Рішення № 22604389, 19.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/16119.05.11 За позовомВійськового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіт»

про стягнення 25421,00 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (представник за довіреністю № 2060 від 18.05.2011р.)

ОСОБА_2 (представник за довіреністю № 303/25/-533 від 24.02.2011р.)

ОСОБА_3 (представник за довіреністю № 303/25-1470 від 0 4.05.2011р.)

від відповідача: не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіт»про стягнення 25421,00 грн., з яких 25066,80 грн сума основного боргу, 202,25грн. пеня, 112,80грн. інфляційні втрати та 39,15 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до позивачем в результаті виконання попереднього договору, укладеного з відповідачем, недоотримано орендної плати за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011р. в розмірі 25066,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2011 р. порушено провадження у справі № 8/161, розгляд справи призначено на 19.05.2011 р.

В судовому засіданні 19.05.2011 р. представники позивача зявились, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 29.04.2011 р. виконали, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 19.05.2011 р. не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 29.04.2011 р. про порушення провадження у справі №8/161 не виконав.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010 між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) було укладено попередній договір №89 (далі договір), згідно з п.1 якого позивач зобовязується протягом шести місяців з моменту підписання цього договору укласти в майбутньому основний договір оренди нерухомого військового майна нежитлового приміщення загальною площею 174,00 кв. м, розташованого за адресою м. Київ, вул. Константинівська, 5 у військовому містечку №1, інв. №2 на умовах встановлених даним договором.

Позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з січня по лютий 2011р., у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 25066,80 грн. За неналежне виконання зобовязань позивачем нараховані пеня у розмірі 202,25 грн., 3%річних у сумі 39,15 грн. та 112,80 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим кодексом.

Статтею 635 Цивільного кодексу України передбачено, що попереднім договором є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

В попередньому договорі №89 від 01.07.2010 р. сторонами визначено умови основного договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи договір у п. 1.1. сторони передбачили, що відповідач до моменту підписання основного договору має право використовувати майно за цільовим призначенням визначеним п.2.1.2. договору, а саме для використання під офіс.

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користуванням майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму. П. 4.3.2. Договору сторони погодили, що за використання майна відповідач на підставі виставлених рахунків сплачує на розрахунковий рахунок сторони 1, за домовленістю сторін, плату в розмірі 12533,40 грн.

П. 5.1. передбачено, що зобовязання по сплаті визначені пунктом 4.3.2. відповідач повинна виконати до 5 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачене договором.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з матеріалів справи, відповідачем порушено зобовязання щодо своєчасного внесення орендної плати у повному обсязі, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 25066,80 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Виходячи з зазначено, вимоги позивача про стягнення 25066,80 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується,, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги оренди не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що плата за використання майна перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи те, що взяті на себе зобовязання відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу 202,25 грн. пені, розмір якої позивач розрахував вірно.

У звязку з тим, що відповідач припустив прострочення по сплаті платежів за договором, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 39,15 грн. та інфляційних втрат у розмірі 112,80 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та збитків від зміни індексу інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволення у розмірах, заявлених до стягнення позивачем.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 612,627,629,639,526,762 ЦК України ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіт»(04070, м. Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, 10-А; код ЄДРПОУ: 211485817) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (03186, м. Київ, вул.Ав. Антонова, 2/32; код ЄДРПОУ: 22991617) 25066 (двадцять пять тисяч шістдесят шість) грн. 80 коп. основного боргу, 202 (двісті дві) грн. 25 коп. пені, 112 (сто дванадцять)грн. 80 коп. інфляційних втрат та 39 (тридцять девять) грн. 15 коп. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіт»(04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 10-А; код ЄДРПОУ: 211485817) в доход державного бюджету 254 (двісті пятдесят чотири) 21 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Катрич

Повний текст рішення підписано 10.04.2012 р.