Рішення № 22604035, 03.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/52303.04.12 За позовомміського медично-виробничого підприємства «Профілактична дезінфекція» докомунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Центральна»Шевченківської районної у м. Києві ради

простягнення 20137, 85 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник ОСОБА_1. (довіреність № б/н від 14.06.2010 року)

відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Міське медично-виробниче підприємство «Профілактична дезінфекція»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Центральна»Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення 20137, 85 грн., (у тому числі: 14780, 00 грн. сума основного боргу, 4883, 78 грн. пеня, 474, 07 грн. інфляційні втрати) та стягнення 857, 55 грн. штрафу в дохід Державного бюджету України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року порушено провадження у справі № 8/523 та призначено її розгляд на 12.01.2012 року.

12.01.2012 року судове засідання не відбулося у зв'язку із тим, що суддя Катрич В.С. знаходилась у відпустці.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. від 12.01.2012 року справу № 8/523 передано для розгляду судді Качан Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2012 року розгляд справи № 8/523 призначено на 03.02.2012 року.

У звязку з виходом судді Катрич В.С. із відпустки, розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва Джарти В.В. від 16.01.2012 року справу № 8/523 передано для розгляду судді Катрич В.С.

Враховуючи, що суддя Катрич В.С. знаходилась на лікарняному, розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. від 03.02.2012 року справу № 8/523 передано для розгляду судді Качан Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року розгляд справи № 8/523 призначено на 23.02.2012 року.

У звязку з тривалою непрацездатністю судді Катрич В.С., розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва Джарти В.В. від 23.02.2012 року справу № 8/523 передано для здійснення автоматичного розподілу.

23.02.2012 року справу № 8/523 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 23.02.2012 року прийнято до розгляду справу № 8/523 та призначено її розгляд на 13.03.2012 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва 15.03.2012 року від Позивача надійшло клопотання, згідно якого Позивач просив суд змінити прохальну частину позову, виклавши її наступним чином: стягнути з Відповідача 12115, 00 грн. основного боргу, 2157, 74 грн. пені, 353, 27 грн. інфляційних втрат та 801, 90 грн. штрафу за прострочення платежів в дохід Державного бюджету України.

Крім того, 20.03.2012 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог. Відповідно до якої просив суд стягнути з Відповідача 12115, 00 грн. основного боргу, 2157, 74 грн. пені, 353, 27 грн. інфляційних втрат та 801, 90 грн. 3 % річних.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не зявився, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвали про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.04.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем протягом квітня-лютого 2007 року-2008 року укладено три договори про проведення комплексу протиепідемічних заходів:

- договір № 81 від 02.04.2007 року про проведення дератизації в житлових будинках Відповідача площею 58972 кв.м., загальною вартістю 17691, 60 грн. (пункт 1.1 договору № 81 від 02.04.2007 року);

- договір № 10-81 від 03.11.2008 року про проведення дератизації в житлових будинках Відповідача площею 96000, 00 кв.м., загальною вартістю 28 800, 00 грн. (пункт 1.1 договору № 10-81 від 03.11.2008 року);

- договір № 10-81 від 01.11.2009 року про проведення дератизації та дезінфекції в житлових будинках Відповідача площею 96000, 00 кв.м., загальною вартістю 34560, 00 грн. (пункт 1.1 договору № 10-81 від 01.11.2009 року);

Таким чином, за укладеними сторонами у справі договорами № 81 від 02.04.2007 року, № 10-81 від 03.11.2008 року та 10-81 від 01.11.2009 року Позивач зобовязався виконати, а Відповідач оплатити, роботи загальною вартістю 81051, 60 грн.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Факт виконання дератизаційних робіт у період з травня 2009 року по лютий 2010 року з боку Позивача підтверджено наданими суду актами виконаних робіт (копії залучені до матеріалів справи), підписані Відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Відповідно до пунктів 2.3.4 укладених договорів Відповідач зобовязаний щомісячно проводити оплату виконаних послуг за поточний місяць у безготівковій формі на банківський рахунок Позивача у розмірі 1/12 річної суми від ціни окремого договору на підставі актів виконаних робіт.

Відповідач, в порушення умов договорів № 81 від 02.04.2007 року, № 10-81 від 03.11.2008 року та 10-81 від 01.11.2009 року повністю не виконав свої зобовязання в частині оплати за виконані роботи, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 12115, 00 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, 24.01.2011 року надіслав Відповідачу вимогу про сплату заборгованості.

Листом від 25.02.2011 року Відповідач звернувся до Позивача з проханням розглянути графік погашення заборгованості, в якому Відповідач зобовязався у строк до грудня 2011 року сплатити суму боргу.

Позивач не заперечував проти розстрочення боргу, про що повідомив Відповідача листом від 01.03.2011 року.

Однак, в порушення вищенаведеного, Відповідач повністю не оплатив вартість виконаних робіт, заборгованість на момент розгляду спору становить 12115, 00 грн.

Оскільки факт виконання дератизаційних робіт підтверджується відповідними актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати виконаних робіт суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 12115, 00 грн. підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобовязань за господарським договором в частині сплати коштів за виконані роботи.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктами 8.5 договорів № 81 від 02.04.2007 року, № 10-81 від 03.11.2008 року та 10-81 від 01.11.2009 року встановлено, що у випадку порушення Відповідачем строків оплати робіт, Відповідач сплачує пеню у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час від несплаченої суми за кожний день затримки.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення пені у розмірі 2157, 74 грн. (за період з січня 2009 року по грудень 2011 року по кожному окремому акту та враховуючи часткову оплату) підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині, а тому підлягають до стягнення з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 353, 27 грн. та 3 % річних у розмірі 801, 90 грн. (за період з 2009 року по 2011 року).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені міським медично-виробничим підприємством «Профілактична дезінфекція»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Центральна»Шевченківської районної у м. Києві ради (01034, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Прорізна, будинок 18/1-Г, ідентифікаційний код 34965989) на користь міського медично-виробничого підприємства «Профілактична дезінфекція» (04119, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, 25/1, ідентифікаційний код 13698924) 12115 (дванадцять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 00 грн. сума основного боргу, 2157 (дві тисячі сто пятдесят сім) грн. 74 коп. пені, 353 (триста пятдесят три) грн. 27 коп. інфляційні втрати, 801 (вісімсот одна) грн. 90 коп. 3 % річних, 154 (сто пятдесят чотири) грн. 28 коп. державного мита та 180 (сто вісімдесят) грн. 80 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

СуддяКирилюк Т.Ю.