Рішення № 22606609, 29.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.03.12 р. Справа № 5006/13/30/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства “Бетон Нова”, Донецька обл., м. Дебальцеве

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Камелот”, м. Донецьк

про: стягнення суми в розмірі 38806грн.11коп.

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 10-2549 від 05.12.2011р.) - представник

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Приватне акціонерне товариство “Бетон Нова”, Донецька обл., м. Дебальцеве звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Камелот”, м. Донецьк про стягнення суми в розмірі 38806грн.11коп., яка складається з суми основного боргу 35234грн. 41коп., пеня 2992грн. 51коп., 3% річних 579грн. 19коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором поставки № 23/05/11-К від 23.05.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Письмовими поясненнями № 10-377 від 23.03.2012р. позивач пояснив суду як, відповідно до бухгалтерського обліку товариства, здійснювався розподіл здійснених відповідачем часткових оплат, а саме, платежі на суму 3000грн.00коп. та на суму 5000грн.00коп. були враховані в рахунок оплати боргу за накладною № 873 від 06.06.2011р., сума в розмірі 5000грн.00коп., сплачена відповідачем 14.11.2011р., повністю погасила борг за накладною № 873 від 06.06.2011р. та частково за спірною накладною № 877 від 07.06.2011р. в сумі 1920грн.79коп.; зазначив, що між сторонами у спірному періоді ніякі інші договори, крім договору поставки № 23/05/11-К від 23.05.2011р. не укладалися.

У звязку з неявкою представника відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалася на 29.03.2012р., але відповідач до жодного судового засідання не зявився.

Позивач у судове засідання 29.03.2012р. зявився, звернувся до суду із письмовим клопотанням про припинення провадження у справі в частині заявлених позовних вимог про стягнення пені та 3% річних на загальну суму 3751грн.70коп., у звязку з відмовою від позову в цій частині.

28.03.2012р. через канцелярію суду від головного бухгалтера ТОВ “Будівельна компанія Камелот” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із знаходженням директора у відрядженні в період з 12.03.2012р. по 30.03.2012р. та неможливістю виконати вимоги ухвали суду. До клопотання додана не засвідчена копія наказу № 8-К від 10.03.2012р. про відрядження.

Суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Провадження по справі № 5006/13/30/2012 було порушено 15.02.2012р., призначено до розгляду у судовому засіданні 12.03.2012р. Із наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення вбачається, що ухвала суду про порушення провадження по справі була отримана представником відповідача за поштовою адресою ще 22.02.2012р., за юридичною адресою 20.02.2012р., тобто відповідач був обізнаний про наявність в провадженні господарського суду Донецької області спору за його участю ще заздалегідь до відрядження директора, який мав можливість своєчасно уповноважити особу для представництва інтересів товариства у суді, також товариство не позбавлено було можливості підготувати витребувані судом документи, письмово викласти свою позицію по суті спору.

У клопотанні не вказані конкретні обставини та не визначені конкретні документи, які нібито мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Крім того, суд відзначає, що вказане клопотання підписано головним бухгалтером ОСОБА_2, проте в матеріалах справи відсутні будьякі докази, які підтверджують повноваження вказаної особи діяти від імені ТОВ “Будівельна компанія Камелот”, наказ про відрядження №8-К від 10.03.2012р. не може бути врахований судом як належний доказ в розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, так як подана не засвідчена належним чином його копія.

В судовому засіданні 29.03.2012р. позивач підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, заперечив проти клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Відсутність представника відповідача в судових засіданнях не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку. В матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору по суті. Про необхідність витребування від сторін будьяких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Відповідач був повідомлений судом про дату та час проведення судового засідання належним чином, що унеможливлює порушення його процесуальних прав в цій частині.

Суд вважає за можливе в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представника відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд приймає до розгляду остаточні вимоги позивача в редакції поданого клопотання б/н від 29.03.2012р.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

23.05.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 23/05/11-К, згідно із яким постачальник зобовязується поставити у власність покупця залізобетонну продукцію (далі по тексту товар) в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, що є невідємною частиною даного договору. Специфікації складаються додатково по письмовим заявкам покупця та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 1.2 договору покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно із п. 2.1 договору ціни на поставляєму постачальником продукцію встановлюються сторонами в відповідних специфікаціях до даного договору.

Пунктом 2.3 договору порядок розрахунків: передоплата в розмірі 100% на підставі представленого рахунку, якщо інше не обумовлено в відповідних специфікаціях до договору.

Специфікаціями № 1, № 2 від 23.05.2011р. до договору сторони встановили, що оплата здійснюється по факту поставки з 5 по 10 число місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідно до п. 6.6 договору даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р.

На виконання п. 1.1, п. 2.1 договору сторони уклали специфікацію № 1 від 23.05.2011р. до договору, якою визначили, що поставці підлягає бетон М100 W8P4, кількістю 26 куб.м, ціною за одиницю 942грн.81коп., загальною вартістю 24513грн.06коп.; бетон М350 W8P4, кількістю 80 куб.м, ціною 943грн.50коп., вартістю 75480грн.00коп., загальна вартість товару, що підлягає поставці складає 139071грн.67коп. Специфікацією № 2 від 23.05.2011р. до договору сторони встановили, що позивач повинен здійснити поставку бетону М350 W8P4, кількістю 144 куб.м, ціною 943грн.33коп., вартістю 135839грн.52коп., загальна сума поставки 188927грн.43коп. Пунктом 1 специфікацій сторони обумовили умови поставки: оплата по факту поставки з 5 по 10 число місяця, наступного за місяцем поставки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за видатковою накладною № 877 від 07.06.2011р. був поставлений бетон М350 W8P4, кількістю 26куб.м на суму 28431грн.00коп., за видатковою накладною № 1010 від 24.06.2011р. був поставлений бетон М200 В15 ПЗ, кількістю 3,50 куб.м, на суму 3038грн.00коп., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 37155грн.20коп.

