Ухвала суду № 22590405, 25.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 року справа №2-а-4429/08/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року у справі № 2а-4429/08/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфуд» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання рішень недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки податкового органу суперечать діючому законодавству України, а саме Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р., п. п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про автомобільний транспорт».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення 0000032340\0 № 141\10\23-213 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 10.01.2008 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфуд» на користь державного бюджету 49 383,00 грн. частково недійсним на суму 48 755 (сорок вісім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 32 коп.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення 0000042340\0 № 142\10\23-213 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 10.01.2008 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфуд» на користь державного бюджету 17 098,50 грн. частково недійсним на суму 16 596 (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) гривень 35 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфуд» документально підтверджені витрати на проведення судової експертизи в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфуд» судовий збір в сумі 3,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови невірно застосовані норми матеріального права, а саме : п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.п 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат суми сплачені за перевезення вантажу без наявності товарно транспортних накладних на загальну суму 63192 грн.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 22.11.2007 р. по 17.12.2007 р. відповідачем проводилася виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р., за результатами якої складено акт № 4542У23-2Ш906166 від 24.12.2007 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 283\97-ВР від 22.05.1997 р. із змінами та доповненнями, а саме: занижено податок на прибуток на суму 32 923 грн., п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168\97-ВР, із змінами та доповненнями, що призвело до: завищення суми ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню.

Крім того, було встановлено порушення позивачем п. 2.11, п. 3.1, п. 3.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (із змінами та доповненнями) в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 1505,82 грн. та перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі у сумі 957,14 грн., а також пп. 9.10.1 «б» п. 9.10 ст. 9, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІУ від 22.05.2003 р. зі змінами та доповненнями), щодо неутримання та не перерахування податку з доходів фізичних осіб, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 256,98 грн. та п. 19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІУ від 22.05.2003 р. в частині невідображення суми нарахованого та сплаченого доходу, нарахованого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб, отриманих фізичною особою у 2005-2007 роках по коду «16».

10.01.2008 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення 0000042340\0 № 142\10\23-213, яким позивачу на підставі вищезазначеного акту перевірки та відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168X97-ВР із змінами та доповненнями, п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III, із змінами та доповненнями за порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168\97-ВР із змінами та доповненнями, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем на податок на додану вартість у розмірі 17 098,50 грн.

Також 10.01.2008 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення 0000032340\0 № 141\10\23-213, яким позивачу на підставі вищезазначеного акту перевірки та відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168\97-ВР із змінами та доповненнями, п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-Ш, із змінами та доповненнями за порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283\97-ВР із змінами та доповненнями, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток у розмірі 49 383,00 грн.

Згідно акту перевірки ДШ (ті, а.с.29-30), ТОВ "Інтер Фуд", в порушення п.5.1п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу витрат віднесено витрати у сумі 63192 грн. на сплату товарно-транспортних послуг без підтверджуючих документів, а саме без товарно - транспортних накладних.

Щодо порушення ТОВ "Інтер Фуд" п.п.5.1.2 п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то в акті перевірки ДПІ воно значиться допущеним у зв'язку з тим, що підприємством до складу валових витрат віднесені витрати на сплату телефонних переговорів, які не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "Інтер Фуд" (т.1, а.с.28-29).

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції були вивчені і перевірені документи щодо господарських взаємовідносин між ТОВ "Інтер Фуд" (Суборендар) та СПД ОСОБА_1 (Орендодавець), якими був укладений договір суборенди № 3/03 від 01.03.03 р., за яким сторони дійшли згоди про передання у суборенду приміщення площею 12 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до акту прийому-передачі від 01.03.03 р. вказане приміщення було надано від СПД ОСОБА_1 до ТОВ "Інтер Фуд" в оренду. Упродовж строку дії вказаного договору з урахуванням додаткових угод, за якими його строк був подовжений протягом 2003 - 2007 рр., приміщення знаходилося в оренді підприємства, що підтверджується наданими експерту первинними документами, а також виписками банку, карткою ТОВ "Інтер Фуд" за рахунком 631.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком, що фактично ТОВ "Інтер Фуд" упродовж 2003 2007 років орендувало приміщення площею 12 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно акту перевірки ДПІ, витрати по сплаті ТОВ "Інтер Фуд" телекомунікаційних послуг ЗАТ "Фарлеп-Телеком-Холдінг" за користування телефоном, встановленого за адресою АДРЕСА_1, включались підприємством до складу валових витрат на підставі договору суборенди вказаного приміщення № 03/03 від 01.03.03 р. та додаткових угод до нього, які нотаріально не посвідчені, що не відповідає нормам ч. 2 ст. 793 та п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України (т.1, а.с.28-29).

Вимоги щодо порядку складання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку визначені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996.

Так, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.: "Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи".

До складу валових витрат, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 вказаного Закону включаються: "Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті".

Суд вважає, що вказаною нормою Закону визначена умова для виникнення права у платника податку на декларування витрат - їх зв'язок з його господарською діяльністю.

В матеріалах справи наявна копія договору суборенди № 3/03 від 01.03.03 р., відповідно до п.1 якого Орендодавець ОСОБА_1, а Суборендатор ТОВ "Інтер Фуд" у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, площею 12 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.42)

Строк дії вказаного договору (п.9.1) становить з 01.03.03 р. по 28.02.04 р.

Також умовами Договору визначені: умови передачі та повернення орендованого майна, орендна плата, права та обов'язки Суборендаря, права та обов'язки Орендодавця, інші умови.

В матеріалах справи також наявні додаткові угоди, відповідно до яких строк дії договору подовжено до 28.02.06 р. та до 31.12.07 р. (т.1, а.с.45,47)

Договір та додаткові угоди значаться підписаними від імені сторін та скріплені печатками.

Матеріали справи не містять судових рішень або інших відомостей, за якими вказаний договір суборенди № 3/03 від 01.03.03 р. або додаткові угоди до нього були б визнанні недійсними.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97 від 22.05.97 р.: "Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Вищевказані документи є первинними, оскільки фіксують, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р. здійснення певних господарських операцій. Також дані документи містять всі необхідні реквізити, визначені п. 2 ст. 9 зазначеного Закону.

Також в матеріалах справи значаться виписки банку за 2003-2007 роки, які містять відомості про сплату ТОВ "Інтер Фуд" оренди, та регістр бухгалтерського обліку підприємства - картка рахунку 631 "Контрагенти: СПД ОСОБА_1 за 01.07.04 р. по 31.12.07 р., у яких відзначені взаєморозрахунки стосовно орендованого приміщення (т.1, а.с.48).

Ці документи підтверджують виконання сторонами ТОВ "Інтер Фуд" та СПД ОСОБА_1 умов договору суборенди № 3/03 від 01.03.03 р. та додаткових угод до нього.

Суд встановив, що порушень в частині правильності формування та розміру суми витрат ТОВ "Інтер Фуд" 65988 грн., пов'язаних зі сплатою телекомунікаційних послуг за користування телефоном за адресою: АДРЕСА_1., в акті перевірки не визначається.

Відповідно, з огляду на надані суду докази, висновок, зазначений в акті перевірки ДПІ щодо недійсності договору суборенди № 3/03 від 01.03.03 р. та додаткових угод до нього не підтверджується.

Отже, на підставі вищенаведеного, з урахуванням письмових доказів, не підтверджуються висновки акту перевірки ДПІ від 24.12.07 р. № 4542/23-2/31906166 щодо порушення ТОВ "Інтер Фуд" п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке спричинило завищення суми валових витрат у перевіряємому періоді на 65988 грн.

Суд вважає за необхідне відзначити, що ст. 11 «Правила ведення податкового обліку» даного Закону не встановлює ніяких вимог до форми й виду документів, які б визначались для цілей податкового обліку.

Також, відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається кожна з подій, що відбулося раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків в оплату товарів (робіт, послуг);

або дата фактичного одержання платником податків результатів робіт (послуг).

Отже, за своїм змістом, наведені норми Закону про оподаткування прибутку передбачають як підставу для невключення у валові витрати тільки випадок відсутності будь-яких первинних розрахункових, платіжних або інших документів, а тому й неможливість включення до складу валових витрат підприємства сум видатків, не підтверджених первинними документами взагалі.

Також п. 5.11 Закону зазначено, що: "Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється".

Проведення будь-якої господарської операції підприємства, як вже було зазначено раніше, фіксується й підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік підприємства. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. З Закону України від 16.07.99 р. № 996 «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансовий, податковий, статистичний й інший види звітності. Первинні документи, що фіксують господарські операції, є основою й для податкового обліку.

З іншої сторони, згідно ст. 1 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 року №363: "Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи".

В матеріалах справи наявні: Договір № 83-6 від 24.01.2007 р. та Договір № 604 від 03.04.06 р. відповідно до п.1 яких ТОВ "Інтер Фуд" (Клієнт) доручає й надає для перевезення вантажі, а ТОВ "САТ" (Перевізник) зобов'язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом у місцевому та міжміськовому сполученні на території України (т.1, а.с.113-116).

Згідно п.п.2.1 - 2.4 Договорів перевезення здійснюється на підставі вантажної декларації, належним чином оформленої за формою встановленою Перевізником. У вантажній декларації Клієнт серед іншого зобов'язаний повідомити Перевізнику всі необхідні повні відомості про характер та вид вантажу, його вагу, об'єм, пакування, місце призначення, хто є вантажовідправником, хто є вантажоодержувачем. Та хто з них є платником за послуги перевезення вантажу.

Відповідно до п. 5.3 Договорів, розрахунки за надання послуг перевезення між Перевізником і Клієнтом проводяться протягом 3-х робочих днів з моменту отримання Рахунку в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Також пунктами договорів визначені: умови перевезення, права та обов'язки Перевізника, права та обов'язки Клієнта, здача та видача вантажів, відповідальність сторін, форс-мажор, інші умови.

Договори значаться підписаним від імені сторін та скріплений печатками підприємств.

Договір перевезення вантажів № 59 від 01.11.03 р та Договір транспортної експедиції б/н від 05.08.05 р., відповідно до п.1 яких ТОВ "Євро експрес" (Виконавець, Експедитор) приймає на себе зобов'язання здійснювати перевезення вантажу, що належить ТОВ "Інтер Фуд" (Змовник) на підставі письмових транспортних замовлень, що надаються Замовником з оформленням вантажної декларації для кожного перевезення. .(т.2 а.с.46-50).

Умовами договорів також визначені: умови перевезення, права та обов'язки Виконавця (Експедитора), права та обов'язки Замовника, здача та видача вантажів, відповідальність сторін, форс-мажор, інші умови

Договори значаться підписаним від імені сторін та скріплені печатками підприємств.

Також пунктами договору визначені: умови перевезень, відповідальність сторін, інші умови.

Суд першої інстанції відзначив, що вказані договори визначають виникнення правовідносин між сторонами у якості Замовника транспортних послуг - ТОВ "Інтер Фуд" та Перевізників -ТОВ "САТ", ТОВ Євро експорт", ТОВ "Де ливері". Тобто, фактично вказаними договорами визначений статус вказаних організацій в рамках укладених договорів.

Документи, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, надані при розгляді спору в суді і підтверджують надання Перевізником для Замовника транспортних послуг, а також відповідають наказу Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що при визначеній специфіці виконання умов договору перевезень Замовником або Перевізником, в товарно-транспортній накладній взагалі може не фігурувати назва підприємства - Замовника (та платника транспортних послуг), як підприємства для якого виконуються вантажно - транспортні послуги, або у якості Перевізника може бути вказана інша, ніж в укладеному договорі, організація. Тому для підприємства - Замовника транспортних послуг за договором перевезення, товарно-транспортні накладні можуть бути такими первинними документами, що не можуть підтвердити фактичне понесення ним витрат на транспортні послуги для їх подальшого декларування у складі валових витрат відповідного податкового періоду.

В матеріалах справи наявні копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які укладені між ТОВ "Інтер Фуд" (Замовником) і ТОВ "САТ", ТОВ Євро експорт", ТОВ "Де ливері" (Перевізники), відповідно до яких Перевізник надає Замовнику транспортні послуги. Отже, дані документи фіксують саме здійснення Перевізниками для Замовника послуг з перевезення вантажу в рамках укладених договорів перевезення (основні умови вказаних договорів описані вище).

Суд першої інстанції зважив, що акти здачі-прийняття робіт складені з дотриманням вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", тому вказані документи підтверджують факт надання для ТОВ "Інтер Фуд" (Замовника) Перевізниками - ТОВ "САТ", ТОВ Євро експорт", ТОВ "Де ливері" послуг перевезення, та, відповідно, є підставою для декларування ТОВ "Інтер Фуд" сум витрат на вказані послуги, згідно вимог п.п.5.2.1п.5.2 ст.5 та п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що не підтверджуються висновки акту перевірки ДПІ щодо порушення підприємством вимог п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону

З посиланням на висновок судової економічної експертизи № 212/24 від 9 січня 2009 року суд прийняв постанову про часткове задоволення позовних вимог (т. 6 а.с. 17-42).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і частково процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.. ст.. 195-197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.ст. 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька у справі № 2а-4429/08/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року у справі № 2а-4429/08/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфуд» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання рішень недійсними - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.