Рішення № 22604733, 29.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.12 Справа№ 5015/432/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичхутро», с. Велике, Сокальського району Львівської області

про: стягнення 204573 грн. 02 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Прокурора: не зявився; позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності;

відповідача: ОСОБА_2 представник на підставі довіреності.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 07.02.2012 року прийнято до розгляду позовну заяву від 26.01.2012 року про відшкодування збитків завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 204573 грн. 02 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 29.02.2012 року. В судовому засіданні 29.02.2012 року судом оголошувалась перерва до 21.03.2012 року для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору. Ухвалою господарського суду від 21.03.2012 року розгляд справи було відкладено на 29.03.2012 року за клопотанням представників сторін.

В судовому засіданні 29.03.2012 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов в частині стягнення із нього 166722 грн. 31 коп. нарахованих збитків заперечив. Решту збитків в розмірі 37850 грн. 71 коп. визнає та зобовязується сплатити у місцевий бюджет Поторицької та Лучицької сільських рад.

29.03.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 02.04.2012 року.

Суть спору:

Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області (надалі про тексту рішення - позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичхутро» (надалі по тексту рішення - відповідач) про відшкодування збитків заподіяних державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 204573 грн. 02 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 29 липня 2011 року Державною екологічною інспекцією в Львівській області, правонаступником якої є Державна екологічна інспекція у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичхутро»(акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 215 від 29.11-01.12.2011 року), в ході якої встановлено, що в період з 08.08.2011 року по 01.12.2011 року здійснено самовільне водокористування із свердловини, без дозволу на спецводокористування 690 куб м. води, чим порушено ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України. Крім цього. в період 08.08.2011 року по 01.12.2011 року, як зазначає позивач, відповідачем було здійснено самовільне використання водних ресурсів для виробничих потреб, обємом 3831,6 куб. м., при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням вимог ст. 16,19, 21 Кодексу України про надра.

За наслідками проведеної перевірки проведено розрахунок відшкодування завданих довкіллю збитків. Розрахунок проведено за методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України за № 389 від 20.07.2009 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за №767/16783 і становить 176 884,99 грн.

Окрім цього, в ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ "Галичхутро" в межах території Поторицької сільської ради на земельній ділянці площею 1080 м.кв., здійснено засмічення відходами будівельних матеріалів обємом 1296 м.куб., та на земельній ділянці площею 84 м. кв. здійснено засмічення- земельної ділянки відходами тваринництва об'ємом 84 м. куб., що є порушенням чинного законодавства, а саме ст. 164 Земельного кодексу України, ст. 35 ЗУ "Про охорону земель". Розрахунок проведено за Методикою визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997р. зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 року за №285/2725 і становить 27688,03 грн.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, в сумі 37850 грн. 71 коп., а саме: 10417 грн. 03 коп. суму спричинену відсутністю спеціального дозволу на користування надрами у місцевий бюджет Поторицької сільської ради згідно із претензією № 410 від 21.12.2011 року; суму 1271 грн. 76 коп., спричинену забрудненням земель сільськогосподарського призначення відходами тваринництва (гноєм) у місцевий бюджет Лучицької сільської ради, згідно з претензією № 420 від 23.12.2011 року та 26161 грн. 92 коп. суму спричинену забрудненням земель сільськогосподарського призначення відходами тваринництва (гноєм) у місцевий бюджет Поторицької сільської ради, згідно претензії № 422 від 26.12.2011 року.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Судом встановлено, що в результаті проведеної Державною екологічною інспекцією в Львівській області 29.11.2011 року було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Галичхутро», про що складено Акт № 215 від 29.11-01.12.2011 року.

Актом перевірки № 215 від 29.11-01.12.2011 року позивачем були встановлені допущені відповідачем порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме порушення вимог ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України (здійснення самовільного водокористування без належного дозволу в с. Лучиці); порушення вимог ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра (самовільне використання водних ресурсів для виробничих потреб при відсутності спеціального дозволу на користування надрами); порушення вимог ст. 164 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України “Про охорону земель” (засмічення земельної ділянки відходами будівельних матеріалів площею 1080 кв. м., обємом 1296 куб. м. та засмічення земельної ділянки відходами тваринництва площею 84 кв. м. та обємом 84 куб. м.).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичхутро»користується на правах оренди земельними ділянками площею 28,4886 га в с. Велике, що знаходиться на території Потрицької сільської ради та земельними ділянками площею 10,0 га, площею 238,4892 га га та 137,3 га, що знаходяться на території Лучицької сільської ради.

