Рішення № 22603995, 02.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-22/2273-201202.04.12 За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

до Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія

«Інвестсервіс»

про стягнення частки перестрахового відшкодування

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність № 66 від 12.08.2011р.);

від відповідача не зявились;

02.04.2012р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»(надалі ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(надалі ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», відповідач) 4169, 20 грн. основної заборгованості, пені за порушення строків виконання грошового зобовязання 775, 47 грн., 3% річних за час прострочки 63, 74 грн., інфляційне збільшення заборгованості складає 429, 90 грн., а всього 5433, 31 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобовязання по виплаті частки перестрахового відшкодування за бордеро-збитків № 15 по страховому випадку із транспортним засобом, що переданий в перестрахування на умовах договору від 29.12.2008р. № ОП.09-002 від 29.12.2008р. за березень 2010р..

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, ухвала суду надсилалась відповідачу за юридичною адресою товариства рекомендованим листом з повідомленням про вручення (довідка про знаходження ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.02.2012р. наявна в матеріалах справи).

Провадження у справі порушено ухвалою від 27.02.2012р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2008 року між АТ «Українська охоронно-страхова компанія»та ЗАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № ОП.09-002, предметом якого є умови облігаторного (обовязкового) перестрахування частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту, у перестраховика, а також права і обовязки сторін, повязані з цим перестрахуванням.

Укладення між сторонами зазначеного договору зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про страхування»та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

За умовами договору (п. 1.2) дія договору розповсюджується на договори добровільного страхування засобів наземного транспорту, які:

- укладені у відповідності до «Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту ДМт06-01 від 14.02.2006р.»АТ «Українська охоронно-страхова компанія»(додаток № 1 до договору) та ліцензії АВ 299479 від 13.02.2007р. (п. 1.2.1);

- укладені перестрахувальником зі страхувальниками юридичними та фізичними особами (п. 1.2.2);

- укладені перестрахувальником з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року (п. 1.2.3);

- мають страхову суму за окремим транспортним засобом більшу ніж 100000 грн. (п. 1.2.4);

- укладені на стандартних умовах страхування згідно з Типовим договором страхування транспортних засобів (додаток № 2 до договору (п. 1.2.5).

Згідно з п. 3.1 договору, документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних рахунків-бордеро премій (додаток № 4 до договору), рахунків-бордеро збитків (додаток № 5 до договору) та щоквартального рахунків-бордеро збитків, які заявлені, але не сплачені (додаток № 6 до договору).

12 лютого 2009р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) серії ДН ДМт06-01 № 334 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), на страхування за яким прийнято транспортний засіб Subaru Outback, державний номер НОМЕР_1.

Ризик настання відповідальності по виконанню частини своїх зобовязань за вказаним договором страхування перестраховано у відповідача по договору № ОП.09-002 від 29.12.2008р., що оформлено рахунком-бордеро премій № 2 за лютий 2009р., і зазначені обставини сторонами не заперечуються.

01.02.2010р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу - Subaru Outback, державний номер НОМЕР_1, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

За страховим актом № 6821 від 03.03.2010р. згідно вказаного страхового випадку розмір страхового відшкодування становив 8576, 65 грн., а сплата позивачем на користь страхувальника грошових коштів у вказаній сумі підтверджується платіжним дорученням № 176 від 16.03.2010р. (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

Лист-вимога на сплату страхового відшкодування перестраховиком за вих. № 790 від 16.04.2010р. наявний в матеріалах справи, та отримані відповідачем 05.05.2010р. (підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення).

Частка перестрахового відшкодування визначена в розмірі 4169, 20 грн. підтверджена у рахунку-бордеро збитків № 15 за березень 2010р., відповідачем на користь позивача сплачена не була, у звязку з чим заявляється позивачем до стягнення за поданим позовом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором № ОП.09-002 від 29.12.2008р. (п. 4.4.3) перестраховик зобовязувався протягом 15 робочих днів з дня відправки перестрахувальнику акцепту (факсової копії, підписаної уповноваженою особою та засвідченої печаткою перестраховика) рахунку-бордеро збитків та додаткових угод до нього та, у разі необхідності, пакетів документів, необхідних для здійснення сплати страхових відшкодувань (згідно пп. 3.1.2.2 та п. 3.1.2.3), в разі відсутності запитань до них, сплатити перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування, зазначену в такому рахунку-бордеро збитків…

Виходячи з наведених положень договору, з урахуванням отримання відповідачем рахунку-бордеро збитків № 15 за березень 2010р. (засвідчено печаткою ЗАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»), строк виконання зобовязання щодо виплати на користь позивача частки перестрахування в розмірі 4169, 20 грн. станом на час вирішення спору є таким що настав, розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 15 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів.

Оскільки, розрахунків за вказаним страховим випадком по договору серії ДН ДМт06-01 № 334 від 12.02.2009р. згідно рахунку-бордеро збитків № 15 за березень 2010р. відповідачем не проведено, доказів сплати частки страхового відшкодування в сумі 4169, 20 грн. суду не надано, суд визнає обгрунтованими вимоги позивача про стягнення заявленої суми.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як про те погоджено сторонами у п. 11.2 договору № ОП.09-002 від 29.12.2008р. якщо сторонами не були дотримані терміни проведення платежів, то сторона, що допустила порушення термінів розрахунків, сплачує іншій стороні, за її вимогою пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочення, але розмір пені не може перевищувати 50% від суми несплаченого або невчасно сплаченого платежу.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обовязковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Окрім того, висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України 11/103 від 24.10.2011р. (справа № 25/187), а також і у постанові Верховного Суду України 11/112 від 07 листопада 2011 року (справа 5002-2/5109-2010), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обовязкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно здійсненого розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 09.08.2010р. № 377 (7,75%) в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців), та складає 329, 30 грн. (4169, 20 грн. х (2х7,75%) : 365 х 186 кількість днів прострочення).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 424, 90 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 63, 74 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № ОП.09-002 від 29.12.2008р. згідно з рахунком-бордеро збитків № 15 за березень 2010р. по зазначеному у позові страховому випадку у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у звязку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609, 50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог в сумі 1464, 64 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» (04655, м. Київ, Кудрявський узвіз, б. 5-Б, оф. 208, ідент. код 23498273) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»(03056, м. Київ, вул. Борщагівська 145, ідент. код 23734213) 4169, 20 грн. (чотири тисячі сто шістдесят девять гривень 20 копійок) частки страхового відшкодування, 329, 30 грн. (триста двадцять девять гривень 30 копійок) пені, 424, 90 грн. (чотириста двадцять чотири гривні 90 копійок) інфляційних збитків, 63, 74 грн. (шістдесят три гривні 74 копійки) 3% річних, 1464, 64 грн. (одну тисячу чотириста шістдесят чотири гривні 64 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 06.04.2012