Рішення № 22606601, 27.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.03.12 р. Справа № 13/243

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс - Рент”, м. Донецьк

про стягнення 91827грн.35коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 02/12 від 24.11.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 23.03.2012р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація”, м. Київ (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс - Рент”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення 91827грн.35коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 71402грн.32коп., 3% річних у розмірі 5710грн.52коп., інфляційних нарахувань у розмірі 14714грн.51коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як правонаступником боржника, своїх зобовязань в частині сплати коштів за поставлений за видатковими накладними товар.

17.01.2012р. позивач супровідним листом б/н від 13.01.2012р. надав для залучення до матеріалів справи довідку банку № 70/5/50-5 від 16.01.2012р. про надходження від ТОВ «Медфармсервіс Плюс» за період з 21.01.2009р. по 13.01.2012р. грошових коштів в якості оплати за медикаменти, банківські виписки на підтвердження здійснених відповідачем оплат, бухгалтерську довідку станом на 13.01.2012р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера, відповідно до якої за ТОВ «Медфармсервіс Плюс» значиться заборгованість у розмірі 71402грн.32коп., що виникла за видатковими накладними № 1119 від 27.01.2009р. (оплачена частково), № 1212 від 29.01.2009р., № 1342 від 02.02.2009р., № 1550 від 04.02.2009р., № 1640 від 04.02.2009р., № 1994 від 05.02.2009р., № 2180 від 28.02.2009р., № 2235 від 13.02.2009р., № 2452 від 18.02.2009р., № 2509 від 18.02.2009р., № 3117 від 02.03.2009р., № 3415 від 05.03.2009р., № 3653 від 10.03.2009р., акт звірки розрахунків станом на 12.01.2012р., інші видаткові накладні, за якими здійснювалось постачання товару ТОВ «Медфармсервіс Плюс».

В процесі розгляду справи позивач зазначив, що між позивачем та ТОВ «Медфармсервіс Плюс» був намір створити правовідносини за договором б/н від 13.10.2008р., проте його примірник було втрачено.

Супровідним листом б/н від 31.01.2012р. позивач надав суду заперечення на відзив, вважає твердження відповідача такими, що не заслуговують на увагу, так як відповідач не оспорює факт отримання товару ТОВ «Медфармсервіс Плюс» за іншими видатковими накладними, які повністю оплачені та мають аналогічну форму заповнення, як і спірні накладні, щодо посилань в таблиці розрахунку суми основного боргу на договір № 07/171, то пояснив, що це здійснено помилково, зазначений договір між сторонами не укладався.

Клопотанням б/н від 19.01.2012р., наданим через канцелярію суду 02.02.2012р., позивач у порядку ст. 38 ГПК України просив суд витребувати у відповідача реєстр отриманих та виданих податкових накладних за січень, лютий, березень 2009р.

Клопотання відхилено судом, оскільки до повноважень суду не входить перевірка податкових зобовязань відповідача, його податкової звітності. Факт проведення господарської операції підтверджується оформленням первинного документу, у даному випадку видатковими накладними.

16.01.2012р. відповідач надав відзив на позовну заяву № 2 від 12.01.2012р., яким заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав того, що ТОВ «Медфармсервіс Плюс», правонаступником якого є ТОВ «Фенікс Рент», під час своєї реорганізації не було боржником ТОВ «Бізнес Цент Фармація», комісією з припинення діяльності вчинено вичерпні заходи з припинення діяльності підприємства, які передбачені законодавством. Оскільки позивач весь час з припинення діяльності ТОВ «Медфармсервіс Плюс» не заявляв своїх вимог до комісії з припинення діяльності, вважає, що новоутворене підприємство ТОВ „Фенікс-Рент” кредиторську заборгованість ТОВ „Медфармсервіс-Плюс” перед ТОВ «Бізнес Цент Фармація» не приймало і не може нести відповідальність за борг, який на той час кредитором не заявлявся. Вважає посилання позивача на постачання товару на підставі усної домовленості такими, що не відповідають дійсності, так як спростовуються копіями договору купівлі-продажу б/н від 13.10.2008р. та платіжних дорученнями, якими ТОВ «Медфармсервіс Плюс» здійснював оплату товару на підставі зазначеного договору. Крім цього, посилається на те, що у видаткових накладних, за якими заявлена заборгованість, відсутні обовязкові передбачені законодавством реквізити, в тому числі прізвище особи в довіреності не відповідає прізвищам осіб, вказаним в спірних накладних, а ні ТОВ «Медфармсервіс Плюс», а ні його правонаступник ТОВ «Фенікс-Рент» за спірними накладними товар не отримували та гроші за нього не сплачували.