Крім цього, відповідач орендує земельні ділянки у фізичних осіб (земляні пах) в такому обсязі: на території Лучицької сільської ради 1048,7235 га; на території Поторицької сільської ради 145,762 га.

Внаслідок проведеної перевірки, позивачем встановлено засмічення земельних ділянок відходами, а саме: На території, що використовуються для обслуговування корівників в с. Лучиці Сокалького району, виявлено: засмічення земельної ділянки відходами будівельних матеріалів (залишки конструкції даху) на площі 16 кв. м. та обємом 16 кв. м. поблизу корівника; засмічення земельної ділянки відходами тваринництва (гній) на площі 60 кв. м. та обємом 60 кв. м. поблизу телятника; засмічення земельної ділянки відходами тваринництва (гній) на площі 15 кв. м. та обємом 15 кв. м. поблизу корівника.

На території основного виробничого майданчика в с. Велике Сокальського району, виявлено: засмічення земельної ділянки відходами будівельних матеріалів (бій шиферу) на площі 1080 кв. м. та обємом 1296 кв. м. поблизу будівлі зоотехнічного відділу; засмічення земельної ділянки відходами тваринництва (гній) на площі 84 кв. м. та обємом 84 кв. м. поблизу конюшні.

Крім цього, на цій же території встановлено факт самовільного випалювання сухої рослинності поблизу будівлі кормцеху.

Описане вище, як зазначено у акті № 215, є порушенням вимог ст. 164 Земельного кодексу України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель».

Також, в результаті перевірки, як зазначено в наведеному вище Акті, встановлено самовільний відбір води відповідачем на двох свердловинах, що знаходяться на території промайданчику, і є на балансі підприємства (робоча № 967/12 та резервна № 3) в с. Велике Сокалького району, та свердловини без номера на території тваринницького комплексу підприємства в с. Лучиці Сокалького району. Позивач зазначає, що спеціальний дозвіл на користування надрами на день проведення перевірки у відповідача відсутній, а в період 08.08.2011 року по 01.12.2011 року ТзОВ «Галичхутро»здійснено самовільне використання водних ресурсів для виробничих потреб обємом 3831,6 куб. м., що є порушенням ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Крім цього, позивач вказує, що в період з 08.08.2011 року по 01.12.2011 року відповідачем було видобуто без дозволу 690 куб м. води, що є порушенням вимог ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обгрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну екологічну інспекцію України, реорганізувавши Міністерство охорони навколишнього середовища України, спеціальним підрозділом якого було Державна екологічна інспекція в Львівській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 року № 995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» як юридичну особу публічного права утворено територіальні органи Державної екологічної інспекції, зокрема, Державну екологічну інспекцію у Львівській області, а Державна екологічна інспекція в Львівській області ліквідована, відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 30.09.2011 року № 359. У відповідності до п. 2 вказаної Постанови, територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворилися згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обовязків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04.11.2011 року № 429 затверджено положення про територіальні органи Держекоінспекції України. У відповідності до виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27.12.2011 року, код ЄДРПОУ 38057086, 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98. Таким чином, Державна екологічна інспекція у львівській області, як територіальний орган, є правонаступником Державної екологічної інспекції в Львівській області, як спеціального підрозділу Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

У відповідності до п. 35 ст. 4 та п. 1 ст. 20 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до державного та місцевого бюджету. У звязку з цим, позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування збитків завданих державі, заподіяних на території Поторицької та Лучицької сільських рад.

Відповідно до Ату перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 215 Державної екологічної інспекції в Львівській області від 29.11-01.12.2011 року, відповідач порушив вимоги статті 164 Земельного кодексу України, статті 35 Закону України «Про охорону земель», 17 Закону України «Про відходи», статей 7, 10,11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», статтей 44, 48, 49, 70, 93, 95, 100 Водного кодексу України, статті 16, 19, 21, 44, 53, 56 Кодексу про надра, статті 35 Закону України «Про охорону земель».

Як зазначено у вищезазначеному акті, позивачем, при візуальному обстеженні території землекористування підприємства встановлено засмічення земельних ділянок відходами будівельних матеріалів залишки конструкції даху та відходами тваринництва (гноєм).

Відповідно до ст. 164 Земельного кодексу України, охорона земель включає: а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування; б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; г) збереження природних водно-болотних угідь; ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь. Порядок охорони земель встановлюється законом.

Стаття 162 Земельного кодексу України визначає, що охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Одним із найважливіших заходів з охорони земель є їх захист від забруднення. Положення ст. 167 Земельного кодексу України деталізовані у ст. 45 Закону України "Про охорону земель". Окрему статтю (ст. 46) в Законі присвячено охороні земель і ґрунтів від забруднення відходами. Закон України "Про охорону земель" (ст. 37 та ін.) передбачає систематичне агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення, яке повинно забезпечити постійний контроль за станом забруднення. Стаття 35 Закону України «Про охорону земель»визначає вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Частина 1 ст. 1 Закону України «Про відходи»містить поняття «відходи», яким є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відходи тваринного походження - загиблі тварини, відходи, що утворилися внаслідок виготовлення продукції із тваринної сировини, непридатної для споживання людиною і твариною, а також підлягають обов'язковій утилізації, крім продуктів метаболізму, що використовуються для виробництва біогазу або органічних добрив.

Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

Власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Стаття 22 Закону України «Про відходи»зазначає, що спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях у сфері поводження з відходами належить в тому числі і здійснення державного контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Згідно із ч. ч. 1- 4 ст. 49 ВК України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Щодо позовної вимоги про розміру нарахованих збитків, судом зазначається наступне.

Згідно ч.1 ст.111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ч. 1, п.“з” ч.2, ч.4 ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Як вбачається з позовної заяви, розрахунок розмірів відшкодування збитків проведено за Методикою розрахунків розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що затверджена Міністерством охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України № 767/16783 від 14.06.2009року.

Пункт 1.2 Методики у діючій редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 р. N 220 встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води));

забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Судом встановлено, що проведеною позивачем перевіркою використання водних ресурсів встановлено лише факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів із свердловин без дозволу на спеціальне водокористування. Жодних доказів про те, що дії відповідача призвели до забруднення водних об'єктів, поверхневих та підземних вод в матеріали справи не подано. Наведене дає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог прор відшкодування шкоди, якщо факт завдання шкоди не доведений.

Однак, суд також вважає підставними доводи відповідача, якими він заперечує частково позовні вимоги ще із наступних підстав.

Висновок державної екологічної інспекції у Львівській області про самовільне використання водних ресурсів для виробничих потреб (обємом 3831,6 куб. м.), при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, не підтверджений матеріалами справи. При перевірці показника лічильника використання води старшим держінспектором були помилково збільшені 3195 до 5731. Цей показник не зафіксований в жодному документі. Акт огляду показників лічильника не проводився і не підписаний ні одним з інспекторів ОНПС і жодним представником ТзОВ „Галичхутро”. Такий розмір використання води спростовується показникам обліку води в Журналі обліку використання води по ТОВ «Галичхутро». Дані факти підтверджуються і показниками, зафіксованими в дозволі на спецводокористування (ліміт забору води на добу становить 12,5 куб. м., на місяць - 387,5 куб. м.), актами виконаних робіт по водовідведенню Червоноградського водоканалу щомісячно - 178 куб. м., щоденно - 574 куб. м.

Також суд вважає достатньо обґрунтованим твердження відповідача про те, що обєм реально використаної води також зумовлений наявним поголівям звірів та свиней і нормою їх напування. Суд вважає обґрунтованим наведений відповідачем у відзиві розрахунок використання води для поїння звірів і свиней, який становить в середньому: для норки - 12400 гол. х 0,3 = 3,72 куб. м; для лисиці - 1620 гол. х 0,7 = 1,134 куб. м; для свиней: дорослих - 352 гол х 5 = 1,760 куб. м; для поросят - 553 гол. х 0,9 л = 0,498 куб. м., разом 7,112 куб. м. Тому підставними є доводи відповідача про те, що кількість використаної води не перевищує ліміту, вказаного в дозволі на спецводокористування на 2011 рік.

За період 08.08.2011 року по 01.12.2011р. згідно показів лічильника, які зафіксовані в журналі обліку води ТзОВ „Галичхутро”, використано: 3195-1107 = 2088 куб. м, де 3195 - показник лічильника станом на 21.11.2011 рік, 1107 - показник лічильника станом на 08.08.2011 р., з них госппобутові потреби становлять 792,35 куб. м., згідно із дозволом на спецводокористування, тобто для виробничих потреб використано 1295,65 куб. м води. Згідно п 9.2. розділу IX „Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів” фактичний обєм води, що самовільно без дозвільних документів (дозволу на спецкористування та/або спецдозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі таких даних: первинної документації (журнал обліку використання води), статистичної звітності, ліміту забору та використання води (в спецдозволі вказано ліміт), індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення (акти, рахунки КП „Червоноградводоканал”) або довідки субєкта господарювання за підписом керівництва, завіреною печаткою. Цей перелік вичерпний.

Суд встановив, що позивачем помилково збільшено використання води ТзОВ „Галичхутро”, що не підтверджено жодним документом, тому до уваги потрібно брати фактичні показники лічильника та його записи в журналі. Оскільки, підприємство перебуває на спеціальному режимі оподаткування (фіксований с/г податок) і відповідно до ст. 307 Податкового кодексу України не є платником збору за спеціальне користування води, то застосовувати ставку збору за спеціальне використання підземних вод в розмірі 39,12 грн. за 100 куб. м. при встановленні розміру завданих збитків державі є безпідставно. ТзОВ „Галичхутро” являється платником за користування надрами (прісні підземні води) відповідно до ст. 263.9 розділу XI Податкового кодексу України, яка становить 8,04 грн. за 100 куб. м. води.

Тому суд вважає підставними доводи відповідача про те, що на підставі вищенаведеного розмір відшкодування завданих збитків державі внаслідок неналежного використання водних ресурсів, має становити: 1295,65 куб. м. використання води х 100 х 0,0804 грн. = 10417,03 грн. Крім цього, відповідач визнає позовні вимоги в цій частині.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача в рахунок відшкодування заданих збитків за самовільне використання відповідачем водних ресурсів грошові кошти в розмірі 10417,03 грн.

Також матеріалами справ не підтверджено факту, що на території Лучицької дільниці відповідачем здійснено самовільне водокористування із свердловини, без дозволу на спец водокористування. Матеріалами справи не підтверджується, що підприємство має власні водозабірні споруди на території Лучицької сільської ради. Як вбачається із представлених суду доказів, документи, які б підтверджували наявність власної свердловини і водокористування нею в с. Лучиці, відсутні. Внаслідок наведеного, позовні вимоги про відшкодування шкоди внаслідок неналежного використання водних ресурсів на території Лучицької сільської ради є безпідставними.

Відповідно до Ату перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 215 Державної екологічної інспекції в Львівській області від 29.11-01.12.2011 року, відповідач порушив вимоги статті 164 Земельного кодексу України, статті 35 Закону України «Про охорону земель», 17 Закону України «Про відходи», статей 7, 10,11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», статтей 44, 48, 49, 70, 93, 95, 100 Водного кодексу України, статті 16, 19, 21, 44, 53, 56 Кодексу про надра, статті 35 Закону України «Про охорону земель».

Як зазначено у вищезазначеному акті, позивачем, при візуальному обстеженні території землекористування підприємства встановлено засмічення земельних ділянок відходами будівельних матеріалів залишки конструкції даху та відходами тваринництва (гноєм).

Відповідно до ст. 164 Земельного кодексу України, охорона земель включає: а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування; б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; г) збереження природних водно-болотних угідь; ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь. Порядок охорони земель встановлюється законом.

Стаття 162 Земельного кодексу України визначає, що охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Одним із найважливіших заходів з охорони земель є їх захист від забруднення. Положення ст. 167 Земельного кодексу України деталізовані у ст. 45 Закону України "Про охорону земель Стаття 35 Закону України «Про охорону земель»визначає вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Частина 1 ст. 1 Закону України «Про відходи»містить поняття «відходи», яким є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відходи тваринного походження - загиблі тварини, відходи, що утворилися внаслідок виготовлення продукції із тваринної сировини, непридатної для споживання людиною і твариною, а також підлягають обов'язковій утилізації, крім продуктів метаболізму, що використовуються для виробництва біогазу або органічних добрив.

Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

Власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Стаття 22 Закону України «Про відходи»зазначає, що спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях у сфері поводження з відходами належить в тому числі і здійснення державного контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки.

Позивач встановив, що на території Лучицької сільської ради відповідачем здійснено засмічення земельної ділянки відходами будівельних матеріалів (залишки конструкцій даху). Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України „Про відходи” , відходами вважаються будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися в процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір, або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; а „Методика визначення розміру шкоди, зумовленою забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства”, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки № 171 від 27.10.1997 р. дублює вищенаведений закон. Такі „відходи будівельних матеріалів” (залишки конструкцій даху) відповідач спеціально складає та використовує у господарській діяльності. Тому, оскільки відповідач не мав наміру позбутися цих «відходів», а навпаки зберігав їх з метою подальшого використання, позивач помилково встановив факт засмічення земельної ділянки відходами будівельних матеріалів, і як наслідок помилково встановив факт правопорушення.

Одночасно, відповідач визнає факт забруднення земель сільськогосподарського призначення в с. Лучиці відходами тваринництва, та внаслідок цього визнає частково позовну вимогу про відшкодування шкоди в розмірі 1271,76 грн.

Також позивач встановив, що на території Поторицької сільської ради відповідачем здійснено засмічення відходами будівельних матеріалів (бій шиферу). Бій шиферу на даній ділянці землі являється будівельним матеріалом, який буде застосовуватись на цій же ділянці і не засмічує її. Це підтверджується Законом України „Про відходи” та Методикою визначення розміру шкоди, зумовленою забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», вказаною в вищезазначеному пункті.

При цьому, відповідач визнає факт забруднення земель сільськогосподарського призначення в с. Велике відходами тваринництва та визнає позовну вимогу в розмірі 26161,92 грн.

Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог частково про стягнення грошових коштів розмірі 10417 грн. 03 коп. внаслідок неналежного використання водних ресурсів, 1271 грн. 76 коп. збитків в місцевий бюджет Лучицької сільської ради за забруднення земель сільськогосподарського призначення відходами тваринництва та 26161 грн. 92 коп. збитків в місцевий бюджет Поторицької сільської ради за забруднення земель сільськогосподарського призначення в с. Велике відходами тваринництва.

Крім цього, відповідач погоджується із нарахуванням нанесених ним збитків в розмірі 10417 грн. 03 коп. внаслідок неналежного використання водних ресурсів, 1271 грн. 76 коп. збитків в місцевий бюджет Лучицької сільської ради за забруднення земель сільськогосподарського призначення відходами тваринництва та 26161 грн. 92 коп. збитків в місцевий бюджет Поторицької сільської ради за забруднення земель сільськогосподарського призначення в с. Велике відходами тваринництва.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про небохідність задоволити позовні вимоги частково, стягнути відповідача на користь місцевого бюджету Лучицької сільської ради 1271 грн. 76 коп., та на користь місцевого бюджету Поторицької сільської ради 36578 грн. 95 коп. в рахунок відшкодування завданих збитків навколишньому природному середовищу, та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 166722 грн. 31 коп.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає за необхідне частково задоволити позовні вимоги та стяггнути з відповідача 37850 грн. 71 коп. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Судові витрати за розгляд справи господарським судом, покласти на відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичхутро», с. Велике, Сокальського району Львівської області (код ЄДРПОУ 30124284) на рахунок місцевого бюджету Лучицької сільської ради (р/р 33114331700558 в УДК у Сокальському районі ЄДРПОУ 23949617, МФО 825014, код платежу 24062100) 1271 грн. 76 коп. та на рахунок місцевого бюджету Поторицької сільської ради (р/р 33117331700566 в УДК Сокальського району, код ЄДРПОУ 23949617, МФО 825014, код платежу 24062100) 36578 грн. 95 коп. в рахунок відшкодування завданих збитків навколишньому природному середовищу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичхутро», с. Велике, Сокальського району Львівської області (код ЄДРПОУ 30124284) в доход державного бюджету 777 грн. 39 коп. судового збору.

В частині стягнення 166722 грн. 31 коп. відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.