Рішення № 22602862, 10.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

10.04.2012Справа №5002-32/489-2012

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (84601, м. Горловка, вул.. Озерянівська, 2, 95047, АР Крим, м. Сімферополь? вул. Хімічна, 3/10 ідентифікаційний код 35871504).

До відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (97400, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Про стягнення 49328, 82 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 31.12.2011р.

Від відповідача не зявився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 49328,82 грн., у тому числі 46101, 70 грн. суму основного боргу, 3227, 12 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 28.02.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором поставки № 693 від 01.01.2012 року в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

У судовому засіданні 13.03.2012р. позивач до початку розгляду справи по суті надав заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 44101, 70 грн. суми основного боргу та 3087, 12 грн. штрафу.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулось 02.04.2012р., була оголошена перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових документів по справі. Розгляд справи було відкладено на 10.04.2012р.

Проте, 10.04.2012р. відповідач не забезпечив явку представника у судове засідання. Від відповідача надійшла телеграма, в якій він просив відкласти розгляд справи на іншу дату у звязку із хворобою представника.

Суд відмовляє відповідачу в задоволенні вищезазначеного клопотання, оскільки двомісячний строк, передбачений статтею 69 Господарським процесуальним кодексом, спливає 13.04.2012р. та відкладення розгляду справи буде порушенням строків, передбачених вищезазначеною статтею. Представник позивача, який був присутній в судовому засіданні також заперечував проти відкладення розгляду справи та продовження строків ії розгляду у відповідності до статті 69 Господарського процесуально кодексу України. Крім того, суд наголошує на тому, що відповідач мав можливість самостійно зявитись до суду або, керуючись главою 17 Цивільного кодексу України, яка розяснює поняття інституту представництва, надати можливість іншому представнику представляти свої інтереси в суді.

Дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (Постачальник) ( Позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір № 693 (а.с. 7).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник зобовязується передати у власність Покупцеві алкогольні напитки , а Покупець зобовязується прийняти та оплатити Товар в порядку, визначеному умовами цього Договору.

У відповідності до пункту 6.1 Договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання Товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому Сторонами порядку.

Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним, тощо.

Так, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу, а відповідачем прийнятий товар, що підтверджується видатковими накладними від 25.10.2011р. на суму 11392, 80 грн., від 29.10.2011р. на суму 13355, 10 грн., від 29.10.2011р. на суму 1356,60 грн., від 29.10.2011р. на суму 21463, 20 грн. ( а.с. 8-13).

Товар був отриманий відповідачем, про що свідчить його підпис в зазначених накладних.

Відповідачем у підтвердження обовязків за договором була здійснена часткова оплата в розмірі 1466, 00 грн.

Невиконання відповідачем обовязків зі сплати товару призвела до утворення заборгованості в розмірі 46101, 70 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

13.03.2012р. представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог в та просив суд стягнути заборгованість в розмірі 44101, 70 грн. та штраф в розмірі 3087, 12 грн. у звязку із частковою оплатою відповідачем суми боргу.

Однак, як вбачається із прибуткових касових ордерів, відповідачем була сплачена заборгованість в розмірі 3466,00 грн. 23.01.2012р. ( а.с. 30- 31), тобто до звернення позивача із позовом до суду (10.02.2012р. у відповідності до штампа поштового відділення на конверті, в якому надійшла позовна заява), отже на момент подачі позову спірне матеріальне прововідношення між сторонами в частині 3466,00 грн. було відсутнє.

Суд не приймає заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3466,00 грн., у звязку із відсутністю у позивача права на стягнення зазначеної суми, що тягне за собою відмову у задоволенні позову в цій частині.

Окрім того, відповідачем була здійснена сплата грошових коштів в сумі 21701 грн. 70 коп., яка відбулася після звернення із розглядуваним позовом до суду, тобто після 13.02.2012р. (згідно із відміткою на позовній заяві). Таке усунення існування предмету спору у звязку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в цій частині, відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Розяснення «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 22 400 грн., та ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань у розмірі 3227, 12 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штраф в розмірі 7 % від суми боргу передбачений пунктом 7.1 Договору за порушення Покупцем строку оплати товару більш ніж на 30 календарних днів.

Отже, суд встановив, що матеріалами справи підтверджується розмір штрафу в сумі 3227, 12 грн., проте, оскільки позивач заявою про зменшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 3087, 12 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість таких вимог, а відповідно про їх задоволення.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (97400, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (84601, м. Горловка, вул.. Озерянівська, 2, 95047, АР Крим, м. Сімферополь? вул. Хімічна, 3/10 ідентифікаційний код 35871504) 22 400 грн. суми основного боргу, 3087, 12 грн. штрафу, 1544, 24 грн. судового збору.

3.В частині стягнення сплаченої суми заборгованості 3466 грн. відмовити.

4.В частині стягнення 21701,70 грн. припинити провадження у справі.

5.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.04.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 12.04.2012р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.