Рішення № 22591080, 04.04.2012, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 2114/2-348/11

Рішення

іменем України

04 квітня 2012 року Комсомольський районний суд м. Херсона в складі:

головуючого Стамбули Н.В.

при секретарі Тавожнянській А.Ю.

з участю прокурора Нурматової О.В., Іванчук Ю.О.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Третя Херсонська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, суд -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 24.02.2009 року Третьою Херсонською державною нотаріальною конторою його брату - відповідачу по справі було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частину квартири АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Вважає, що заповіт та зазначене свідоцтво підлягають визнанню їх недійсними, оскільки під час складання заповіту матір перебувала в стані, при якому не усвідомлювала значення своїх дій та не керувала ними.

Зокрема, зазначив, що з 2003 року ОСОБА_6 хворіла, лікувалася у невропатолога. В період з 25.07.2006 року по 07.09.2006 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в Херсонській міській геріатричній лікарні з клінічним діагнозом «Розповсюджений остеохондроз з люмбоішлагією, больовим синдромом, остеохондроз суглобів ніг, диффузний кардіосклероз», що підтверджується епікризом історії хвороби.

Крім того, ОСОБА_6 протягом тривалого часу лікувалася в лікарні ім. А. і О.Тропіних. 24.06.2008 року хвору вдома оглянув дільничний терапевт ОСОБА_7 та встановила діагноз «Ішемічна хвороба серця, церебральній атеросклероз».

З 30.08.2008 року позивач проживає в спірній квартирі з дружиною і п?ятьма дітьми.

Просить визнати заповіт, складений ОСОБА_6 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частину квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3, яке видане Третьою Херсонською державною нотаріальною конторою, недійсним, в силу ст.ст. 225,236 ЦК України.

Прокурор у судовому засіданні просила розглянути справу на розсуд суду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити. Пояснив, що в квартиру він вселився з дозволу матері та брата. Матір останні два роки була прикута до ліжка, плутала його з братом. Мати хворіла нервовими розладами, поводила себе неадекватно, забувала імена рідних. Про поведінку матері він знає зі слів сусідів та по ній самій було видно, що був нервовий розлад, але він, не будучи лікарем, не може напевно сказати, чим хворіла мати. Матір відвідував не часто, приблизно два рази на рік, оскільки у нього велика сім?я та не мав змоги приїжджати частіше. Коли приїжджав, то бачив, що у матері пранням, купівлею продуктів, приготуванням їжі та прибиранням займалася няня, яка проживала в сусідньому будинку, а наймав та оплачував її послуги брат. Інколи він приїжджав до матері та привозив картоплю, грошей для утримання матері у нього не було. Про існування заповіту, складеного на ім?я свого брата, він дізнався від матері ще за її життя. Вважає, що заповіт підписаний не ОСОБА_6,, а іншою особою; заповіт є підробкою. Оскільки матір померла ІНФОРМАЦІЯ_2, то він разом із дружиною та п?ятьма дітьми, продавши будинок АДРЕСА_2, заселився до квартири та з 30 серпня 2008 року проживає в ній до теперішнього часу. Договір продажу будинку в сільраді не оформлював та не реєстрував, оскільки не вважав за потрібне це робити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували. Відповідач пояснив, що він доглядав матір, поклав її до лікарні, купляв медикаменти. Няню, яка провідувала матір два рази в день, наймав він; коли її не було - доглядав матір сам особисто. Мати була в адекватному стані, в психіатричній лікарні на обліку не перебувала. В основному у неї боліли суглоби, що перешкоджало руху. Підтвердив, що заповіт був підписаний нею особисто.

Представник третьої особи - Третьої Херсонської державної нотаріальної контори в судове засідання не з»явився, надавши суду заяву про слухання справи у їх відсутність.

Третя особа ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що обставини щодо недійсності заповіту та свідоцтва не підтверджені позивачем та спростовуються доказами по справі, встановленими в судовому засіданні та проведеною експертизою. ОСОБА_4 пояснив, що в січні 2010 року він придбав спірну квартиру. Продавцем був відповідач по справі. При купівлі його попередили, що там проживають люди та їм необхідний час для виселення. Коли він приїхав до позивача, то в квартиру його не впустили. Вийшла дружина позивача і заявила, що виселятися ніхто не збирається, оскільки всі документи підроблені. Після чого він звернувся до суду про виселення останніх та позовні вимоги були задоволені. Він сплачував всі комунальні послуги. Гроші, сплачені за квартиру, були позичені, в зв»язку з чим ще й оплачував проценти за кредит по квартирі, не проживаючи в самій квартирі.

