Рішення № 22554816, 04.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.12 Справа№ 5015/828/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Державного підприємства «Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької», м. Львів

до відповідача: Львівської міської громадської організації культурно-мистецького обєднання «Галичина», м. Львів-Винники;

про: стягнення 16258,63 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1. представник на підставі довіреності №127 від 16.03.2012 року;

відповідача: ОСОБА_2 представник на підставі довіреності №07 від 01.02.2012 року.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 03.03.2012 року порушено провадження у справі за позовом Державного підприємства «Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької»до Львівської міської громадської організації культурно-мистецького обєднання «Галичина»про стягнення 11800 грн. 00 коп. основного боргу, 70 грн. 95 коп. втрат від інфляції та 4387 грн. 68 коп. штрафу. Розгляд справи призначено на 19.03.2012 року.

В судове засідання 19.03.2012 року представник позивача не зявився, долучив до матеріалів справи Акт звіряння розрахунків станом на 14.02.2012 року.

Відповідач факт наявності заборгованості не заперечив, подав письмові пояснення по суті спору, просив суд відкласти розгляд справи для надання можливості погашення заборгованості. Розгляд справи відкладено на 04.04.2012 року.

В судовому засіданні 04.04.2012 року представник позивача подав клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, та розподілу сплати судового збору рівними частинами між сторонами.

Представник відповідача в судовому засіданні подав докази сплати основного боргу, а також клопотання про незастосування штрафних санкцій та розподілу сплати судового збору рівними частинами між сторонами.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник позивача відмовився.

04.04.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 09.04.2012 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань щодо оплати наданих послуг. Державне підприємство «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької»(надалі по тексту рішення позивач) звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до Львівської міської громадської організації культурно-мистецького обєднання «Галичина»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення заборгованості із сплати за надані послуги.

Позивач, в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір, відповідно до якого позивач надав приміщення відповідачеві, за яке відповідач повинен був відшкодувати позивачу втрату доходу, повязану із зняттям з показу вистави і сплачувати за надані послуги. Вартість наданих позивачем послуг складає 11800 грн., як зазначено в п. 12 договору.

Позивач вказує, що станом на день подання позову борг відповідача перед ним не був сплачений і складав 11 800 грн. Також, позивач просив стягнути інфляційні нарахування у розмірі 70,95 грн., штрафні санкції у розмірі 4387,68 грн.

В судове засідання 04.04.2012 року відповідач подав докази сплати суми основного боргу в розмірі 11800 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 1 від 20 березня 2012 року та просив суд відмовити в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій та здійснити розподіл судових витрат рівними частинами з обох сторін, оскільки відповідач не є прибутковою організацією, і порушення договірних зобовязань не сталося з його вини, так як фінансування згідно укладеного між сторонами договору, повинно було надійти з міського бюджету.

Позивач в судовому засіданні 04.04.2012 року відмовився від нарахованих штрафних санкцій та погодився на рівний розподіл судових витрат.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 16.08.2011 року між Державним підприємством «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької»(виконавець згідно договору) та Львівською міською громадською організацією культурно-мистецьким обєднанням «Галичина»(замовник згідно договору) було укладено Договір надання послуг.

Згідно з п. 1 Договору позивач надає приміщення Замовнику, шляхом відміни показу вистав, передбачених репертуарним планом для проведення заходу 24.08.2011 року, а Замовник відшкодовує втрату доходу, повязаного із зняттям з показу вистави позивачу і сплачує за надані послуги.

Відповідно до п. 12 договору, сторонами було погоджено розмір загальної вартості договору, що становить 11800,00 грн. Відповідно до п. 13 Договору визначено граничний термін розрахунку - 24.09.2011 року.

Згідно з Актом виконаних робіт від 24.08.2011 року позивачем підтверджено виконання взятих на себе зобовязань та вартість наданих послуг.

Підписаний сторонами Акт є остаточним документом, який підтверджує факт виконання обов'язків з боку позивача та являється підставою для фінансових розрахунків між сторонами.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Коментованою статтею встановлюються загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання. Належне виконання тягне за собою припинення зобов'язання (ст. 599 ЦК).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Цивільне законодавство виходить із принципу оплатності договору, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 ЦК). Ціна договору має вказуватися у гривнях згідно ст. 533 ЦК та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та контролю". Що стосується вимоги про закріплення в договорі строку оплати наданих послуг, то, по-перше, ч. 1 ст. 903 ЦК йдеться про обов'язок замовника оплатити надану послугу. По-друге, відповідно з ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У пункті 12 договору від 16.08.2012 року сторони узгодили строк проведення оплати до 24.09.2011 року.

Якщо неможливість виконання договору про надання послуг виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити обумовлену договором плату за належне виконання виконавцем своїх зобов'язань у повному обсязі, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно представленого позивачем розрахунку розмір нарахованих позивачем втрат від інфляції складає 70 грн. 95 коп. Дана сума розрахована математично правильно та підлягає до стягнення.

В судовому засіданні 04.04.2012 року представником відповідача подано завірену копію платіжного доручення № 1 від 20.03.2012 року про сплату основного боргу в повному обсязі та клопотання про незастосування до нього штрафних санкцій та розподіл судових витрат між сторонами.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, та розподіл судових витрат між сторонами у звязку із погашенням відповідачем боргу.

Таким чином, суд припиняє провадження в частині стягнення суми основного боргу, з огляду на його погашення, відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти обидві сторони рівними частинами.

Керуючись ст. ст. 546, 526, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, п. 1.1 ст. 80, ст. ст. 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути із Львівської міської громадської організації культурно-мистецького обєднання «Галичина», м. Львів-Винники, вул. Ціалковського, 37 (код ЄДРПОУ 25546384) на користь Державного підприємства «Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької», м. Львів, вул. Лесі Українки, 1 (код ЄДРПОУ 02224614) 70 грн. 95 коп. інфляційних втрат та 804 грн. 75 коп. судового збору.

В частині стягнення 11800 грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

В частині стягнення 4387 грн. 68 коп. штрафних санкцій відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.