| ОІС №556849 Згідно складених державним
виконавцем Державної виконавчої служби в Ренійському районі Одеської області
акту опису й арешту майна від 21.04.2006р. серії АК № 423077,
додатку до акту опису й арешту майна від 21.04.2006р. серії АК № 643177, акту
опису й арешту майна від 23.05.2006р. серії АК № 423081 постановою ДВС від
15.08.2006р. на перелічені транспортні засоби накладені арешт та заборона на їх
відчуження. У ході перевірки стану
платоспроможності боржника було встановлено, що ТОВ
„Трансмег-юг” є власником означеного майна на підставі укладеного ним з
компанією „Дестон Директ Лимитед” інвестиційного контракту від
02.12.2002р. № LTRGUKR-1202|14, на підставі якого до статутного фонду ТОВ
„Трансмег-ЮГ” було внесено у вигляді інвестицій 20 одиниць сідлових тягачів
марки E IVECO STRALIS AS44043 T\P та 20 одиниць полупричепів марки E KOEGEL
SAMITRAILER SN24P90\1/110. Проте, під час подальших виконавчих
дій стало відомо про існування угоди про лізинг від 02.12.2002р.
№ALIVUKR-012-2002, предметом якої стали відносини компанії „Афін Лізинг А.Г.” й
ТОВ „Трансмег-ЮГ” з приводу передачі останньому в лізинг на умовах фінансового
обліку 20 одиниць сідлових тягачів марки E IVECO STRALIS AS44043 T\P та 20
одиниць полупричепів марки E KOEGEL SAMITRAILER SN24P90\1/110. На підставі названої угоди
нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений виконавчий напис
про стягнення з ТОВ „Трансмег-ЮГ” на користь „Афін Лізинг А.Г.” вантажних
автомобілів та причепів згідно угоди про лізинг, після чого 16.03.2005р.
Департаментом ДВС України було відкрите виконавче провадження про повернення
транспортних засобів на користь компанії „Афін Лізинг А.Г.” з накладенням
арешту та заборони на відчуження цього майна. Виходячи з викладеного й тієї
обставини, що наявність укладеної відповідачами угоди про лізинг від
02.12.2002р. №ALIVUKR-012-2002 перешкоджає суб'єкту підприємницької діяльності
ОСОБА_1 у здійсненні заходів, націлених на виконання рішення господарського
суду Одеської області від 24.03.2006р. у справі № 28/54-06-1284, останнім згідно
заявлених позовних вимог ставиться питання про визнання цієї угоди недійсною. Розглянувши викладені позивачем
доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що останні заслуговують на
увагу і потребують об'єктивної оцінки з наступних підстав. На підставі рішення господарського
суду Одеської області від 24.03.2006р. у справі № 28/54-06-1284 з ТОВ
„Трансмег-ЮГ” на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 було
присуджено до стягнення кошти, сплачені за договором НОМЕР_2 від 29 травня 2003
року в сумі 120 000 /сто двадцять тисяч/
гривень, упущену вигоду в сумі 1 079 920 /один мільйон сімдесят п'ять тисяч
дев'ятсот двадцять/ гривень, штраф у розмірі 42 000 /сорок дві тисячі/ гривень,
пеню в сумі 108 000 /сто вісім тисяч/ гривень, витрати по сплаті державного
мита в сумі 3 810 /три тисячі вісімсот десять/ гривень, витрати на ІТЗ судового
процесу в сумі 118 /сто вісімнадцять/ гривень, шляхом звернення стягнення
на майно боржника. Під час виконання наказу
господарського суду, виданого відповідно до названого рішення, Державною
виконавчою службою в Ренійському районі Одеської області встановлено
відсутність у ТОВ „Трансмег-ЮГ” коштів та наявність у нього 20 одиниць сідлових
тягачів марки E IVECO STRALIS AS44043 T\P та 20 одиниць полупричепів марки E
KOEGEL SAMITRAILER SN24P90/1/110, переданих йому у власність компанією „Дестон
Директ Лимитед” і ввезені на територію України на підставі інвестиційного
контракту №LTRGUKR-1202|14 від 02.12.2002р., про що свідчать ввізні митні
декларації на підставі яких відбулася державна реєстрація цих транспортних
засобів в Болградському РЕВ
6-го МРВ ДАЇ УМВС України в Одеській області. У цьому зв'язку ТОВ „Трансмег-ЮГ” відповідно
до Закону України „Про режим іноземного інвестування” та згідно умов
інвестиційного контракту №LTRGUKR-1202|14 від 02.12.2002р., 22 січня 2003 року
внесло зміни до власного статуту,
зазначивши що майно і
статутний фонд ТОВ „Трансмег-ЮГ” складається, крім внесків громадян ОСОБА_2 та
ОСОБА_3, з інвестицій компанії „Дестон Директ Лимитед”. Враховуючи викладене, господарський
суд вважає підставною позицію позивача у справі, який розглядає інвестиційний
контракт №LTRGUKR-1202|14 від 02.12.2002р. в якості
правовстановлювального документу ТОВ „Трансмег-ЮГ” на транспортні засоби,
навколо яких склалися спірні відносини сторін. Крім того, господарський суд
враховує надані Ізміїльською митницею пояснення у справі, яка зауважує на тій
обставині, що під час здійснення митного оформлення Придунайською митницею
транспортних засобів, які ввозилися на територію України як внесок іноземного
інвестора до статутного фонду ТОВ „Трансмег-ЮГ”, угода про лізинг від
02.12.2002р. №ALIVUKR-012-2002 надана не була; у зворотному випадку митне
оформлення вантажу повинне було б здійснюватися на загальних підставах зі
сплатою всіх необхідних податків та зборів, без застосування пільг при
перевезенні майна як внесок іноземного інвестора до статутного фонду
підприємств з іноземними інвестиціями на підставі статті 18 Закону України
"Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р. №
93/96-ВР. На підставі статті 18 названого
закону майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до
статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для
реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.