Третя особа ОСОБА_5 та його представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на їх необґрунтованість.

Вивчивши матеріали справи, висновки експертизи, спадкову справу, вислухавши пояснення сторін, свідків, судом встановлено, що позов задоволенню не підлягає в зв»язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт може бути визнано недійсним з часу його укладення у разі, якщо:

- заповіт уклала особа, яку визнано в судовому порядку недієздатною або котра не досягла віку заповідальної дієздатності;

- заповідач не підписав особисто заповіт і за його проханням заповіт не підписаний іншим громадянином;

- за проханням заповідача заповіт підписано особою, яка не мала права його підписувати;

- заповіт посвідчений особою, якій чинне законодавство таких повноважень не надає.

Підстави визнання заповіту недійсним можуть бути встановлені і після відкриття спадщини:

- складання іншого заповіту який, по суті, скасував попередній;

- встановлення обставин, які створили волю заповідача на момент укладання заповіту ( насильство, обман, помилка);

- встановлення факту, що на момент складання заповіту заповідач не здатний був усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Судом встановлено, що матері позивача ОСОБА_6 та брату позивача (відповідачу по справі) ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності (по ? частини кожному) належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом № 8898 про право власності на житло від 15.12.1993 року. Право власності зареєстроване в Херсонському ДБТІ 21.01.1994 року за реєстр.№ 10146

Із заповіту від 11.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, заповівши належну їй квартиру АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_3. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи майном на випадок своєї смерті. Таким чином, ОСОБА_6 діяла в межах закону і, як власник майна, мала право ним розпорядитися на власний розсуд та скласти заповіт на користь визначеної нею особи.

Статтею 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або скласти новий. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту,який заповідач складав перед ним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що підтверджується актовим записом №3015 свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 11.08.2008 року.

На момент смерті заповіт не був скасований заповідачем, не був складений новий, зміни до нього не вносилися.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.02.2009 року, ОСОБА_3 успадкував після смерті ОСОБА_6 ? частку квартири АДРЕСА_1. Право власності зареєстроване в Херсонському ДБТІ.

Згідно із ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд, відповідно до ст. 145 ЦПК України, зобов"язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, відповідно до ст. 212 ЦПК України. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦК України суд, відповідно до ст. 145 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї із сторін зобов"язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Як вбачається із пояснень позивача, про існування заповіту він знав зі слів матері ще до її смерті, однак зазначена обставина за життя не викликала у нього сумніву щодо дієздатності матері. Посилання позивача на те, що матір склала заповіт, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не керувала ними, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду. Крім того, в процесі розгляду справи з клопотанням про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи ніхто із сторін не звертався.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він 2-3 рази на неділю провідував свою сестру (ОСОБА_6). Сестра говорила, що все своє майно заповіла ОСОБА_3. Пам»ять у неї була присутня до останнього дня, вона все усвідомлювала. Медикаменти, продукти купляв ОСОБА_3. ОСОБА_2 навідував матір 1-2 рази на рік, в зв»язку з чим сестра скаржилася, що син не приїжджає до неї. Пару раз вона їздила в гості до сина ОСОБА_2, але після приїзду говорила, що більше не потрібно туди їздити. Після смерті чоловіка вона почала ходити з паличкою; почала хворіти, лежала у лікарні в геронтології.

Свідок ОСОБА_7 (дільничний лікар лікарні ім.. А.і О.Тропіних) в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 вона знала, оскільки та проживала на її дільниці. У ОСОБА_6 хворіли суглоби, хребет. Вона лікувала ОСОБА_6 до останнього дня, часто приходила додому, оскільки остання не могла приходити до лікарні, однак неадекватності в поведінці у неї не було.

