Рішення № 22567124, 06.04.2012, Роздільнянський районний суд Одеської області

                                                                                          Справа № 1524/2-217/12

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          06 квітня 2012 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Ільяшук А. В.,

При секретарі Войнікової Л.Ф.,

За участю представника позивача адвоката ОСОБА_1,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Південбуд-механізація»про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2012 року ОСОБА_2 звернулася з вказаним позовом до відповідача та просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 13244,16 гривен, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4118,03 гривен, моральну шкоду у розмірі 10000 гривен, витрати на правову допомогу у сумі 1000 гривен. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 07.11.2005 року працювала в МК №61 «Піденбудмеханізація». З 28.11.2011 року позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням. При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, зазначений у ст.116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі станом на день звільнення 28.11.2011 року складає 13244,16 гривен. Середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні з 28 листопада 2011 року по день подачі позову складає 4118,03 гривен. Фактично на період розгляду справи відповідач не усунув порушення прав позивача на отримання заробітної плати. Затримка у виплаті заробітної плати та невиплата позивачу належних їй при звільнені коштів призвела до того,що фактично протягом більше восьми місяців вона майже не мала коштів на проживання, вимушена була шукати додаткові кошти на утримання себе і своєї сім’ї, просити допомоги рідних та знайомих,що призвело до моральних страждань. Згідно ст.237-1 КЗпП України вважає, що відповідач повинен їй сплатити моральну шкоду у сумі 10000 гривен, а також сплатити витрати на правову допомогу у сумі 1000 гривен.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Підтвердила суду, що у період розгляду справи відповідач не погасив заборгованості по заробітній платі.

Відповідач - ВАТ «Південбудмеханізація»повторно у судове засідання не з’явився, будучи належним чином сповіщений про час, дату і місце розгляду справи, надав письмові заперечення на позов, де зазначив, що позов не визнає, та просив відмовити у його задоволенні повністю.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено наступне. Згідно записів у трудовій книжці, ОСОБА_2 працювала у МК №61 ВАТ «Південбудмеханізація»з 07.11.2005 року на посаді техніка з обліку паливо-мастильних матеріалів з матеріальною відповідальністю (наказ №139 в/д). 01.10.2010 року переведена на посаду начальника складу ПММ, матеріально-технічного та ін. (наказ №93) (а.с.3). Згідно Статуту Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація»в редакції 2001 року, оглянутого судом: головне підприємство ВАТ «Південбудмеханізація»знаходиться у місті Києві (юридична адреса: м.Київ-49, вул..Богданівська,3); до складу ВАТ входять структурні підрозділи: механізована колона №29 –м.Фастів, Київської області, механізована колона №41 –м.Харків, механізована колона №61 –м.Роздільна, Одеської області. Дані структурні підрозділи входять до складу ВАТ без права юридичної особи і здійснюють свою діяльність на підставі «Положень», затверджених загальними зборами акціонерів ВАТ. Згідно п.3.13 Статуту, створені ВАТ структурні підрозділи, дочірні підприємства, філії та представництва діють у відповідності з затвердженими Загальними зборами акціонерів «Положеннями»чи Статутом та можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать ВАТ. Керівництво їх діяльністю здійснюється особами, що призначаються Правлінням ВАТ. Механізована колона №61 ВАТ «Південбудмеханізація»діє згідно Положення затвердженого 17.01.1996 року та не є юридичною особою. В п.17 Положення вказано, що фінансово-господарська діяльність мехколони здійснюється відповідно до планів, які затверджуються Правлінням Товариства. Суд враховує, МК-61 ВАТ «Південбудмеханізація», не будучи юридичною особою, не може відповідати за боргами головного підприємства.

28.11.2011 року позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням по ст.38 КЗпП України, наказ №96 від 28.11.2011 р. При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, зазначений у ст.116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі на день звільнення складає 13224,16 гривен, згідно довідки від 28.12.2011 року. Фактично на період розгляду справи відповідач не усунув порушення прав ОСОБА_2 на отримання заробітної плати.

За статтею 47 КзПП роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КзПП, а саме у день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КзПП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні №4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року по справі №1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, яке набрало законної сили, у мотивувальній частині рішення дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Перебіг строку на звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди за несвоєчасну виплату всіх сум при звільненні розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Давши аналіз наведених положень КСУ вирішив: 1. В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положенням статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Суд при розгляді справи враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06 листопада 1992 року №9 та Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Оскільки позивач звернулася з позовом 05.03.2012 року, звільнена вона з 28.11.2011 року, а на день звернення до суду розрахунок не проведено, то суд вважає, що трьохмісячний строк щодо пред’явлення вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди,згідно ст.233, ст.117, ст.237-1 КЗпП України –не наступив. Позов в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи викладене, на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, позовна заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

На користь позивача суд стягує витрати на правову допомогу у розмірі 1000 гривен, що підтверджено квитанцією, долученою до матеріалів справи. На користь держави суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 214,60 гривен.

На підставі ст.45 Конституції України, рішення Конституційного Суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року по справі №1-5/2012, статей 18,47,116,117, 221, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 –задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Південбудмеханізація», яке розташоване у м. Київ, вул. Богданівська,№3, індекс 03049, р/р №2600730360740 в Залізничному ПІБ м.Києва, МФО 322153, ЄДРПОУ 01380890, на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у сумі 13244,16 гривен (тринадцять тисяч двісті сорок чотири гривни 16 копійок).

Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 1000 гривен (тисячу гривен).

В стягненні на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди –відмовити.

Стягнути з відповідача ВАТ «Південбудмеханізація»на користь держави судові витрати по справі: а саме судовий збір у сумі 214,60 гривен.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Суддя                                                                       А. В. Ільяшук