При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі
виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не
більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної
декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період,
на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства
і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про
це на примірнику векселя. Якщо протягом трьох років з часу зарахування
іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що
було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду
зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням
діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон),
підприємство з
іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної
вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти
України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження
майна. Відповідно до пункту 2 Розділу II
"Прикінцеві положення" Закону України від 07.12.2000 р. №
2134-III "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
регулювання ринку автомобілів в Україні" автомобіль, що був попередньо
ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених
законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути
відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у
розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх
податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля
на митну територію України. З огляду на викладені норми чинного
законодавства, наявні підстави вважати, що компанія „Афін Лізинг
А.Г.” й ТОВ „Трансмег-ЮГ” були позбавлені законних підстав укладати лізингову
угоду з метою передачі останньому на умовах фінансового обліку 20 одиниць
сідлових тягачів марки E IVECO STRALIS AS44043 T\P та 20 одиниць полупричепів
марки E KOEGEL SAMITRAILER SN24P90\1/110, при тому, що означені транспортні
засоби були ввезені в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного
фонду ТОВ „Трансмег-ЮГ” та, відповідно, без сплати передбачених законодавством
податків, пов'язаних з митним оформленням вантажу. Враховуючи фактичні обставини
справи й, зокрема, наявність рішення господарського суду Одеської області від
24.03.2006р. у справі № 28/54-06-1284 про стягнення з ТОВ
„Трансмег-ЮГ” на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 коштів
шляхом звернення стягнення на майно боржника, господарський суд вважає, що
оспорювана угода зачіпає майнові інтереси позивача у справі, укладена всупереч
вимог чинного законодавства та у цьому зв'язку підлягає визнанню недійсною на
таких підставах. Пунктом 4 прикінцевих положень
Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003р., який
набрав чинності з 01.01.2004р., передбачено, що положення цього Кодексу
застосовується до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати або виникли
після набрання чинності цими положеннями. Стаття
207 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсним на
вимогу однієї із сторін господарського зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене
з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або
укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської
компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Відповідно
до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори
укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням
особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами
щодо окремих видів договорів. Згідно
частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може
суперечити цьому кодексу, іншим актам
цивільного законодавства. На
підставі частини 3 статті названого кодексу правочин може бути визнаний судом
недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із
сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,
встановлених законом. Аналізуючи
положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище,
господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані,
підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Викладені у відзиві на позов доводи
господарський суд залишає поза увагою з підстав, наведених вище у мотивувальній
частині цього рішення, оскільки з урахуванням всіх обставин справи, вони не
впливають на вирішення спору по суті, ґрунтуються на неправильному розумінні й
тлумаченні норм чинного законодавства. Господарський суд відхиляє
клопотання Компанії „Афін Лізинг А.Г.” про припинення
провадження у справі як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства. Та
обставина, що згідно пункту 16.1 угоди №ALIVUKR-012-2002 від 02.12.2002р.
судові провадження, які стосуються даної угоди, здійснюються Міжнародним
арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, не може розглядатися в якості
підстави припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов подано суб'єктом
підприємницької діяльності ОСОБА_1, який не є стороною оспорюваної угоди про
лізинг №ALIVUKR-012-2002 від 02.12.2002р. Господарський суд позбавлений
підстав стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та послуг з
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу з огляду на ту обставину, що
позивач з означеною вимогою не звертався. Керуючись ст.ст. 82-85
Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Визнати недійсною угоду про лізинг
№ALIVUKR-012-2002 від 02.12.2002р., укладену ТОВ „Трансмег-юг” (68802, м. Рені,
Одеська область, вул. Дунайська,118, Ідент. код 31640767, р/р 26006590544001 в від.
Южного ГРУ Приватбанка в м. Рені, МФО 32704) й Компанією „Афін Лізинг
А.Г.” (1010 Відень
-Австрія, рег. № FN205122a, вул. Сейларштатте, 15). Рішення суду набирає законної
сили в порядку ст. 85 ГПК України. Накази видати після набрання
рішенням законної сили. Суддя Гарник
Л.Л.
Часті запитання
Який тип судового документу № 225788 ?
Документ № 225788 це Рішення
Яка дата ухвалення судового документу № 225788 ?
Дата ухвалення - 25.09.2006
Яка форма судочинства по судовому документу № 225788 ?
Форма судочинства - Господарське
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 225788 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Дані про судове рішення № 225788, Господарський суд Одеської області
Судове рішення № 225788, Господарський суд Одеської області було прийнято 25.09.2006.
Форма судочинства - Господарське,
форма рішення - Рішення.
На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Судове рішення № 225788 відноситься до справи № 1/293-06-7891
Це рішення відноситься до справи № 1/293-06-7891. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
| 