Письмовими поясненнями № 8 від 01.02.2012р., наданими через канцелярію суду 31.01.2012р. відповідач підтримав вже викладену позицію, повідомив, що надати копію додатку № 1 до договору б/н від 13.10.2008р. не має можливості, оскільки весь асортимент товару узгоджувався сторонами під час здійснення фактичної поставки за умовами договору та відображався у видаткових накладних.

У письмових поясненнях № 15 від 23.02.2012р. відповідач не погодився з висновками позивача, викладеними в запереченнях на відзив.

Клопотанням № 14 від 23.02.2012р. відповідач просив суд розглунити спір за відсутністю представника відповідача в судових засіданнях, за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 27.03.2012р. відповідач забезпечив участь свого представника, але тільки з повноваженнями надати суду оригінали документів для огляду.

В судовому засіданні 27.03.2012р. позивач надав для приєднання до матеріалів справи оригінали спірних видаткових накладних, підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе вирішити спір за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація”, м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс плюс» було досягнуто згоду про поставку на адресу останнього продукції медичного призначення.

Позивач у позові посилається на те, що здійснив поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс плюс» за видатковими накладними № 3653-ТОВ від 10.03.2009р. на суму 5096грн.00коп., № 3415 ТОВ від 05.03.2009р. на суму 5776грн.00коп., № 3117 ТОВ від 02.03.2009р. на суму 5776грн.00коп., № 2509 ТОВ від 18.02.2009р., № 2452 ТОВ від 18.02.2009р. на суму 3386грн.53коп., № 2235 ТОВ від 13.02.2009р. на суму 6060грн.10коп., № 2180 ТОВ від 12.02.2009р. на суму 9542грн.39коп., № 1994 ТОВ від 11.02.2009р. на суму 11040грн.00коп., № 1640 ТОВ від 05.02.2009р. на суму 2300грн.00коп., № 1550 ТОВ від 04.02.2009р. на суму 6766грн.18коп., № 1342 ТОВ від 02.02.2009р.на суму 3188грн.11коп., № 1221 ТОВ від 29.01.2009р. на суму 4408грн.61коп., № 1119 ТОВ від 27.01.2009р. на суму 7256грн.76коп., всього поставлений товар загальною вартістю 74727грн.54коп.

За обліком позивача товар був частково оплачений, в результаті чого частково погашена спірна накладна № 1119 ТОВ від 27.01.2009р., борг за цією накладною становить 3931грн.54коп., інші накладні залишились неоплаченими покупцем, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 71402грн.32коп.

Позивач в позовній заяві вказує на те, що, оскільки правонаступником ТОВ «Медфармсервіс Плюс» є ТОВ «Фенікс-Рент», то саме останній повинен виконати зобовязання по оплаті отриманого товару.

Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду відповідач не вчинив дій, спрямованих на добровільне врегулювання спору, заявлена сума заборгованості не погашена, що призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач проти позовних заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з позовної заяви правовою підставою для стягнення заборгованості, інфляційних та річних є видаткові накладні № 3653-ТОВ від 10.03.2009р., № 3415 ТОВ від 05.03.2009р., № 3117 ТОВ від 02.03.2009р., № 2509 ТОВ від 18.02.2009р., № 2452 ТОВ від 18.02.2009р., № 2235 ТОВ від 13.02.2009р., № 2180 ТОВ від 12.02.2009р., № 1994 ТОВ від 11.02.2009р., № 1640 ТОВ від 05.02.2009р., № 1550 ТОВ від 04.02.2009р., № 1342 ТОВ від 02.02.2009р., № 1221 ТОВ від 29.01.2009р, № 1119 ТОВ від 27.01.2009р. відповідно до яких позивач поставив ТОВ «Медфармсервіс плюс» товар на загальну суму 74727грн.54коп.

Посилання відповідача на те, що поставка товару була здійснена у виконання укладеного між сторонами договору б/н від 13.10.2008р. судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Дослідивши наявний в матеріалах справи договір поставки б/н від 13.10.2008р, суд встановив, що за змістом розділу 1 „Предмет договору”, відповідно до якого Постачальник (позивач) постачає, а покупець Товариство з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс Плюс» купує та сплачує товар, асортимент якого визначено в п. 1.2 цього договору, на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент товару, що поставляється по цьому договору, визначається в Додатку № 1, який є невідємною частиною цього договору.

Згідно із п. 2.1 договору ціна товару встановлюється сторонами в специфікаціях на кожну чергу поставки, які є невідємною частиною цього договору і встановлюється в національній валюті України.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За вимогами ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

На вимогу ухвал суду сторонами не представлені суду будь-які додатки та специфікації до зазначеного договору, які б підтверджували досягнення сторонами згоди щодо предмету та ціни договору, що свідчить про його неукладеність.

Отже відповідач не довів належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, що спірні правовідносини між сторонами з поставки товару за вищевказаними накладними виникли за договором б/н від 13.10.2008р.

Крім того, спірні накладні, наявні в матеріалах справи довіреності на отримання товару та податкові накладні не містять посилань у якості підстави постачання на договір б/н від 13.10.2008р.

За твердженнями позивача посилання у позові на договір № 07/171 здійснено помилково, докази укладання між сторонами даного договору у матеріалах справи також відсутні.

Фактично між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу за видатковими накладними.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Таким чином, сторонами у спрощений спосіб укладена угода щодо купівлі-продажу товару, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а саме: позивач поставляє відповідачу конкретний товар, а останній приймає його та оплачує, тому ця угода (домовленість) породжує для сторін права та обовязки та підлягає належному виконанню сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, на позивача покладений обовязок довести належними та допустимими доказами у справі факт купівлі-продажу, тобто отримання товару покупцем у означеній позовній заяві кількості та за вказаною ціною.

Як вже зазначалося, в якості таких доказів позивач посилається на наступні видаткові накладні: № 3653-ТОВ від 10.03.2009р., № 3415 ТОВ від 05.03.2009р., № 3117 ТОВ від 02.03.2009р., № 2509 ТОВ від 18.02.2009р., № 2452 ТОВ від 18.02.2009р., № 2235 ТОВ від 13.02.2009р., № 2180 ТОВ від 12.02.2009р., № 1994 ТОВ від 11.02.2009р., № 1640 ТОВ від 05.02.2009р., № 1550 ТОВ від 04.02.2009р., № 1342 ТОВ від 02.02.2009р., № 1221 ТОВ від 29.01.2009р, № 1119 ТОВ від 27.01.2009р.

На спірні правовідносини розповсюджуються дії Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ”.

Так, за змістом ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Окрім того, при здійсненні операції на одержання матеріальних цінностей має складатися довіреність, форма якої затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.96р. № 99 “Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”.

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється, як вже було зазначено Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. “Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей” (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. №293/1318).

Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Суд не приймає як належні докази поставки товару ТОВ «Медфармсервіс Плюс» за накладними № 3653-ТОВ від 10.03.2009р., № 3117 ТОВ від 02.03.2009р., № 2509 ТОВ від 18.02.2009р., № 2452 ТОВ від 18.02.2009р., № 2235 ТОВ від 13.02.2009р., № 1994 ТОВ від 11.02.2009р., № 1550 ТОВ від 04.02.2009р., оскільки в матеріалах справи відсутні як довіреності на отримання товару на зазначених осіб, так само як і докази того, що вказані особи уповноважувалися на приймання матеріальних цінностей від позивача, підписи цих осіб також не скріплені печаткою юридичної особи.

