Рішення № 22555471, 26.01.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2012 р.Справа №18/2766/11

За позовом Міжгосподарського комбікормового заводу, 37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Хоролська, 44

до Фермерського господарства «ОСОБА_4», АДРЕСА_1

про стягнення 234239, 49 грн.

Суддя: Солодюк О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. в протоколі

від відповідача: не з»явився

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в розмірі 234239,49 грн.

Позивач подав до суду заяву (вх. № 156д від 05.01.12 р. ) в порядку ст. 25 ГПК України про заміну сторони позивача - Міжгосподарського комбікормового заводу на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгосподарський комбікормовий завод». В заяві позивач посилається на те, що 20.12.11 р. було проведено реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Міжгосподарський комбікормовий завод», яке утворилось шляхом перетворення Міжгосподарського комбікормового заводу.

Згідно ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб»єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов»язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно п. 1.1. статуту ТОВ «Міжгосподарський комбікормовий завод», 37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Хоролська, 44, ідентифікаційний код 00687310, останнє створене шляхом перетворення юридичної особи - Міжгосподарський комбікормовий завод, колективного підприємства, зареєстрованого відповідно до рішення виконавчого комітету Миргородської районної ради народних депутатів № 208 від 31.12.1991 р., ідентифікаційний код 00687310.

Враховуючи заяву позивача та додані до неї докази, суд дійшов висновку, що заява про заміну позивача - Міжгосподарського комбікормового заводу на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгосподарський комбікормовий завод»обґрунтована і підлягає задоволенню.

Позивач заявою (вх. № 1141д від 26.01.12р.) уточнив позовні вимоги, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 224239,48 грн., з них за послуги (роботи) - 73213,72 грн., за зерно на посів та за відходи - 25 122,40 грн., за зернові культури (аванси) - 125903,36 грн.

Суд вважає, що вищезазначеною заявою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить чиному законодавству, тому приймається судом.

Відповідач у відзиві позов не визнає, посилаючись зокрема на те, що між позивачем та відповідачем відсутні господарські зобов»язання, відповідно до чого відсутня заборгованість у останнього перед позивачем.

Відповідач в судове засідання не з»явився, заявою (вх. №1108д від 25.01.12р.) просить суд розглянути справу без його участі.

В судових засіданнях оголошені перерви: 16.12.11р. до 05.01.12р. до 09-30 год., 05.01.12р. до 26.01.12р. до 10-00 год.

В судовому засіданні 26.01.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Позивач (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 224239,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до платіжних доручень (копії виписок ВАТ «ВІЕЙБІ БАНК» у м. Києві в мат. справи) Міжгосподарський комбікормовий завод перерахував відповідачеві грошові кошти на загальну суму 329220,43 грн., надав послуги з приймання, сушки, збереження зерна на загальну суму 99758,15 грн. (рахунки в мат. справи додаються) та відвантажив товар по накладним (в мат. справи додаються) на суму 25122,30 грн.

Відповідач зі свого боку, як зазначає позивач, здійснив по накладним поставку товару позивачу на суму 344024,71 грн. (копії накладних в мат. справи) та перерахував грошові кошти на оплату отриманих послуг в сумі 20230, 48 грн.

25.08.2011 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за № 290, в якій позивач посилався на те, що у відповідача станом на 25.08.2011 р. існує заборгованість перед позивачем в сумі 234239, 49 грн., в т.ч. за надані послуги минулих років (2008-2011 р.р.) 79739, 49 грн., за безтоварні операції 154500,00 грн.

Дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та реагування, що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши додані докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Позивач на обґрунтування позовних вимог не надав суду жодного письмового договору, укладеного між Міжгосподарським комбікормовим заводом та відповідачем.

В доданих до позовної заяви доказах (рахунках, актах здачі-приймання робіт, наданих послуг, накладних) міститься посилання на підстави проведення господарських операцій (договір № 32 від 24.07.2008 р., договір купівлі-продажу, за послуги, взаєморозрахунки, договір 4 від 06.07.2009 р., договір № 7 від 13.07.2009 р., договір № 2 від 10.09.2010 р., договір № 1 від 29.06.2010 р.).

На вимогу суду представник позивача не надав письмових договорів між сторонами, пославшись на те, що вони відсутні на підприємстві.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Посилання позивача на претензію № 290 від 25.08.2011 р., як на вимогу в порядку ст. 530 ЦК України суд до уваги не приймає, оскільки з самого тексту претензії не вбачається, за які саме надані послуги минулих років та по яких безтоварних операціях і за який період у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Посилання позивача на висновок незалежного аудитора з надання впевненості щодо господарських операцій між позивачем та відповідачем за 2008-2011 р. р. від 30.12.2011 р., як на доказ існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 224239, 48 грн., є безпідставним, оскільки він не є доказом в розумінні ст.ст. 32 - 34 ГПК України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У висновку незалежного аудитора (стор. 5, абз. 2) зазначено, що в рахунок погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгосподарський комбікормовий завод» по наданим послугам, протягом 2008 року Фермерським господарством «ОСОБА_4" було відпущено по бартеру зерно: ячмінь, 3 кл. в кількості 1 790 кг, вартістю 1 360, 84 грн. Докази того, що відповідач передавав вищезазначене зерно саме по бартеру в матеріалах справи відсутні.

У висновку (стор. 6, абз. 1) аудитор зазначає, що в рахунок авансових платежів отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгосподарський комбікормовий завод», протягом 2008 року відповідачем було відпущено зерно, ячмінь, 3 кл., в кількості 35 906 кг, вартістю 27288, 56 грн. Докази того, що зерно було відпущено відповідачем саме в рахунок авансових платежів позивача суду не надано.

На сторінці 10 (абз. 2) висновку аудитор зазначає, що в рахунок авансових платежів отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгосподарський комбікормовий завод», протягом 2009 року відповідачем було відпущено зерно на суму 249 845,12 грн. На стор. 14 висновку (абз. 3,5) зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгосподарський комбікормовий завод» протягом 2010 р. проводило закупівлю зерна у відповідача на умовах попередньої оплати. В рахунок авансових платежів отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгосподарський комбікормовий завод», протягом 2010 р. відповідачем було відпущено зерно на загальну суму 65530,28 грн. Доказів того, чим була передбачена попередня оплата товару позивачем, а також доказів в підтвердження того, що зерно було відпущено відповідачем саме в рахунок авансових платежів до матеріалів справи не надано.

Крім того, перед виконанням завдання з надання впевненості щодо господарських операцій між позивачем та відповідачем за 2008 2011 р. р. незалежний аудитор ОСОБА_3 не попереджався про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, позивач не обґрунтував і не підтвердив відповідними доказами наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 224239, 48 грн.

За таких обставин, позовні вимоги безпідставні, спростовані наявними доказами і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 43,49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя О.В.Солодюк

Повний текст виготовлено та підписано 3 лютого 2012 року.

Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України