Рішення № 22606729, 09.04.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.04.12 р. Справа № 5006/37/40/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДМІДЬ ПЛЮС», м. Донецьк, ідентифікаційний код 33554633

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК СТРОЙСЕРВІС», м. Донецьк, ідентифікаційний код 34435410

про: стягнення за договором охорони №1/10-1усл від 01.10.2008р. заборгованості у сумі 54967,74 грн. та неустойки у розмірі 10993,55 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (діє за довіреністю 12/13 від 01.03.2012р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 05.03.2012р. на 19.03.2012р., з 19.03.2012р. на 27.03.2012р., з 27.03.2012р. на 09.04.2012р.

У судовому засіданні 09.04.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕДМІДЬ ПЛЮС», м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК СТРОЙСЕРВІС», м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення за договором охорони №1/10-1усл від 01.10.2008р. заборгованості у сумі 54 967,74 грн. та неустойки у розмірі 10 993,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором №1/10-1усл від 01.10.2008р, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування неустойки, які не були погашені попри виставлену претензію.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, відомості про державну реєстрацію Відповідача, договір №01/10-1усл від 01.10.2008р. з додатковою угодою, акти здачі-приймання робіт, претензію від 18.01.2012р. з доказами надсилання, листи про зняття постів охорони, акт звірки, акти про відмову керівництва Відповідача від підписання документів, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 16, 22, 205, 509, 549, 612, 903 Цивільного кодексу України та ст.ст. 220, 231 Господарського кодексу України.

На виконання вимог суду Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 61-78, 82-150 т.1, а.с.а.с. 1-11, 15 т.2), у тому числі - пояснення від 09.03.2012р. щодо строку дії договору №01/10-1усл від 01.10.2008р.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобовязань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 05.03.2012р. (а.с.а.с.52-54 т.1), достовірність яких (відомостей) презюмується за змістом положень ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Таке повідомлення вважається належним згідно правової позиції, викладеної в абз.1 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., незважаючи на повернення до матеріалів справи ухвали суду у звязку із закінченням строку їх зберігання (а.с.16 т.2).

У судовому засіданні 09.03.2012р. представники Позивача підтримав свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутності будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Дійсно, Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваних вимог з наданням доказів на їх спростування (у разі наявності), а встановлення правової певності щодо таких вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) був укладений договір на фізичну охорону обєкта №1/10-1усл (а.с.а.с.11-14 т.1), відповідно до умов п.п.1.1, 1.2. 10.1. якого Замовник доручає, а Виконавець, починаючи з 01.10.2008р. приймає на себе обовязок, на кошти отримані від Замовника, забезпечити фізичну охорону 9 поверхової споруджуваної будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_1, охоронцями Виконавця, що полягає у здійсненні контрольно-пропускного режиму та патрулювання обєкту двома охоронниками цілодобово, строком дії на 1 рік.

Розділ 8 зазначеного договору фіксує домовленості сторін щодо порядку розрахунків:

- сума даного договору на момент укладання договору дорівнює 14400грн. на місяць (п.2.1); яка сплачується на умовах попередньої оплати, шляхом щомісячних платежів (п.8.3.);

- перший платіж здійснюється протягом 2 банківських днів після підписання договору у розмірі 50% від суми договору, інші 50% сплачуються не пізніше останніх 5 днів поточного місяця, всі наступні сплачуються 50% впродовж перших 5 банківських днів, інші 50% не пізніш 5 банківських днів до кінця поточного місяця у безготівковій формі (п.п.8.4, 8.5)

- сума договору змінюється пропорційно змінам норм витрат на підставі наданого Виконавцем розрахунку (п.8.2)

Умовами п. 7.2. договору за порушення взятих на себе зобовязань встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 20% від суми кожного невиконаного своєчасно зобовязання; якщо порушення будуть систематичні (два і більш рази) розмір штрафу становить 50% суми кожного своєчасно невиконаного зобовязання.

Відповідно до умов п.10.2 у разі, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору одна з сторін не виявить бажання припинити дію договору, строк його дії продовжується ще на рік.

Додатковою угодою №1 від 31.08.2009р. (а.с.15 т.1) сторонами було збільшено розмір вартості послуг до 12000грн. на місяць.

Позивачем в перебігу правовідносин за договором на виконання своїх зобовязань були надані послуги за період охорони з жовтня 2008р. по листопад 2011р., що підтверджується підписаними без зауважень актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.а.с.16-39, 85-111 т.1) на загальну суму 482400грн. В свою чергу, Відповідач на виконання грошових зобовязань сплатив Позивачеві із затримками 446400грн., що підтверджується наданими банківськими виписками (а.с.а.с.66-77, 112-131 т.1).

