Рішення № 22554426, 04.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/1/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.12 Справа № 5009/194/12

за позовом за позовом: Державного підприємства “Запорізький титано - магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18)

до відповідача: Приватного підприємства “Даліда” (69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 40)

про стягнення 11 441,17 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 29.06.2011р. № 58

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

16.01.2012р. до господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство “Запорізький титано-магнієвий комбінат” з позовною заявою до приватного підприємства “Даліда” про стягнення з відповідача 8 327,98 грн., з яких: суму заборгованості з орендної плати - 7 698,34 грн., пені 503,45 грн., інфляції 28,76 грн. та 3% річних 97,43 грн.

Ухвалою від 17.01.2012р. судом порушено провадження в справі № 5009/194/12, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 13.02.2012р.

Ухвалами суду від 13.02.2012р., від 16.02.2012р. розгляд справи відкладений відповідно на 16.02.2012р., на 04.04.2012р.

Заявою від 15.03.2012р. № 25-02,21/451 позивач збільшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 10 763,91 грн. заборгованості з орендної плати, 539,44 грн. пені, 33,40 грн. інфляції та 104,42 грн. 3% річних.

Заява подана відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не порушує нічиїх прав та охоронюваних законом інтересів, у звязку з чим прийнята судом та задоволена.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 04.04.2012р., на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив наступне. 20.03.2002р. між сторонами укладено договір № 76-26 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування окреме державне нерухоме майно, а саме: перший поверх гуртожитку, загальною площею 178,54 кв. м, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 40. Порушуючи умови договору відповідач не виконує взяте на себе зобов'язання, у звязку з чим за період з лютого 2011р. по лютий 2012р, заборгованість по сплаті орендної плати становить 10 763, 91 грн. За несвоєчасну сплату орендних платежів відповідачу нараховано пеня в розмірі 33,40 грн. за період з лютого 2011р. по 12.03.2012р., 33,40 грн. інфляції та 104,42 грн. 3% річних. З урахуванням викладеного, просить суд на підставі ст. ст. 283, 286,287 ГК України, позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, в судове засідання за викликом жодного разу не зявився, правом надати відзив не скористався. Про дату, місце та час судового розгляду справи відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно із п. 3.6 розяснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Ухвали суду направлено на вказану у позові адресу.

Таким чином, відповідача є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2002р. між Казенним підприємством “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (Орендодавець) та Приватним підприємством “Даліда” (Орендар) укладено договір № 76-26 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого (п. 1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме державне нерухоме майно, а саме: перший поверх гуртожитку, загальною площею 178,54 кв. м, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 40, що знаходиться на балансі КП “ЗТМК”

У зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення КП “ЗТМК” на ДП “ЗТМК” на виконання постанови КМУ від 25.02.2009р. № 154 “Про утворення Державної холдингової компанії “Титан України” та наказу Мінпромполітики України від 17.03.2009р. № 200 “Про перетворення шляхом реорганізації КП “ЗТМК”, ДП “ЗТМК” є правонаступником усіх майнових та особистих немайнових прав та обовязків КП “ЗТМК” (код ЄДРПОУ 00194731).

Відповідно до п. 2.1. договору, вступ Орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна.

Факт передачі в оренду майна за договором підтверджується актом прийому-передачі від 01.04.2002р., що підписаний та скріплений печатками сторонами, копія якого залучена до матеріалів справи.

Згідно п. 3.2 договору, розмір орендної плати за перший місяць, квітень 2002 року, оренди становить 238,82 грн. збільшений на індекс інфляції за лютий-квітень 2002 року.

Пунктом 3.3. договору сторони передбачили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць та індекс інфляції за поточний місяць.

Сплата орендних платежів до державного бюджету та орендодавцю проводиться щомісячно до 5 числа наступного за тим, що підлягає оплаті. Платіжні документи на перерахування коштів до державного бюджету та орендної плати Орендодавцю подаються Орендарем установам банку до настання терміну платежу (п. 3.5.).

Згідно п. 5.2. договору оренди, Орендар зобовязується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно з нормами вказаної статті ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Зокрема, ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 цього Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Стаття 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює обовязок орендарів державного майна вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 цього Закону, Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, в строки визначені у договорі.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обовязком для виконання сторонами.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач договірних зобовязань належним чином не виконав, оплату за оренду не здійснив, чим порушив умови договору.

Так, відповідачем не сплачено орендної плати в розмірі 10 763,91 грн. за період з січня 2011р. по лютий 2012р. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Факт наявності заборгованості в сумі 10 763,91 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобовязання.

Зобовязання відповідача оплатити орендну плату не припинено.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязань за договором оренди нерухомого майна від 20.03.2002р. № 76-26, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 10 763,91 грн. доведеними, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, (…), сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в п. 3.6. договору обумовили, що орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету і Орендодавцю у визначеному п. 3.4. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі ста двадцяти відсотків річних облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 539,44 грн., а саме: за період з 06.03.2011р по 22.12.2011р. в сумі 93,28 грн.; з 06.04.2011р по 22.12.2011р. в сумі 84,54 грн.; з 06.05.2011р по 22.12.2011р. в сумі 75,80 грн.; з 06.06.2011р по 22.12.2011р. в сумі 66,15 грн.; з 06.07.2011р по 22.12.2011р. в сумі 56,45 грн.; з 06.08.2011р по 22.12.2011р. в сумі 45,56 грн.; з 06.09.2011р по 22.12.2011р. в сумі 35,26 грн.; з 06.10.2011р по 22.12.2011р. в сумі 25,49 грн.; з 06.11.2011р по 22.12.2011р. в сумі 15,36 грн.; з 06.12.2011р по 22.12.2011р. в сумі 5,56 грн.; з 06.01.2012р по 12.03.2012р. в сумі 21,90 грн.; з 06.02.2011р по 12.03.2012р. в сумі 11,79 грн.; з 06.03.2012р по 12.03.2012р. в сумі 2,30 грн.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено, разом з тим пеня підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Так, зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, до правовідносин між сторонами по даному спору щодо вимог про стягнення пені слід застосовувати положення Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій не більше як за шість місяців з моменту порушення зобовязання.

У звязку з чим, враховуючи норми зазначеного вище законодавства, задоволенню підлягає пеня у розмірі 456,68 грн., а саме за період: з 06.03.2011р по 04.09.2011р. в сумі 58,14 грн.; з 06.04.2011р по 05.10.2011р. в сумі 58,95 грн.; з 06.05.2011р по 04.11.2011р. в сумі 59,72 грн.; з 06.06.2011р по 05.12.2011р. в сумі 60,20 грн.; з 06.07.2011р по 22.12.2011р. в сумі 56,45 грн.; з 06.08.2011р по 22.12.2011р. в сумі 45,56 грн.; з 06.09.2011р по 22.12.2011р. в сумі 35,26 грн.; з 06.10.2011р по 22.12.2011р. в сумі 25,49 грн.; з 06.11.2011р по 22.12.2011р. в сумі 15,36 грн.; з 06.12.2011р по 22.12.2011р. в сумі 5,56 грн.; з 06.01.2012р по 12.03.2012р. в сумі 21,90 грн.; з 06.02.2011р по 12.03.2012р. в сумі 11,79 грн.; з 06.03.2012р по 12.03.2012р. в сумі 2,30 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються у звязку з їх необґрунтованістю.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір інфляційних витрат за період з 06.03.2011р. по 12.03.2012р. становить 33,40 грн., 3% річних за період з 06.03.2011р. по 12.03.2012р. складає 104.42 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи). Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1 597,86 грн. відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “Даліда” (м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 40, р/р 260052241 у ЗОД “Райфайзен банк аваль”, код 31920746) на користь Державного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, р/р 26000010155979 ПАТ “ВТБ Банк”, МФО 321767, ЄДРПОУ 00194731) 10 763 (десять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 91 коп. орендної плати, 456 (чотириста пятдесят шість) грн. 68 коп. пені, 33 (тридцять три) грн. 40 коп. інфляції, 104 (сто чотири) грн. 42 коп. 3% річних та 1 597 (одну тисячу пятсот девяносто сім) грн. 86 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 09.04.2012 р.