Ухвала суду № 22584008, 10.04.2012, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

____________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого - Гладкого С.В.

суддів Міщенко О.А., Квятковського А.С.

з участю прокурора Цвіркуна А.С.

засудженої ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_1

Цим вироком, ОСОБА_2, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 народження в с.Яринівка Березнівського району

Рівненської області, громадянка України, з вищою освітою, не

одружена, працююча на посаді головного бухгалтера відкритого

акціонерного товариства „Укрцемремонт”, жителька м.Рівного,

АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена за ч.3 ст.212 КК України, із застосуванням ст.69 цього Кодексу, на п’ять років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, без конфіскації майна; за ч.1 ст. 366 КК України, із застосуванням ст.69 КК, на два роки позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено п’ять років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком два роки. Відповідно до ст.76 КК України на засуджену покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції (далі –КВІ), повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтись для реєстрації в органи КВІ.

Судом вирішено питання стосовно речових доказів.

Вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винною в тім, що вона працюючи на посаді головного бухгалтера відкритого акціонерного товариства „Укрцемремонт” (далі –ВАТ) та будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські обов’язки та, відповідно ст.67 Конституції України, ст.ст.9, 11 закону „Про систему оподаткування”, ст.ст.2, 10 закону „Про податок на додану вартість”, будучи відповідальною за достовірність, повноту, своєчасність нарахування та сплату податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів, а також за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, забезпечення контролю за відображенням фінансово-господарської діяльності підприємства та за повноту і достовірність інформації відображеної у звітних документах, в результаті оформлення документів про проведення „безтоварних” господарських операцій по отриманню послуг та товарно-матеріальних цінностей від суб’єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, достовірно знаючи, що роботи виконувались власними силами ВАТ „Укрцемремонт”, діючи умисно, за попередньою змовою з генеральним директором ВАТ „Укрцемремонт” ОСОБА_3, всупереч вимогам пп.5.3.9, п.5.3, п.5.1, ст.5 закону „Про оподаткування прибутку підприємств”, шляхом відображення протягом 2006-2008 років в податковій звітності підприємства „безтоварних” операцій, занизила податок на прибуток за вказаний період на суму 5 026 381 грн. та в порушення пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 закону „Про податок на додану вартість”, шляхом включення протягом 2006-2008 років до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які не підтвердженні належним чином оформленими податковими накладними, незаконно сформувала та завищила податковий кредит з податку на додану вартість за 2006-2008 роки на суму 4 178 561 грн., що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах на загальну суму 9 204 942 грн..

В поданій на вирок суду апеляції прокурор вважає, що вирок по даній кримінальній справі необгрунтований і підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Просить вирок суду скасувати та постановити відносно ОСОБА_2 новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні цих же злочинів і призначити за ч.2 ст.28, ч.3 ст.212 КК України –шість років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком три роки з конфіскацією майна; за ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України –три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком два роки. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання –шість років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком три роки з конфіскацією майна.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Цвіркуна А.С. про зміну вироку в частині призначеного покарання за ч.3 ст.212 КК України у зв’язку з внесенням змін щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності, думку засудженої ОСОБА_4 про залишення вироку без зміни, дослідивши доводи викладені в апеляціях, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляція підлягає до задоволення частково.

Згідно ст.ст. 323, 324, 334 КПК України, п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку”, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування в ньому матеріального закону і дотримання при проваджені справи кримінально-процесуального закону. Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.

Вказаних вимог судом не дотримано –з вироку вбачається, що формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, скопійовано з обвинувального висновку з внесенням незначних доповнень, мотивувальна частина вироку не містить аналізу доказів по справі.

Пославшись на акт 69/23/00293048 про результати невиїзної документальної перевірки ВАТ від 16.12.2009 року, суд у вироку вказав т.18 а.с.16-68. Проте вказані матеріали справи містять акт від 18.12.2009 р. №71/23/00293048. При цьому судом першої інстанції не з’ясовано чи набула законної сили постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 20111 року, якою визнано протиправними та скасовано податкові рішення-повідомлення Здолбунівської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000032340/0 від 29.01.2010 року та № 0000042340/0 від 29.01.2010 року (т.19 а.с.46-50).

У ході проведення судового слідства судом порушено вимоги кримінально-процесуального законодавства. Так, з протоколу судового засідання вбачається, що на запитання прокурора кожен з свідків - ОСОБА_5 (т.19. а.с.121), ОСОБА_6 (т.19 а.с.121-122), ОСОБА_7 (т.19 а.с.122), ОСОБА_8 (т.19 а.с.124) показав, що підтримує свої показання на досудовому слідстві. Проте, згідно ст.306 КПК оголошення показань свідка, дані під час дізнання досудового слідства або на суді допускається виключно у випадках наявності істотних суперечностей між показаннями, які він дав на суді та під час досудового слідства чи дізнання, його неявки в судове засідання з тих чи інших причин або за відсутності свідка , стосовно якого здійснюються заходи безпеки.

Всупереч вимогам ст.286 КПК суд не встановив коли саме підсудній вручено копію обвинувального висновку по справі (т.19 а.с.120). Також в матеріалах справи відсутні дані про виконання вимог ст.354 КПК, згідно якої копія обвинувального висновку і повістка про виклик до суду вручаються підсудному під розписку не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді.

Відповідно до ч.1 ст.374 КПК за наявності вказаних істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства вирок підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд.

У ході нового судового розгляду слід, врахувавши наведене, розглянути справу з суворим додержанням вимог кримінально-процесуального законодавства та прийняти законне, обгрунтоване і справедливе рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_2 скасувати, справу повернути на новий судовий розгляд в цей же суд.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 Залишити попередній –підписку про невиїзд.

С у д д і

С.В.Гладкий О.А.Міщенко А.С.Квятковський