Рішення № 22556545, 27.10.2011, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-3013/2011

27.10.2011 року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого – судді - Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Якушевої Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка», завідуючої ОСОБА_2, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, моральну шкоду та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА_1 22.07.2011 року звернулась до суду із позовом до Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка», завідуючої ОСОБА_2, в якому вона з урахуванням доповнення від 06.10.2011 року, просила визнати незаконним наказ №112 від 23 червня 2011 року про звільнення; поновити її на посаді завідуючої господарством Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка»; зобов’язати відповідача виплатити компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1057,00 грн., компенсацію за моральну шкоду, спричинену незаконним звільненням, у розмірі 10000,00 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6251,00 грн. (а.с. 1-2, 109-110).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачку було незаконно звільнено з посади завідуючого господарством за п.3 ст.40 КЗпП України, тобто за систематичне невиконання робітником без поважних причин обов’язків, що покладені на неї трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Проте, на думку позивачки, зазначене формулювання звільнення є незаконним та безпідставним, оскільки до неї взагалі не застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, вона працює у закладі з 1977 року. Причиною звільнення став психологічний тиск з боку завідуючої, яка бажала її звільнення. Крім того, в порушення ст.116 КЗпП України відповідачем невірно нарахована компенсація за невикористану відпустку, не враховано, що вона працювала ненормований робочий день. Тривалість відпустки – 28 календарних днів зафіксована у посадовій інструкції. З часу зайняття посади завідуюча ОСОБА_2 постійно принижувала честь, гідність позивачки, що викликало моральні страждання, погіршення стану здоров’я. На підставі ст. 23 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України відповідач зобов’язаний відшкодувати моральну шкоду. Незаконне звільнення позивачка вважає вимушеним прогулом, а тому на підставі ст. 235 КЗпП України вона має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.06.2011 року по 23.10.2011 року.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити з вищенаведених підстав, додатково зазначивши, що вона не вважає, що її притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки вона не була ознайомлена з наказом. Систематичного порушення посадової інструкції, на які посилається відповідач, нею не було допущено.

Представник відповідача - завідуюча ОСОБА_2 проти позову заперечувала, зазначивши при цьому, що звільнення позивача відбулось згідно чинного законодавства. Позивачка була притягнута до дисциплінарної відповідальності за халатне ставлення до роботи, численні порушення протипожежної безпеки. З наказом про оголошення догани позивачка відмовилась ознайомитись. 18.06.2011 року у наслідок відсутності належного контролю з боку ОСОБА_1 за сторожем та відсутності його на робочому місці у закладі відбулась пожежа та згорів павільйон. Також ОСОБА_1 неодноразово надавались доручення та розпорядження, які нею не були виконані, а саме, не були зазначені інвентарні номери на основних та малоцінних засобах, не були здійснені заходи Плану усунення недоліків, виявлених під час проведення перевірки протипожежного стану співробітниками служби пожежної безпеки ГУ МВС України в АР Крим 20.01.2011 року. Про невиконання обов’язків були складені відповідні акти, з якими позивачка відмовилась ознайомитись. На засіданні ради закладу 21.06.2011 року було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 був проведений у повному обсязі. Щодо доводів позивача про невірний розрахунок компенсації за невикористану відпустку, то він був проведений з розрахунку тривалості відпустки 24 календарних дня та нормованого робочого дня. Доказів завдання позивачці фізичних та моральних страждань не надано.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясував наступні обставини по справі.

З трудової книжки убачається, що ОСОБА_1 з 19.06.1978 року була переведена на посаду заступника завідуючої по господарській частині, з 01.10.2008 року призначена на посаду завідуючої господарством Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка» (а.с.5-6).

Протоколом №7 від 21.06.2011р. засідання Ради установи Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка» у зв’язку з неналежним виконанням посадових обов’язків ОСОБА_1 було прийнято рішення щодо виконання наказу №112 від 23 червня 2011р. «про звільнення за ст.40 п.3 КЗпП України» (а.с. 53-54).

За наказом №112 від 23.06.2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади завідуючого господарством за неналежне виконання своїх трудових обов’язків за ст. 40 п.3 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених не неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного або громадського стягнення) з 23.06.2011р. (а.с. 8).