Свідок ОСОБА_11 (дільнична медсестра лікарні ім.. А.і О.Тропіних) в судовому засіданні пояснила, що вона робила уколи ОСОБА_6 та була свідком того, що ліки та їжу привозив ОСОБА_3, який також наймав няню, щоб та доглядала матір. До кінця днів ОСОБА_6 була при пам»яті.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він є двоюрідним братом сторін по справі. ОСОБА_6 розуміла значення своїх дій. ОСОБА_3 наймав людей, щоб вони доглядали матір, а також купляв ліки та продукти харчування. ОСОБА_2 міг приїхати до матері раз на півроку, але нічого їй не привозив, будь-яких речей не купував.

Свідок ОСОБА_15 також в судовому засіданні підтвердила, що за матір»ю завжди піклувався ОСОБА_3. 2-3 рази приїжджав ОСОБА_2; матір скаржилася, що він та невістка не приділяють їй уваги.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що ОСОБА_6 , хоча й погано ходила, однак завжди була при пам»яті. Піклувався про неї ОСОБА_16, наймав жінок, які доглядали за нею, купляв медикаменти та продукти.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 завжди була причепурена, неадекватних ознак ніяких не було, завжди була при нормальній свідомості.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що вона доглядала ОСОБА_6 з того часу, як її привезли з лікарні, приблизно два роки. Про те, щоб передати комусь квартиру та про заповіт вона нічого не чула. Також мови не було і про нотаріуса. ОСОБА_6 була товариською, розповідала про життя. Відвідував її молодший син ОСОБА_3. Перед смертю у ОСОБА_6 почала погано працювати права рука.

Зазначені пояснення свідків в повній мірі спростовують посилання позивача щодо знаходження ОСОБА_6 в стані, не здатному усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Посилання позивача на те, що з 2003 року ОСОБА_6 хворіла, знаходилася на стаціонарному лікуванні в Херсонській міській геріатричній лікарні та протягом тривалого часу лікувалася в лікарні ім. А.і О.Тропіних не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_6 була людиною похилого віку (ІНФОРМАЦІЯ_1) та потребувала лікування та догляду в зв»язку з віковою необхідністю. Крім того, суд вважає, що позивач не здатний надати належну оцінку повсякденної поведінки матері, оскільки він не часто провідував матір (1-2 рази на рік), а про те, що вона поводила себе неадекватно чув від сусідів, однак жодного свідка для підтвердження зазначеної обставини до суду позивачем запрошено не було.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом зацікавленої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде установлено, що волевиявлення спадкодавця не було вільним і не відповідало його волі. Але при зазначених обставинах заповіт може бути визнано недійсним тільки з наданням відповідних доказів, які підтверджують ці обставини.

У суда не виникає сумнівів, що волевиявлення заповідача було вільним та відповідало її волевиявленню.

Однією із вимог дійсності заповіту, в силу ч.2 ст.1247 ЦК України, є та, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Щодо встановлення відповідності підпису заповіту за клопотанням позивача 22 серпня 2011 року по справі була призначена судова почеркознавча експертиза. Із висновку експерта № 8691/14-11 від 05.12.2011 року, проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вбачається, що рукописний текст у графі «підпис»у заповіті від імені ОСОБА_6 від 11.09.2007 року (бланк №ВЕХ 756851), посвідченому приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8, виконані ОСОБА_6 у незвичайних умовах, до яких могли відноситися наявність у ОСОБА_6 хронічного захворювання, що впливало на її письмово-рухові функції, її хворобливий стан, незручна поза, обмеження зорового контролю. Крім того, підпис від імені ОСОБА_6 у графі «підпис»у заповіті від імені ОСОБА_6 від 11.09.2007 року (бланк №ВЕХ 756851), посвідченому приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8, виконані ОСОБА_6 у незвичайних умовах, до яких могли відноситися наявність у ОСОБА_6 хронічного захворювання, що впливало на її письмово-рухові функції, її хворобливий стан, незручна поза, обмеження зорового контролю.

Тобто, експертизою підтверджено справжність рукописного тексту та підпису на заповіті, вчинених саме ОСОБА_6

У відповідності з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст.60 ч. 4 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем по справі не доведені обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, тому суд не приймає їх до уваги з огляду на недоведеність цих обставин у ході судового розгляду справи.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10,11,60,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.225,236, 1247, 1257 ЦК України, суд

В и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Третя Херсонська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, відмовити за необґрунтованістю.

На рішення протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона.

Суддя:Н.В.Стамбула