Господарський суд вважає недоведеним факт отримання покупцем товару і за накладними № 3415 ТОВ від 05.03.2009р., № 2180 ТОВ від 12.02.2009р., оскільки вони не містять будь-яких відомостей, обовязкових реквізитів щодо отримувача (покупця) спірної продукції, адже містять тільки підписи невідомих осіб без зазначення їх прізвища, довіреності або будь-яких додаткових відомостей того, що вказана особа уповноважена на його одержання від позивача, підписи цих осіб також не скріплені печаткою юридичної особи.

В матеріалах справи наявні лише засвідчені копії довіреностей № 11 від 21.01.2009р., № 16 від 02.02.2009р., № 37 від 02.03.2009р., № 3 від 01.12.2008р., № 82 від 05.06.2009р., № 57 від 01.04.2009р., № 690790 від 01.11.2008р., якими ТОВ «Медфармсервіс Плюс» уповноважувало матеріально-відповідальних осіб з призвищем ОСОБА_3, ОСОБА_4 на отримання від позивача матеріальних цінностей, однак вказані особи не значиться в якості отримувача товару за накладними № 3653-ТОВ від 10.03.2009р., № 3117 ТОВ від 02.03.2009р., № 2509 ТОВ від 18.02.2009р., № 2452 ТОВ від 18.02.2009р., № 2235 ТОВ від 13.02.2009р., № 1994 ТОВ від 11.02.2009р., № 1550 ТОВ від 04.02.2009р., № 3415 ТОВ від 05.03.2009р., № 2180 ТОВ від 12.02.2009р.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що продукцію по спірним накладним нібито приймали ті ж самі уповноважені представники покупця, які отримували товар по іншим повністю оплаченим відповідачем поставкам (не спірним), форма заповнення яких не відрізняється від спірних накладних, які містять подібні підписи, оскільки суд не наділений повноваженнями почеркознавчої експертизи і не може встановлювати ідентифікацію підписів, до того ж відповідач неодноразово письмовими поясненнями заперечував проти отримання товару за вказаними накладними як попередником, так і правонаступником.

Посилання позивача в підтвердження отримання товару покупцем на те, що ТОВ «Медфармсервіс Плюс» здійснювало часткову оплату поставленого товару, судом до уваги не приймається з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази оплат саме у виконання спірних поставок. Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень та банківської довідки від 16.01.2012р. у якості призначення платежу покупець зазначає тільки договір б/н від 13.10.2008р.

Так само не заслуговують уваги посилання позивача на те, що про отримання відповідачем товару свідчать податкові накладні, оскільки до документів, які фіксують факт здійснення господарської операції відносяться видаткові накладні.

Внаслідок недоведеності належними доказами у справі в порядку ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України факту передачі товару та його отримання саме покупцем, на відповідача не може бути покладений обовязок його сплатити, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 57574грн.06коп.

Факт поставки виробів медичного призначення ТОВ «Медфармсервіс Плюс» за видатковими накладними № 1119 від 27.01.2009р. на суму 7256грн.76коп, № 1221 від 29.01.2009р. на суму 4408грн.61коп, № 1342 від 02.02.2009р. на суму 3188грн.11коп, № 1640 від 04.02.2009р. на суму 2300грн.00коп. підтверджується печаткою підприємства покупця - ТОВ «Медфармсервіс Плюс», чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Будь-яких доказів про підроблення печаток на накладних № 1119 від 27.01.2009р., № 1221 від 29.01.2009р., № 1342 від 02.02.2009р., № 1640 від 04.02.2009р. відповідач до суду не надав (такими доказами згідно чинного законодавства можуть бути висновки експертів, обвинувальний вирок суду по кримінальній справі).