Відповідно до п. 3 ст 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

З аналізу зазначеної статті убачається, що звільнення з посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України є дисциплінарним стягненням. Підставою для звільнення є систематичне невиконання працівником трудових обов’язків. При цьому, працівника слід вважати таким, що систематично порушує трудову дисципліну, якщо він має дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни та порушив її знов на протязі одного року від дня застосування стягнення за перше порушення.

Тобто після притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності потрібно встановлення факту невиконання ним без поважних причин трудових обов’язків.

Згідно наказу Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка» №32 від 01.04.2011 року, на підставі перевірки Державної пожежної служби нагляду ГУ МВС в АР Крим було складено акт №44\21 від 21.03.2011 року та у зв’язку з виявленим порушеннями по пожежній безпеці, за халатне ставлення до роботи, ОСОБА_1 оголошено догану ( а.с.94).

Зі змісту наказу від 23.06.2011 року про звільнення не убачається, які саме трудові обов’язки після притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності були систематично невиконанні без поважних причин, що стало підставою для звільнення.

Як убачається з пояснень представника відповідача, завідуючої Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка» ОСОБА_2, систематичне невиконання трудових обов’язків мало місце у наслідок невиконання ОСОБА_1 Плану усунення недоліків, що були встановлені під час проведення перевірки протипожежного стану співробітниками служби пожежної безпеки ГУ МВС України в АР Крим 20.01.2011р.; не проведення інвентаризації основних та малоцінних засобів; відсутність належного контролю за сторожем, що стало наслідком пожежі (а.с.85-97).

Відповідно до п. п. 2.2, 2.5, 2.6, 2.7, 2.11, 2.12 посадової інструкції №5, завідуюча господарством ОСОБА_1 зобов’язана була вести необхідну документацію, здавати необхідні документи в бухгалтерію, проводити інструктаж прийнятих вперше в контролюючий нею підрозділ робітників, знайомити їх з робочим місцем; проводити вторинний, позаплановий та цільовий інструктаж робітників свого підрозділу за затвердженою програмою; контролювати роботу персоналу свого підрозділу: виконання робочих обов’язків, дотримання вимог техніки безпеки при виконанні робіт, пожарної безпеки, стану спецодягу, виконання правил внутрішнього трудового розпорядку; перевіряти роботу всього обладнання, водопостачання та каналізації, стан території, приміщення, сходин; перевіряти підготовленість персоналу свого підрозділу до виконання службових обов’язків (а.с.96-99).

Перевіряючи повідомлені у судовому засіданні доводи відповідача щодо підстав звільнення позивачки, суд виходить з наступного. Згідно п. 18, 28, 31 Плану усунення недоліків, що були встановлені під час проведення перевірки протипожежного стану співробітниками служби пожежної безпеки ГУ МВС України в АР Крим 20.01.2011р. ОСОБА_1 було вчинено ревізію пожежних кранів внутрішнього протипожарного водопроводу шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного стану або актом; позивачка також була зобов’язана у 2011 році організувати навчання та інструктаж чергового персоналу з питання пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок; раз у квартал з робітниками проводити інструктажи з правил пожежної небезпеки під підпис у спеціальному журналі (а.с. 89, 91, 92).

Комісією Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка» була проведена перевірка з виконання зазначених вище заходів Плану та актом від 16.05.2011 року було встановлено, що відсутні журнали інструктажів за правилами пожежної безпеки; не проведений інструктаж з Правил пожежної безпеки під підпис; не організовано навчання та інструктаж чергового персоналу з питання пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок; відсутня ревізія пожежних кранів внутрішнього протипожарного водопроводу шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки ( а.с.105).

Перевіряючи зазначені у акті від 16.05.2011 року факти, суд бере до уваги, що ревізія пожежних кранів була проведена 17.01.2011 року, що підтверджено актом перевірки (а.с.134).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є вихователями закладу, показали, що ОСОБА_1 проводила інструктаж з Правил пожежної безпеки, нагадувала про них та вони розписувались у журналі.