Акти здачі прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2011р. на суму 12000грн. (а.с.40 т.1) і за 18 днів січня 2012р. на суму 6967,74грн. (а.с.41 т.1) Відповідачем без пояснення причин та без висування жодних зауважень не підписані, про що співробітниками Позивача були складені акти про відмову від підписання (а.с.а.с.48,49 т.1), хоча такі акти в подальшому разом із рахунками та претензією №18/01-12 від 18.01.2012р (а.с.46 т.1) на загальну суму заборгованості в розмірі 54967,74грн. заборгованості і 10993,55грн. нарахованої неустойки були надіслані поштою (а.с.а.с.44, 45 т.1) разом із листом про зняття з 19.01.2012р. постів на охоронюваному обєкті (а.с.47 т.1).

Майновий обіг між сторонами з урахуванням складений актів наданих послуг (підписаних і не підписаних Відповідачем) та здійснених платежів з урахуванням представлених у справі банківських виписок за весь час дії договору відображений у складеному Позивачем акті звірення розрахунків (а.с.83 т.1).

У звязку із незадоволенням претензійних вимог Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків станом на 05.03.2012р. (а.с.83 т.1), складеним та надісланим (а.с.а.с.62, 63 т.1) Позивачем на виконання вимог суду.

Як вбачається із наданої Позивачем довідки за підписом керівника і головного бухгалтера (а.с.78 т.1) в перебігу розгляду справи заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 54967,74грн. погашена не була.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх обєднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення неустойки.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору охорони №1/10-1усл від 01.10.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обовязків сторін, визначених договором охорони №1/10-1усл від 01.10.2008р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір про надання послуг. Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобовязується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір охорони №1/10-1усл від 01.10.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обовязковість договору для виконання сторонами.

За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення розрахунку за надані послуги (охоронних послуг) 50% впродовж перших 5 банківських днів, інші 50% не пізніш 5 банківських днів до кінця поточного місяця згідно умов п. 8.4. договору охорони №1/10-1усл від 01.10.2008р., за весь строк дії договору в тому числі і по 18.01.2012р. включно, зважаючи на пояснення Виконавця від 06.04.2012р. (а.с.15 т.1) відносно автоматичного продовження в порядку п. 10.2. та відсутність доказів заперечень проти такого продовження.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи Позивачем впродовж правовідносин за договором охорони систематично припускалися несвоєчасність і неповнота наданих послуг, внаслідок чого за період по 18.01.2012р. включно виникла заборгованість у загальному розмірі 54967,74 грн., жодних доказів на спростування чого Відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за умовами договору необхідність виконання грошових зобовязань зі сплати послуг охорони не перебуває в залежності від наявності підписаного з боку Замовника акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний період, тим більше, що жодних доказів існування зауважень та неналежного надання послуг відносно періоду грудень 2011р. 18.01.2012р., щодо якого Відповідач відмовився підписувати акти, суду не представлено.

Відтак, нездійснення оплати наданих послуг згідно умов договору охорони №1/10-1усл від 01.10.2008р. кваліфікується судом як порушення Відповідачем грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач таким, що прострочив згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу, зважаючи на що заявлені вимоги в цій частині судом задовольняються у повному обсягу в розмірі 54967,74грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафу у разі прострочення плати відповідно сформульована безпосередньо у п. 7.2. договору охорони №1/10-1усл від 01.10.2008р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

У звязку з чим, суд дійшов висновку про правомірність застосування штрафу в розмірі 20% від суми невиконаного зобовязання та перевіривши представлений розрахунок дійшов висновку про його відповідність умовам договору і фактичним взаємовідносинам сторін, з огляду на що задовольняє вимоги відносно штрафів повністю - в сумі 10 933,55 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДМІДЬ ПЛЮС», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33554633) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК СТРОЙСЕРВІС», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34435410) про стягнення за договором охорони №1/10-1усл від 01.10.2008р. заборгованості у сумі 54 967,74 грн. та неустойки у розмірі 10 993,55 грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК СТРОЙСЕРВІС», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34435410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДМІДЬ ПЛЮС», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33554633) заборгованості у сумі 54 967,74 грн. та неустойки у розмірі 10 993,55 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК СТРОЙСЕРВІС», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34435410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДМІДЬ ПЛЮС», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33554633) витрати по сплаті судового збору в сумі 1610 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.04.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2012р.

Суддя Попков Д.О.