Рішення № 22554368, 10.04.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" квітня 2012 р. Справа № 21/5007/19/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №77 від 23.01.12р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - НОМЕР_1 від 17.10.09р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" (м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 60607,50 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 60607,50грн., з яких 57568,46грн. основного боргу та 22000,00грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні подала клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень №14 від 28.10.11р., №16 від 07.11.11р., №15 від 07.11.11р., №17 від 17.11.11р., витягу з ЄДР та оригіналів бухгалтерської довідки №357 від 10.04.12р. і акту звірки взаємних розрахунків (а.с.21-28).

Вказане клопотання судом задоволено.

Відповідач проти наявності боргу в сумі 57568,46грн. не заперечив. Заявлені позовні вимоги вважає обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2011 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" (Постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець, відповідач) укладено Договір №11М91 (далі - Договір (а.с.8-9), за умовами якого постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність Покупця товар згідно гарантійних листів (заявок) та накладних, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити поставлений товар на умовах даного Договору (п.1.1).

Позивач вказує, що на підставі вказаного Договору поставив згідно накладної №4311 від 03.10.11р. ФОП ОСОБА_2 металопродукцію на суму 79568,46грн.

Зазначає, що згідно Договору поставка здійснювалась з відстрочкою платежу на 20 календарних днів, тобто, до 24.10.11р. Однак, на даний час товар відповідачем оплачений лише частково на суму 22000,00грн.

Таким чином, на час звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 57568,46грн.

Посилаючись на п.4.2. Договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3039,04грн. пені.

Відповідач щодо викладених у позовній заяві обставин та наявності боргу в заявленій позивачем сумі не заперечив, про що в усному порядку зазначив у судовому засіданні. Доказів на підтвердження здійснення додаткових розрахунків не надав.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представників сторін, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів, інших юридичних фактів.

Відповідно до положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно наданих до справи документів, спір між сторонами виник у зв'язку з виконанням умов Договору №11М91 від 30.09.11р. (а.с.8-9), який за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання Договору позивач, згідно видаткової накладної №4311 від 03.10.11р. поставив відповідачу товар на суму 79568,46грн. (а.с.10).

Згідно п.3.2. Договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахунку покупцем 50% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника. Інші - 50% - на протязі 20 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника.

Тобто, остаточні розрахунки за отриманий товар у повному обсязі відповідач зобов'язаний був провести на протязі 20 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника.

Однак, згідно наданих до справи платіжних доручень (а.с. 25-28) та виписки по рахунку (а.с. 13), відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, сплативши 22000,00грн., що не заперечується останнім.

Таким чином, на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем склала 57568,46грн., що також підтверджується довідкою позивача (а.с.23) та підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків станом на 10.04.12р. (а.с.24).

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що в разі прострочення оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Так, згідно розрахунку позивача (а.с.3), здійсненого з урахуванням здійснених відповідачем проплат, сума пені за період з 25.10.11р. по 29.02.12р. склала 3039,04грн.

Перевіривши розрахунок пені, виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, суд вважає вимогу про її стягнення у заявленій сумі обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Згідно з ст.33 ГПК України, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевказане, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі та підлягає задоволенню на суму 60607,50грн., з яких: 57568,46грн. основного боргу та 3039,04грн. пені.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10004, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_2)

на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" (51931, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, буд. 99, код 02969248):

- 57568,46грн. - основного боргу;

- 3039,04грн. пені;

- 1609,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 11 квітня 2012 року.

Віддрукувати: 1 - до справи