Позивач зазначає, що належним чином виконав взяті на себе зобовязання за договором та специфікаціями до нього, однак отримавши товар, відповідач оплатив його вартість лише частково, внаслідок чого виникла сума заборгованості в розмірі 35234грн.41коп., яка і заявлена до стягнення.

Вимогою Вих. № 10-1932 від 05.10.2011р. позивач просив відповідача погасити суму заборгованості в розмірі 48234грн.41коп., яка виникла в тому числі і за спірними накладними.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в сумі основного боргу, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми у розмірі 38806грн.11коп., у звязку з неналежним виконанням умов договору № 23/05/11-К від 23.05.2011р.

Договір поставки № 23/05/11-К від 23.05.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторонапостачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем за видатковими накладними № 877 від 07.06.2011р. та № 1010 від 24.06.2011р. переданий відповідачу товар загальною вартістю 37155грн.20коп.

Довіреністю № 41 відповідач уповноважив ОСОБА_3 на отримання матеріальних цінностей від позивача саме за договором № 23/05/11-К від 23.05.2011р., безпосередньо в накладних є посилання на зазначену довіреність в якості підстави отримання товару, здійснюючі оплату товару відповідач вказував в призначенні платежу договір № 23/05/11-К від 23.05.2011р.

Письмовими поясненнями Вих. № 10-377 від 23.03.2012р. позивач зазначив, що ніяких інших договорів між сторонами не укладалось. Відповідачем зазначений факт не спростований, доказів існування між сторонами інших договірних відносин не доведено.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Оскільки суду не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 23/05/11-К від 23.05.2011р. та специфікацій до нього.

Поставка товару відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи товарно транспортними накладними.

В свою чергу відповідач здійснив часткову оплати товару з посиланням на укладений між сторонами договір, які були рознесені позивачем на власний розсуд в рахунок оплати заборгованості за раніше поставлений товар, що є його правом: платіж на суму 3000грн.00коп., перерахований відповідачем 01.11.2011р., та платіж на суму 5000грн.00коп., здійснений 07.11.2011р., були враховані в рахунок оплати боргу за накладною № 873 від 06.06.2011р. (не спірна), сума в розмірі 5000грн.00коп., сплачена відповідачем 14.11.2011р. повністю погасила борг за накладною № 873 від 06.06.2011р. та частково за спірною накладною № 877 від 07.06.2011р. в сумі 1920грн.79коп., борг за цією накладною становить 32196грн.41коп.

Таким чином, за накладними № 877 від 07.06.2011р. та № 1010 від 24.06.2011р. утворилась заборгованість у сумі 35234грн. 41коп.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 2.3 договору сторони визначили порядок розрахунків: передоплата в розмірі 100% на підставі виставленого рахунку, якщо інше не обумовлено в відповідних специфікаціях до договору.

Специфікаціями № 1, № 2 від 23.05.2011р. до договору сторони встановили, що оплата здійснюється по факту поставки з 5 по 10 число місяця, наступного за місяцем поставки.

Враховуючи, що остання партія товару за видатковою накладною № 1010 була поставлена та відповідно отримана відповідачем ще 24.06.2011р., то з урахуванням обумовлених строків оплати, станом на день звернення позивача до суду вже значиться прострочення виконання відповідачем свого грошового зобовязання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Сума боргу підтверджується довідкою № 10-408 від 01.03.2012р. за підписом голови правління та головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова».

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення заявленої суми боргу в розмірі 35234грн.41коп. суду не представлені, в результаті чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

29.03.2012р. позивач звернувся до суду із клопотанням про припинення провадження по справі в частині заявлених позовних вимог про стягнення пені та 3% річних на загальну суму 3751грн.70коп., у звязку з відмовою від позову в цій частині. Повноваження представника позивача на вчинення даної процесуальної дії перевірені судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження по справі в частині стягнення пені в сумі 2992грн.51коп., 3% річних у розмірі 579грн.19коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Бетон Нова”, Донецька обл., м. Дебальцеве до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Камелот”, м. Донецьк задовольнити в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 35234грн.41коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Камелот” (юридична адреса: 83014, м. Донецьк, пр. Дзержинського, 47, офіс 27, код ЄДРПОУ 32051187) на користь Приватного акціонерного товариства “Бетон Нова” (юридична адреса: 84791, Донецька обл, м. Дебальцеве, смт. Миронівський, вул Совєтська, будинок 42, код ЄДРПОУ 32406629) суму основного боргу в розмірі 35234грн.41коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1461грн.36коп.

Припинити провадження в частині стягнення пені в розмірі 2992грн.51коп. та 3% річних у розмірі 579грн.19коп.

У судовому засіданні 29.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.