Усні пояснення завідуючої ОСОБА_2 з приводу відсутності таких даних у закладі суд не бере до уваги. Зазначені вище показання свідків належними та допустими доказами відповідачем не спростувані.

Крім того, оскільки звільнення позивача з посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України є дисциплінарним стягненням, то у відповідності до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

          Як убачається з акту він був складений 16.05.2011 року між тим дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення було застосовано 23.06.2011 року, тобто за спливом зазначеного строку.

          Актом про проведення раптової перевірки виконання посадових обов’язків від 16.06.2011 року встановлено, що з метою підготовки до нового учбового року, а також з метою організації роботи до підготовки опалюваного сезону 2011-2012р.р. завідуючою ОСОБА_2 завгосподарством ОСОБА_1 неодноразово було вказано надати план роботи в оздоровчий період з підготовки закладу до нового учбового року. ОСОБА_1 план роботи на 16.06.2011 року так і не надала. Під час проведення інвентаризації, що проводилась у 2010 році, ОСОБА_1 було рекомендовано проставити інвентарні номера на основні та малоцінні засоби, по цей час цього не вчинено. Також не заведені та не ведуться картки обліку основних засобів (а.с. 103).

З зазначеного акту судом не встановлено, якими документами був передбачений обов’язок ОСОБА_1 підготувати письмовий план роботи в оздоровчий період з підготовці закладу до нового учбового року, строки його складання та строки проведення інвентаризації.

Між тим, об’єкти основних заходів ОСОБА_1 здала за актом №4 прийому – передачі, затвердженим завідуючою ОСОБА_2 23.06.2011 року ( а.с.135-140).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, яка працює бухгалтером, показала, що інвентаризація основних засобів була проведена, ОСОБА_1 були заповнені усі картки обліку. Інвентаризаційні номера на малоцінних засобах не проставлені і на цей час. Зазначені засоби відносяться до групового обліку, а тому потребують тривалого часу для їх інвентаризації.

Крім того, надані у судових засіданнях пояснення завідуючої дитячого закладу ОСОБА_2 щодо проведення інвентаризації основних заходів були непослідовними. Так, у судовому засіданні 21.10.2011 року вона стверджувала, що ОСОБА_1 не провела інвентаризацію основних засобів, що спростовано актом прийому – передачі та особистими поясненнями ОСОБА_2 у судовому засіданні 27.10.2011 року.

Оцінюючи зазначені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що вони не свідчать про систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причини трудових обов’язків.

Щодо пожежі, яка сталась 18.06.2011 року на території Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка», то суд бере до уваги, що сторонами на виконання принципу змагальності цивільного судочинства, не надано доказів на підтвердження встановлення винних осіб.

З пояснень завідуючої ОСОБА_2 убачається, що невиконання ОСОБА_1 без поважних причин трудових обов’язків полягало у тому, що вона не здійснила контроль роботи сторожу, який у час пожежі був відсутній на робочому місці.

Оцінюючи зазначені доводи можливого проступку з боку позивачки, який був покладений в основу застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, суд бере до уваги, що відповідно до п. 7.1 посадової інструкції №5 ОСОБА_1 працювала у режимі ненормованого робочого дня за графіком, складеному з розрахунку 40 –годинного робочого тижня та затвердженого завідуючою ДУУ (а.с.99).

Згідно табелів робочого часу у суботи, у тому числі у день пожежі 18.06.2011 року, ОСОБА_1 була вихідна, тому вона з поважних причин не здійснила контроль та керівництво роботою сторожу, що є її обов’язком за п. 2.7. та 7.2. посадової інструкції (а.с. 120-133).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач звільнив позивача з посади, послався на п. 3 ст. 40 КЗпП України, та будь-яких доказів та обґрунтування, що свідчать про систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причини обов’язків в наказі не зазначив, наказ жодним чином не мотивований. З тексту наказу про звільнення не вбачається підстав його видачі, які інші правопорушення допустила позивачка після її винесення догани та їх наслідки. Це суд оцінив як загальні фрази без вказівки на конкретні порушення. Не свідчать про наявність підстав для звільнення позивачки і наведенні у судовому засіданні завідуючою ОСОБА_2 підстави, яким надана оцінка вище.

