Вирок № 22585766, 30.12.2011, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 1-226/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.12.2011 рокум. Сторожинець Сторожинецький районний суд

Чернівецької області

в складі головуючої Пташник А.М.

при секретарі Полішенко С.П.

за участю прокурора Хільчука О.І.

та адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сторожинець справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 «А», українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, військовозобов"язаного, не працюючого, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ст. 296 ч.4 КК України, та

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, народженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 «А», українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, військовозобов"язаного, не працюючого, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ст. 296 ч.3 КК України

В С Т А Н О В И В

Підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 27 червня 2009 року біля 23 години в смт. Глибока, Чернівецької області перебуваючи біля магазину № 220, що по вул. Глибоцькій, в ході конфлікту, який виник між ними та ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8І, побили ОСОБА_8, шляхом завдання ОСОБА_4 удару дерев'яною бітою по голові і кількох ударів по тулубу та ОСОБА_5 декількох ударів ногами по всьому тілу, внаслідок чого ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді гематоми голови, синці та садна тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, в т.ч. гематома голови, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що призвела до короткочасного розладу здоров'я.

Підсудний ОСОБА_4, в судовому засіданні свою вину в нанесенні потерпілому ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я визнав і пояснив, що так поступив переслідуючи мету не побити потерпілого, а захистити свого батька, оскільки коли йому повідомили що б'ють його батька він в подальшому переслідував тільки цю мету. З рідних у нього є тільки батько та брат так як мати померла. Удари наносив не бітою, якої у нього не було, а штовхнувши ОСОБА_8 рукою, від чого той впав на землю.

Підсудний ОСОБА_5, в судовому засіданні свою вину в нанесенні потерпілому ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень визнав, і пояснив, що він разом з своїм братом підбіг до юрби, де була бійка, внаслідок побиття його батька, якого він збирався захищати, він не мав бажання та не бив ОСОБА_8 ОСОБА_6 ударив його по спині і він упав, після чого всі почали розходитись. Ніякого хуліганства не було, вони тільки захищали свого батька.

Крім визнання підсудними своєї вини, вона також доведена показаннями потерпілого ОСОБА_8, який зазначив, що біля магазину в той вечір перебував за проханням свого товариша ОСОБА_6, оскільки збиралися забрати додому побитого невідомими людьми товаришового батька. Біля магазину після їх приходу безпричинно розпочалася бійка між ним, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_5. Василем, який являється батьком підсудних, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 з іншої сторони. Після бійки, коли вони відійшли від магазину десь на 5-7 метрів їм назустріч прибігли підсудні і ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_7 битою по голові, а коли ОСОБА_7 впав на землю інший підсудний ОСОБА_5 бив його ногами. Побачивши це він їх почав розборонювати, але ОСОБА_4 вдарив по голові битою і його, а коли він також впав, то ще наніс кілька ударів битою по тілу, а ОСОБА_5 бив його ногами по тулубу. В подальшому їх відвезли в лікарню. Потерпілий заявив цивільний позов (а.с.58 Т.2) яким просив стягнути з підсудних матеріальну шкоду в сумі 750 гривень та моральну шкоду в сумі 50 000 гривень, зазначивши, що моральна шкода полягає в його душевних стражданнях пов'язаних із неправомірними діями підсудних. Цивільний позов просив задовольнити, та притягнути підсудних до кримінальної відповідальності.

Потерпілий по справі ОСОБА_7 в суді підтвердив обставини побиття ОСОБА_8 та його, зазначив, що не має ніяких матеріальних і моральних претензій до підсудних. Заявлений позов на слідстві не підтримує, а новий не заявляє. Просив притягнути їх кримінальної відповідальності та покарати на розсуд суду.

Крім цього вина підсудних в нанесенні потерпілому ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, доведена в суді також і показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які в суді показали, що підсудний ОСОБА_4 наніс удар по голові потерпілому ОСОБА_8 дерев'яною бітою, а підсудний ОСОБА_5 наніс удари ногами. При цьому свідки ОСОБА_12 який також був біля магазину з бітою та ОСОБА_13 який повідомив підсудним, що їх батька б'ють біля магазину, повідомили суду, що підсудний ОСОБА_4 брав з дому дерев'яну біту.

Вина підсудних крім цього доведена дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи, а саме:

-          протоколами очних ставок між підсудним ОСОБА_4 з однієї сторони та з другої сторони із ОСОБА_7 (а.с.73 Т.1), ОСОБА_6 (а.с.73 Т.1), ОСОБА_8 (а.с.74 Т.1), ОСОБА_14 (а.с.75 Т.1), ОСОБА_11 (а.с.76 Т.1), ОСОБА_15 (а.с.77 Т.1), ОСОБА_12 (а.с.78 Т.1), ОСОБА_13 (а.с.79 Т.1), згідно яких всі вказані свідки і потерпілі підтвердили свої показання щодо побиття підсудним ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_8;

-          протоколами очних ставок між підсудним ОСОБА_5.В. з однієї сторони та з другої сторони із ОСОБА_7 (а.с.80 Т.1), ОСОБА_8 (а.с.81 Т.1), ОСОБА_6 (а.с.82 Т.1), ОСОБА_14 (а.с.83 Т.1), ОСОБА_11 (а.с.84 Т.1), згідно яких вказані свідки і потерпілі підтвердили свої показання щодо побиття підсудним ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_8;

-          протоколом відтворення обстановки і обставин події (а.с.85 Т.1) із таблицями ілюстрацій (а.с.86 Т.1), згідно якого потерпілий ОСОБА_8 при виконанні вказаної процесуальної дії відтворив обстановку і обставини нанесення йому підсудними, легких тілесних ушкоджень;

-          протоколом відтворення обстановки і обставин події (а.с.89 Т.1) із таблицями ілюстрацій (а.с.90 Т.1), згідно якого свідок ОСОБА_6 відтворив обстановку і обставини нанесення підсудними, легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8;

-          протоколом відтворення обстановки і обставин події (а.с.91 Т.1) із таблицями ілюстрацій (а.с.92 Т.1), згідно якого свідок ОСОБА_16 відтворив обстановку і обставини нанесення підсудними, легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8;

-          протоколом відтворення обстановки і обставин події (а.с.93 Т.1) із таблицями ілюстрацій (а.с.94 Т.1), згідно якого свідок ОСОБА_11 відтворив обстановку і обставини нанесення підсудними, легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8;

-          протоколом відтворення обстановки і обставин події (а.с.95 Т.1) із таблицями ілюстрацій (а.с.96 Т.1), згідно якого свідок ОСОБА_14 відтворив обстановку і обставини нанесення підсудними, легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8;

-          висновком експерта № 1761-втор від 08.07.2009 року, згідно якого у ОСОБА_8 виявлені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді гематоми голови та легкі тілесні ушкодження у вигляді синців та саден тулуба, верхніх і нижніх кінцівок, які виникли від дії твердих тупих предметів, можливо і дерев'яної бити і ударів ногами по голові тулубу, кінцівках і тілу; Оцінивши в сукупності подані докази по кримінальній справі, суд знаходить, що пред'явлене стороною обвинувачення та підтримане в суді, обвинувачення підсудного ОСОБА_4 в скоєнні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю за кваліфікуючими ознаками, вчинення групою осіб, пов'язані з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень і обвинувачення підсудного ОСОБА_5 в скоєнні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю за кваліфікуючими ознаками, вчинення групою осіб, пов'язані з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, не було доведено в суді. Така позиція суду грунтується на дослідженні доказів по справі, які характеризують спрямованість умислу, мотиви і цілі підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також виходячи з обставин вчинення кримінально-караних дій, що передбачено безпосередньо в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство». Характеризуючи спрямованість умислу, мотиви і цілі підсудних, суд виходить з того, що і на досудовому слідстві і в ході судового розгляду справи, свідок ОСОБА_13 показав, що він побачивши біля магазину як ОСОБА_5 дядя ОСОБА_14, його брат ОСОБА_14 та ОСОБА_10 сварилися з хлопцями серед яких були ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і хтось вдарив ОСОБА_4 по обличчю кулаком. Побачивши це свідок побіг до підсудних додому і сказав їм що їх батька б'ють. Після цього вони побігли до магазину. При цьому ОСОБА_4 взяв із собою дерев'яну біту. Обставини повідомлення підсудних про факт бійки біля магазину та побиття їх батька, підтвердив і свідок ОСОБА_12, який на досудовому слідстві та в суді показав, що після того як ОСОБА_13 повідомив про побиття батька підсудних, підсудний ОСОБА_4 сказав йому і своєму брату ОСОБА_5 про необхідність піти і розібратися хто б'є їх батька.

Даючи в суді показання, підсудні пояснили суду, що до магазину пішли після того як їм повідомили про побиття батька. Вони хотіли захистити свого батька.

Таким чином на думку суду підсудні ідучи до магазину та біля магазину, наносячи удари потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 діяли не безпричинно, а з метою захисту рідної їм людини, члена їх сім'ї - батька і з усіма особами які били батька вони перебували в неприязних відносинах. Тобто наносячи тілесні ушкодження, підсудні діяли не з хуліганських мотивів.

Характеризуючи обставини вчинення підсудними інкримінуємих їм дій, суд виходить з того, що діями підсудних не було грубо порушено громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, оскільки, суду не надано доказів про наслідки дій підсудних у вигляді істотної шкоди особистим чи суспільним інтересам. Не доведено в суді і зневажливе ставлення підсудних до громадського порядку та існуючих в суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності.

Суду не представлено доказів супроводження хуліганства особливою зухвалістю, оскільки підсудні не проявляли буйства чи бешкетування, знищення чи пошкодження майна та тривалого порушення спокою громадян і не сприяли зриву масового заходу чи припиненню роботи установи чи іншого закладу.

Нанесення ударів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відбулося протягом 3-4 хвилин о 23 годині, що підтверджено в суді показаннями свідків та матеріалами кримінальної справи. Спокій громадян було порушено самими громадянами, які зібрались біля магазину, задовго до приходу туди підсудних. Його було зачинено не по графіку роботи а пізніше, але також задовго до конфлікту, який виник між підсудними та потерпілими тому і зриву роботи цього закладу внаслідок дій підсудних, не відбулося. Що було підтверджено в судовому засіданні свідками –продавцями даного магазину.

У відповідності з положенням п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004 року „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів” суд зобов’язаний одержати від потерпілого письмову або усну заяву (скаргу) про притягнення до кримінальної відповідальності підсудних у справах публічного обвинувачення, коли результати судового слідства свідчитимуть про необхідність змінити кваліфікацію злочину на статтю кримінального закону, якою передбачено відповідальність за якийсь із злочині, перелічених ч.1 ст. 27 КПК України (справи приватного обвинувачення). Оскільки в суді не доведена вина підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у скоєнні хуліганства, а вбачаються ознаки злочину передбаченого ст. 125 ч.2 КК України у ОСОБА_4, як нанесення легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоровя потерпілому ОСОБА_8, та ст. 125 ч.1 КК України, у ОСОБА_5, як нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 За результатами судового слідства та одержаної від потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заяви про притягнення до кримінальної відповідальності підсудних, суд вважає за необхідне змінити кваліфікацію злочину на статтю кримінального закону, якою передбачена відповідальність за ст. 125 КК України, тому на думку суду підсудні мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності згідно цієї статті.

Виходячи з цього, суд вважає що дії підсудного ОСОБА_4 охоплюються складом злочину передбаченого ч.2 ст.125 КК України, як нанесення умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_8, що спричинило короткочасний розлад його здоров'ю, оскільки доказами по справі підтверджено те, що саме цей підсудний наніс потерпілому один удар дерев'яною бітою по голові, що спричинило гематому і короткочасний розлад здоров'я.

Дії ж ОСОБА_5 охоплюються складом злочину передбаченого ч. І ст.125 КК України, як нанесення умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_8, оскільки підсудний здійснюючи удари ногами по тілу ОСОБА_8 наніс потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Суд не вбачає складу злочину в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передбаченого ст. 126 КК України в заподіяні побоїв потерпілому ОСОБА_7, так як жодних доказів нанесення йому тілесних ушкоджень або побоїв в матеріалах кримінальної справи не має і суду не представлено. ОСОБА_7 судово- медичного обстеження не проходив.

При огляді в судовому засіданні біти, що була надана Глибоцьким РВ УМВС України, як речовий доказ по даній справі, не відповідає зазначеній у матеріалах справи. Біта, яку надали для огляду різнилася у розмірах, а саме: довжина біти складала 59 см (замість 80 см –протокол огляду предметів від 25.08.2009 року а.с.144), діаметр бияка 40мм (замість 55 мм – протокол огляду предметів від 25.08.2009 року (а.с.144) зовнішнім виглядом, згідно таблиці ілюстрацій (а.с.140). Суд вважає, що дана біта не може бути речовим доказом по справі.

Згідно ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули такі строки –два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі. Стаття 125 ч. 1 КК України, легке тілесне ушкодження, відноситься до злочинів невеликої тяжкості і передбачає покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

ОСОБА_5 вчинив злочин 27 червня 2009 року, тобто більше ніж два роки з дня вчинення злочину, Злочин який вчинив ОСОБА_5 відноситься до злочинів невеликої тяжкості, тому він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Враховуючи, що підсудний ОСОБА_4 знаходився під вартою з 06 липня 2009 року по 11 квітня 2011 року, тобто 21 місяці 5 днів, суд на підставі ст. 72 ч. 1 п. 2 КК України переводить в менш суворий вид покарання, передбачений ст.. 125 ч 2 КК України, виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, тобто 21 місяць 5 днів позбавлення волі –це 42 місяці 10 днів обмеження волі.

Згідно ст.. 72 ч.5 КК України, суд зараховує йому відбуте покарання –та звільняє його від відбування.

Суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню. Потерпілий не надав суду докази про вимогу стягнення матеріальної шкоди саме в сумі 750 грн, не надав підтвердження вартості витрат на придбання ліків на лікування (затверджені печаткою довідки з аптек, лікувальних закладів про вартість ліків для лікування). Щодо задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає що вони підлягають частковому задоволенню та виходячи з ступеня морального страждання завданих йому, несенням тілесних ушкоджень (легких тілесних ушкоджень), суд визначає розмір моральної шкоди в сум 500 грн.

Згідно вимог ч.4 ст.93 КПК України, суд вважає за необхідне всі судові витрати стягнути з підсудних.

На підставі ст. 323-324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені злочину передбаченого ст. 125 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.

На підставі ст. 72 ч.5 КК України зарахувати йому у час відбуття покарання, час перебування під вартою з 06.07.2009 року по 11.04.2011 року, та звільнити його від відбування покарання у зв’язку з повним відбуттям. .

ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за ст. 125 ч.1 КК України у зв’язку з закінченням строків давності.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд залишити до набрання чинності вироку.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_6 «А»на користь ОСОБА_8 жит. ІНФОРМАЦІЯ_7 моральну шкоду в сумі 500 грн.(п’ятсот грн..)

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_6 «А»судові витрати по справі в сумі 75 (сімдесят п'ять) гривень, 12 копійок, перерахувавши вказані кошти НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області на розрахунковий рахунок № 35220002000298 в УДК Чернівецької області, МФО 856135, код ЄДРПОУ 25575279.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької області, через Сторожинецький районний суд, протягом п’ятнадцяти діб з дня проголошення

Суддя (підпис)

Оригінал вироку знаходиться в кримінальній справі № 1-226/2011 за 2011 рік в Сторожинецькому районному суді.

Вирок набрав чинності ________ і підлягає виконанню.

Копія вірна

Голова Сторожинецького районного суду ОСОБА_17