За бухгалтерським обліком позивача лише накладна № 1119 від 27.01.2009р. була оплачена частково, в результаті чого борг по цієї накладній становить 3931грн.54коп., інші накладні залишились неоплаченими.

Оскільки покупцем отриманий за видатковими накладними № 1119 від 27.01.2009р., № 1221 від 29.01.2009р., № 1342 від 02.02.2009р., № 1640 від 04.02.2009р. товар без будь-яких зауважень, не надано доказів відмови від цього товару, оплата відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України повинна здійснюватись після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що видаткові накладні містять дати оплати поставленого товару покупцем.

Так, товар, отриманий по видатковій накладній № 1119 ТОВ від 27.01.2009р. повинен бути оплачений покупцем до 01.03.2009р. включно, отже з 02.03.2009р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання; у видатковій накладній № 1221 ТОВ від 29.01.2009р. встановлений термін сплати товару до 02.04.2009р. включно, отже з 03.04.2009р. почалося прострочення виконання покупцем зобовязання зі сплати вартості отриманого за цією накладною товару; по накладній № 1342 ТОВ від 02.02.2009р. встановлений термін оплати до 07.03.2009р., а вже з 08.03.2009р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання; по накладній № 1640 ТОВ від 05.02.2009р. встановлений термін оплати до 12.03.2009р. включно, а вже 13.03.2009р. почалося прострочення виконання покупцем зобовязання зі сплати вартості отриманого по цієї накладній товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з цим, покупець свої зобовязання з оплати отриманого за видатковим накладними № 1119 від 27.01.2009р., № 1221 від 29.01.2009р., № 1342 від 02.02.2009р., № 1640 від 04.02.2009р. товару належним чином не виконав, в результаті чого у ТОВ "Медфармсервіс Плюс" перед позивачем, з урахуванням часткової оплати, виник борг в сумі 13828грн.26коп.

Суд вважає, що позивачем правомірно заявлені вимоги саме до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс-рент”, м.Донецьк, у звязку з наступним.

В п. 1.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс-рент”, м.Донецьк, затвердженого протоколом загальних зборів Засновників (Учасників) №1 від 10.12.2010р. зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс-рент”, м.Донецьк, створено в результаті злиття Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс” та є правнонаступником всіх прав та обовязків вищевказаних товариств.

Згідно передавального акту станом на 30.11.2010р., у зв”язку з реорганізацією (припинення) ТОВ „ Медфармсервіс Плюс” передало на баланс майно, усі активи та пасиви ТОВ „Фенікс-Рент”, в тому числі поточні зобовязання, яке його приймає.

Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації (ст. 104 ЦК України).

Відповідно до ст. 59 Цивільного кодексу України, у разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

На вимогу ухвал суду відповідачем до передавального акту не надано розшифровки (додатку) до нього в підтвердження своїх заперечень щодо не передачі кредиторської заборгованості ТОВ „Медфармсервіс Плюс”, яка, на його думку, є спірною.

Крім того, за приписами ст.107 Цивільного кодексу України передавальний акт повинен містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Тому після проведення реєстрації припинення ТОВ "Медфармсервіс Плюс" саме ТОВ "Фенікс-Рент" являється правонаступником покупця.

Таким чином, відповідач по справі є правонаступником покупця - ТОВ "Медфармсервіс Плюс", а отже усі дії, що вчинив в процесі виконання договору правопопередник до вступу в нього правонаступника, є обовязковими для останнього.

Заперечення відповідача щодо правонаступництва, не приймаються до уваги судом та спростовуються матеріалами справи.