Крім того, оскільки звільнення позивача з посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України є дисциплінарним стягненням, то у відповідності до ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наказ завідуючого Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка» №112 від 23 червня 2011 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючого господарством є незаконним; позивач підлягає поновленню на посаді завідуючої господарством Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка».

Згідно п.2.26 Інструкції про прядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1999 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, запис про звільнення у трудовій книжці працівника проводиться з додержанням правил, а саме: у графі 2 ставиться дата звільнення. Днем звільнення вважається останній день роботи. Таким чином, останнім днем роботи ОСОБА_1 було 23 червня 2011 року, а тому вона підлягає поновленню на посаді з 24 червня 2011року.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за чотири місяця вимушеного прогулу ( у межах заявлених позовних вимог).

При стягненні на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням, суд враховує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

При розрахунку суми суд бере до уваги розмір заробітної плати, зазначений у довідці, наданої відповідачем, згідно якого середньомісячний заробіток позивача складав 1562,72 грн. (а.с 108).

Таким чином, за період вимушеного прогулу необхідно стягнути середній заробіток у розмірі 6250,88 грн. Зазначена сума визначена без утримання податку й інших обов’язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачена компенсація моральної шкоди, а заявляючи вимогу про її відшкодування, позивач вказав, що у зв'язку з незаконним звільненням вона зазнала певних негативних емоцій, була змушена додавати зусилля для відновлення порушеного права

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкодив №4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого — спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На підставі наведеного, з урахуванням обсягу та характеру страждань, яких зазнала позивачка, яка з 1978 року працював у Дошкільному навчальному закладу ясла – садок №90 «Казка» №112, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд, оцінює моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, в розмірі 500 грн. і вважає такий розмір достатнім та співмірним.

Щодо позовних вимог позивачки про стягнення недоотриманої компенсації за невикористану відпуску, то суд не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

З наказу №125-к від 01.07.2011 року та розрахунку виплати убачається, що ОСОБА_1 у зв’язку зі звільненням було виплачено компенсацію у розмірі 4173,13 грн. за невикористану частину основної відпустки, у кількості 79 календарних днів. При цьому було врахована кількість щорічної відпустки у кількості 24 календарних дня ( а.с.101,108).

Суд погоджується з розрахунком компенсації, оскільки відповідно до ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ст. 76 КЗпП України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;

2) за особливий характер праці;

3) в інших випадках, передбачених законодавством.

Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

          Між тим, позивачем не надано доказів на підтвердження її права на щорічну додаткову відпустку та яким нормативно-правовим актом встановлена її тривалість, умови та порядок надання. Посадова інструкція до такого нормативно-правового акту не відноситься.

          Як встановлювалось судом вище, позивачка у відповідності до табелів робочого часу працювала у режимі нормованого робочого дня, а тому її посилання на особливий характер праці у наслідок ненормованого робочого дня є безпідставними (а.с.120-133).

На підставі п.3 ст. 40, ст. 75, ст.76, ст. 148, ст. 149, ст. 237-1, ст. 235 КЗпП України, п.п.2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року №100, Інструкції про прядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1999 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ завідуючого Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка» №112 від 23 червня 2011 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючого господарством.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючої господарством Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка» з 24 червня 2011року.

Стягнути з Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6250,88 (шість тисяч двісті п’ятдесят) гривень 88 копійок. Сума визначена без утримання прибуткового податку і інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка» на користь ОСОБА_1 компенсацію за моральну шкоду у розмірі 500,00 (п’ятсот) гривень 00 копійок.

В частині позову ОСОБА_1 щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку у сумі 1057,00 грн. – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 1562,72 (одна тисяча п’ятсот шістдесят дві ) гривні 72 копійки.

Стягнути з Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка» на користь держави судовий збір у розмірі 71,00 (сімдесят одна ) гривня 00 копійок.

Стягнути з Дошкільного навчального закладу ясла – садок №90 «Казка» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок 31218259700002, МФО 824026, ОКПО 34740405 в ГУ Казначейства України в АР Крим; призначення платежу: код 2205000 у місцевий бюджет за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя