Вирок № 22583277, 11.04.2012, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 0304/534/12

Провадження №1/0304/40/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2012 рокум. Камінь-Каширський Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Гамули Б.С.,

при секретарі Семенюк О.В.,

з участю: прокурора Смітюха В.Г.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя с. Великий Обзир Камінь-Каширського району Волинської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 10 листопада 2011 року близько 23 години 40 хвилин, знаходячись біля приміщення магазину, що по вул. Партизанська, 17 в с. Великий Обзир Камінь-Каширського району Волинської області, з мотивів явної неповаги до суспільства, існуючих норм та правил поведінки, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, безпричинно, збив з ніг ОСОБА_2, сівши на нього верхи та притиснувши до землі, не даючи змоги чинити опору, наніс не менше трьох ударів кулаками рук в обличчя потерпілому, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді саден і крововиливу в ділянці голови, перелому нижньої щелепи в ділянці другого, третього лівих зубів, які за ознакою тривалості розладу здоровя (більше 21 дня) відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

Підсудний ОСОБА_3 винуватість в інкримінованих йому злочинах не визнав. Показав, що 10 листопада 2011 року ввечері він разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відпочивали в місцевому барі. Пізніше в бар зайшли ОСОБА_2 і ОСОБА_6 та, придбавши спиртного, сіли за інший столик. Через деякий час до них в кабінку зазирнув ОСОБА_6 і в грубій формі наказав їм залишити заклад. Це стало причиною суперечки між останнім та ОСОБА_4 Для зясування стосунків обоє вийшли на вулицю. За ними вийшли усі інші. Там суперечка переросла у бійку. В цей момент до них підбіг ОСОБА_2 і також намагався нанести удар ОСОБА_4, однак підсудний з метою захистити останнього відштовхнув ОСОБА_2, після чого між ним та потерпілим також вникла бійка, в ході якої обоє наносили один одному удари по голові та тулубу. Через деякий час конфлікт закінчився. Вважає, що хуліганських дій не вчиняв, а лише намагався припинити бійку. Заявлених до нього цивільних позовів не визнає.

Попри невизнання підсудним своєї винуватості в інкримінованих йому злочинах, його винуватість у вчиненому підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_2, який показав, що 10 листопада 2011 року ввечері в будинку за місцем проживання в с. Великий Обзир Камінь-Каширського району разом із друзями святкував свій День народження. Біля 21 год. разом із ОСОБА_6 пішли в місцевий бар, щоб випити пива. Однак продавець відмовилась продати їм спиртне, пославшись на те, що заклад зачиняється. Крім того, вказала, що потім їх як й інших хлопців, які сиділи в окремій кабінці, не зможе вигнати з бару. ОСОБА_6, проявивши ініціативу, підійшов до кабінки, де сиділи ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та зробив їм зауваження з приводу затримки продавця, яка хоче йти додому. Хлопці сприйняли це вороже і між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла суперечка, яка продовжилась на вулиці та переросла у бійку. Намагаючись припинити бійку, він підбіг до хлопців. У цей момент його збив з ніг ОСОБА_3 і між ними також виникла бійка, під час якої підсудний наніс йому декілька ударів кулаками в голову, від чого він відчув гострий біль у нижній щелепі. При огляді виявили перелом кістки нижньої щелепи зліва. Заперечив, що дані тілесні ушкодження отримав в іншому місці, оскільки до того ні в яких бійках участі не брав. Просить підсудного суворо не карати, цивільний позов підтримує повністю.

Показаннями свідка ОСОБА_7, який підтвердив, що 10 листопада 2011 року біля приміщення бару в с. Великий Обзир Камінь-Каширського району між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в одному місці та між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у іншому відбувалася бійка, свідками якої крім нього були ОСОБА_5 та продавець цього ж бару ОСОБА_9 Причиною конфлікту стало непорозуміння між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Інші двоє, намагаючись їх розборонити, також затіяли бійку, в ході якої підсудний наніс кілька ударів потерпілому в голову. Крім того, вказав, що після даного інциденту потерпілий скаржився на біль у нижній щелепі.

Показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, я показали, що першим розпочав конфлікт ОСОБА_6, який зухвало та в грубій формі зробив їм зауваження з приводу надто тривалого перебування в барі. Підтвердили, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 біля приміщення бару з цього приводу відбулась бійка. Причину виникнення бійки між підсудним та потерпілим дані свідки пояснити не змогли.

Показаннями потерпілого та вказаних вище свідків доводиться той факт, що підсудний, не маючи будь-яких підстав, не будучи учасником виниклого конфлікту, безпричинно, виключно з хуліганських мотивів затіяв іншу бійку з потерпілим, в ході якої умисно завдав останньому тілесні ушкодження.

