагу, ціну, а також якісні характеристики товару та умови поставки товару. (т.1 а.с.20-71).

Згідно п.3.1. договору, поставка продукції здійснюється на умовах FCA станція відправлення ЦОФ.

Згідно п.3.1.3. договору, датою поставки (відвантаження) вважається дата штампу залізничної станції відправлення на залізничній накладній.

Пунктом 3.2 договору сторони встановили, що по кожній партії продукції протягом 5 календарних днів з дати відвантаження, продавець буде направляти покупцю наступні документи: оригінал товаротранспортної накладної; оригінал сертифікату якості; оригінал рахунку-фактури; податкова накладна; оригінал листа, що підтверджує право власності; акт приймання-передачі. Оригінали цих документів передаються покупцю «з рук в руки».

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу у липні 2009р. серпні 2009р., жовтні 2009р. березні 2010р. вугільну продукцію на загальну суму 925954,33 грн., в підтвердження чого у справі містяться підписані обома сторонами акти прийому-передачі вугільної продукції (т.1 а.с. 72-150, т.2 а.с. 1- 98).

Факт отримання товару також підтверджено відповідачем.

Відповідач свої зобовязання за договором не виконав, 100% передплату за товар не сплатив, не сплатив в повному обсязі поставлений позивачем товар й після його отримання.

Згідно письмових та усних пояснень відповідача, він вважає, що строк оплати товару не настав, оскільки позивач не довів факту вручення йому всіх супровідних документів.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як вже зазначено вище, в п.3.2 договору сторони визначили певний порядок передачі документів від позивача відповідачу «з рук в руки».

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України, Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Статтею 688 Цивільного кодексу України на Покупця покладено обовязок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання позивачем прийнятих за договором зобовязань з поставки товару. Навпаки, як зазначив відповідач, продукція ним прийнята та оприбуткована.

Обома сторонами в судовому засіданні підтверджено факт, що відповідач до теперішнього часу не звертався до позивача із вимогою (претензією, тощо) про направлення йому недостатніх документів на отримане вугілля. Відмови від товару та його повернення постачальнику за договором, прийняття товару на відповідальне зберігання, відповідачем також не здійснено.

Таким чином, оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що у відповідності до умов договору відповідачу були передані всі передбачені п.3.2 договору документи, в тому числі відповідні рахунки-фактури, копії яких містяться у справі (т.3 а.с.141-157).

Зазначений факт підтверджено матеріалами справи, в тому числі вищевказаними актами прийому-передачі вугільної продукції (т.1 а.с. 72-150, т.2 а.с. 1- 98), в яких містяться посилання на зазначені рахунки-фактури. Акти прийому-передачі вугільної продукції підписані обома сторонами без жодних зауважень та скріплені печатками обох підприємств, що в свою чергу свідчить про визнання факту обома сторонами отримання відповідачем як товару, так і самих рахунків на його сплату.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач здійснив конклюдентні дії направлені на визнання факту як отримання самого товару, так і всього пакету документів, передбачених п.3.2 договору.

Таким чином, датою отримання відповідачем як самого товару, так і всіх документів до товару необхідно вважати дату, зазначену на вищевказаних актах прийому-передачі товару (т.1 а.с. 72-150, т.2 а.с. 1- 98).

Посилаючись на несплату відповідачем вартості отриманого товару, позивач звернувся до ТОВ „Донецька індустріальна спілка” із претензією №683/06 від 23.03.2009р. на суму 9505381,21 грн. (т.3 а.с.36), на яку 15.04.2009р. за вих.№563 Товариством з обмеженою відповідальністю „ДІС” було надано відповідь щодо погашення боргу до 01.05.2009р. (т.3 а.с.37).

До того ж, протягом дії договору між сторонами проводилась звірка розрахунків, про що свідчать відповідні акти (т.2 а.с.99-145). Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2010 р. заборгованість ТОВ „Донецька Індустріальна Спілка” перед Державним підприємством „Вугілля України” склала 5876105,11 грн. (т.2 а.с.99).

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, до теперішнього часу відповідач не виконав умови договору та не оплатив отриманий товар.

У звязку з тим, що відповідачем не здійснено оплати вартості отриманого за договором товару, позивач звернувся до суду та просить стягнути з ТОВ „Донецька індустріальна спілка” 5876105, 11 грн. боргу в примусовому порядку.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, з огляду на умови договору, господарський суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт передачі товару на спірну суму відповідачу, факт передачі відповідачу всіх документів, вказаних у п.3.2 договору та факт виникнення у відповідача зобовязання оплатити такий товар, тоді як відповідач жодним чином не довів того, що позивач не виконав своє договірне зобовязання.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 5876105, 11 грн. боргу є доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період 01.04.2010р. по 31.05.2011р. 3% річних у сумі 205744, 17 грн. та інфляційні за серпень 2010р. квітень 2011р. у сумі 632275, 02 грн.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, оскільки вважає, що позивачем не доведений факт передачі відповідачу документи згідно п.3.2 договору. Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.

Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом, вказані суми нараховані позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства, умов договору та арифметично вірно.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 205744, 17 грн. та інфляційних у сумі 632275, 02 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 530, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 5876105, 11 грн., 3% річних в сумі 205744, 17 грн., інфляційних в сумі 632275, 02 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 97, ЄДРПОУ 24812777, п/р 26009174800 в ЗАТ «Донгорбанк», м.Донецьк, МФО 334970, р/р 26004959968502 філія ПУМБ м.Донецьк, 335537) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 32709929, п/р 2600830186 у ВАТ «Ощадбанк» м.Київ, МФО 300465) заборгованості в сумі 5876105, 11 грн., 3% річних в сумі 205744, 17 грн., інфляційних в сумі 632275, 02 грн., державне мито у сумі 25500, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 05.03.2012р.

Сгара Е.В.