Доказів сплати боргу у сумі 13828грн.26коп. ТОВ "Фенікс-Рент" суду не надано, у звязку з чим господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у вказаній сумі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 5710грн.52коп. та індекс інфляції у розмірі 14714грн.51коп., нараховані за кожною накладною окремо.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Згідно із наданого позивачем розрахунку по накладній № 1119 від 27.01.2009р. на суму боргу 3931грн.54коп. за період з 01.03.2009р. по 08.12.2011р. 3% річних становлять 327грн.34коп.; по накладній № 1221 від 29.01.2009р. на суму боргу 4408грн.61коп. за період з 02.04.2009р. по 08.12.2011р. сума 3% річних становить 355грн.47коп.; по накладній № 1342 від 02.02.2009р. на суму боргу 3188грн. 61коп. за період з 07.03.2009р. по 08.12.2011р. сума 3% річних становить 263грн.91коп.; по накладній № 1640 від 04.02.2009р. на суму боргу 2300грн.00коп. за період з 12.03.2009р. по 08.12.2011р. сума 3% річних становить 189грн.42коп.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару за вказаними накладними, суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, встановив, що позивачем невірно визначений момент виникнення у позивача права вимоги від відповідача виконання грошового зобовязання, крім того, позивач здійснив розрахунок 3% річних по накладній № 1342 від 02.02.2009р. на суму боргу 3188грн.61коп., тоді як борг по цієї накладній заявлений у розмірі 3188грн.11коп.

За підрахунком суду розмір 3% річних по накладній № 1119 від 27.01.2009р. на суму боргу 3931грн.54коп. за період з 02.03.2009р. по 08.12.2011р. складає 327грн.02коп., по накладній № 1221 від 29.01.2009р. на суму боргу 4408грн.61коп. за період з 03.04.2009р. по 08.12.2011р. розмір 3% річних становить 355грн.10коп., по накладній № 1342 від 02.02.2009р. на суму боргу 3188грн.11коп. за період з 08.03.2009р. по 08.12.2011р. сума 3% річних складає 263грн.61коп., по накладній № 1640 від 04.02.2009р. за період з 13.03.2009р. по 08.12.2011р. на суму боргу 2300грн.00коп. сума 3% річних становить 189грн.23коп., загальна сума 3% річних по всім накладним становить 1134грн.96коп., яка є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в результаті чого суд відмовляє позивачу в частині стягнення 3% річних у сумі 4575грн.56коп.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції по накладним № 1119 від 27.01.2009р., № 1221 від 29.01.2009р., № 1342 від 02.02.2009р., № 1640 від 04.02.2009р., за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що нарахований позивачем розмір інфляційних по цим накладним не перевищує розмір, який може бути нарахований за встановлений судом період нарахування (в межах заявленого), в результаті чого господарський суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційних задовольняє частково та стягує з відповідача інфляційні у розмірі 3022грн.69коп., в частині стягнення індексу інфляції у сумі 11691грн.82коп. відмовляє.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на нього покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.181 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс - Рент”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 71402грн.32коп., 3% річних у розмірі 5710грн.52коп., інфляційних нарахувань у розмірі 14714грн.51коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс - Рент” (юридична адреса: 83085, м. Донецьк, вул. Відважних, будинок 1А, код ЄДРПОУ 37545308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація” (юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Смілянська, будинок 1, код ЄДРПОУ 30177378) суму основного боргу в розмірі 13828грн.26коп., 3% річних у сумі 1134грн. 96коп., індексу інфляції у розмірі 3022грн.69коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 359грн.72коп.

В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 27.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2012р.

Суддя Ю.В. Макарова

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в заявленому розмірі 208523грн.49коп.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір на нього покладаються судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 202, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.181 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія Донецьк”, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Ясинівський коксохімічний завод”, Донецька обл., м. Макіївка про стягнення суми боргу в розмірі 208523грн.49коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Ясинівський коксохімічний завод”, (86110, Донецька обл., м. Макіївка, вул. 50 років утворення СРСР, буд 5, код ЄДРПОУ 00191035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія Донецьк” (83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 1 „З”, код ЄДРПОУ 34384513) суму основного боргу в розмірі 208523грн.49коп., витрати на оплату державного мита в сумі 2085грн. 23коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 12.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.