Обєктивність показань потерпілого, свідків та винуватість підсудного в інкримінованих йому злочинах підтверджується також дослідженими в суді письмовими доказами, зокрема, протоколом очної ставки між підсудним та потерпілим (а.с. 130-132), в якому ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_3 підтвердив свої показання дані під час допиту в якості потерпілого; протоколом відтворення обстановки і обставин події (а.с. 76-81), в ході якого потерпілий детально розповів та показав на місці, де відбувалася бійка та яким чином пдсудний наносив йому удари. Висновком судово-медичної експертизи № 136 від 15.12.2011 року (а.с. 68-69) доведено, що потерпілому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді саден і крововиливу в ділянці голови, перелому нижньої щелепи в ділянці другого, третього лівих зубів. Останні за ознакою тривалості розладу здоровя (більше 21 дня) відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає доведеним, що підсудний ОСОБА_3 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, та умисно заподіяв потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але спричинили тривалий розлад здоровя, а тому його дії за ч. 1 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковано вірно.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудний ОСОБА_3 вчинив злочин невеликої та злочин середньої тяжкості.

Разом з тим, суд приймає до уваги дані про особу підсудного, його позитивну характеристику за місцем проживання, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, відсутність постійної роботи, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Обставин, що помякшують покарання підсудного ОСОБА_3, як і обставин, що його обтяжують, суд не вбачає.

Виходячи з наведеного, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчинених злочинів, обставини їх вчинення, особу винного, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_3, а також запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами можливе при призначенні йому покарання у виді обмеження волі в межах санкцій статей, по яких він притягується до кримінальної відповідальності, із звільненням від відбуття даного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку та вважає таке покарання необхідним і достатнім для його виправлення.

Оскільки підсудному призначається покарання не повязане з реальним позбавленням волі, тому міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу йому слід залишити попередню підписку про невиїзд.

Суд вважає, що цивільний позов, заявлений до підсудного ОСОБА_3 прокурором Камінь-Каширського району в інтересах Волинської обласної клінічної лікарні про відшкодування вартості лікування потерпілого ОСОБА_2, підлягає до повного задоволення. Матеріалами, приєднаними до позовної заяви, показаннями потерпілого, а також матеріалами кримінальної справи доведено, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в стоматологічному хірургічному відділенні Волинської ОКЛ з 12 по 17 листопада 2011 року. На його лікування вказаним лікувальним закладом були затрачені кошти на суму 801 грн. 55 коп. А тому суд вважає, що вказана сума коштів, розмір якої не оспорюється підсудним, підлягає стягненню з останнього як з винної особи на користь Волинської обласної клінічної лікарні.

Крім того, суд вважає, що заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків в сумі 471 грн. 76 коп. та моральної шкоди на суму 6000 грн., підлягає до часткового задоволення. Матеріалами, приєднаними до позовної заяви, показаннями потерпілого ОСОБА_2, матеріалами кримінальної справи доведено, що останній, перебуваючи на стаціонарному лікуванні в стоматологічному хірургічному відділенні Волинської ОКЛ, частину лікарських засобів і препаратів придбав за власний рахунок в наслідок чого поніс матеріальні витрати на загальну суму 471 грн. 76 коп. Вказана сума матеріальної шкоди не оспорюється підсудним ОСОБА_3, а тому підлягає стягненню з нього, як з винної особи, на користь потерпілого ОСОБА_2

Суд вважає, що внаслідок вчиненого злочину потерпілому ОСОБА_2 було спричинено моральну шкоду, яка виразилась у нервовому потрясінні, моральних переживаннях в звязку з отриманими тілесними ушкодженнями. Враховуючи глибину моральних і душевних страждань потерпілого, обставини вчиненого злочину, матеріальний стан підсудного, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає, що заявлений потерпілим позов про стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення. З ОСОБА_3, як з винної особи, підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_3 визнати винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України, призначивши покарання:

- за ч. 1 ст. 296 КК України 3 (три) роки обмеження волі;

- ч. 1 ст. 122 КК України 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України із застосуванням ст. 76 КК України ОСОБА_3 від призначеного покарання у виді обмеження волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи, періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередню підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Волинської обласної клінічної лікарні (р/р 31416544700001, код платежу 24060300, ЗКПО 21740095, МФО 803014, банк ГУДКУ в Волинській області) 801 (вісімсот одну) гривню 55 копійок витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 471 (чотириста сімдесят одну) гривню 76 копійок у відшкодування завданої матеріальної шкоди та 500 (пятсот) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляції через Камінь-Каширський районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий: Б. С. Гамула