Рішення № 22553784, 06.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.12р.Справа № 34/5005/1246/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Сервіс", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг (код ЄДРПОУ 00191000)

про стягнення 280 954,86 грн.

Суддя Примак С.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 01.02.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №52-16/166 від 30.12.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позов заявлено про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Сервіс" 3% річних у розмірі 77 714,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 203 240,14 грн.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 5 619,10 грн.

Від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 79 773,98 грн., інфляційні збитки у розмірі 205 030,80 грн. та судовий збір у розмірі 5 696,10 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

15.03.2012р. від позивача надійшли до суду додаткові пояснення щодо відзиву відповідача.

Господарський суд згідно зі ст.75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України в судовому засіданні 05.04.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2008р. між ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідач) та ТОВ "Автек-Сервіс" (позивач) укладено договір поставки №31д, згідно положень якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю товар згідно додатку-специфікації до договору, а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар та сплатити його на підставах, передбачених договором.

У зв'язку з неналежним виконанням умов вищезазначеного договору, за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 895 330,86 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2009р. по справі №14/70-09 стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 895 330,86 грн., інфляційні втрати за період з жовтня 2008р. по лютий 2009р. в сумі 86 410,44 грн. і 3% річних за період з 01.01.2009р. по 12.03.2009р. в сумі 12 503,87 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач зазначив, що станом на дату подання позовної заяви до господарського суду, вищезазначене рішення від 27.11.2009р. по справі №14/70-09 не виконано.

Позивач вважає, що діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню, та, згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв'язку з вищевикладеним, згідно заяви про збільшення позовних вимог, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 13.03.2009р. по 29.02.2012р. у розмірі 79 773,98 грн. та інфляційні збитки за період з 01.03.2009р. по січень 2012р. у розмірі 205 030,80 грн. і просить суд стягнути дану суму з відповідача.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що діючим законодавством (ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України) не передбачено такого способу захисту як стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу. Крім того, відповідача зазначає, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.11р. порушено провадження у справі №34/5005/8758/2011 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. У відповідності до п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції з невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Тобто, після порушення справи про банкрутство не виникає нових додаткових до основного зобов'язання, до яких відноситься не тільки неустойка (штраф, пеня), але і три відсотки річних та інфляційні.

Суд вважає, що заперечення відповідача не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На розгляд суду, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

До наступного часу відповідачем на надано до суду документальних доказів сплати грошових коштів позивачу згідно рішення господарського суду від 27.11.2009р. по справі №14/70-09.

Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують можливості звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання.

В законодавстві відсутнє обмеження щодо звернення кредитора з позовом до боржника про стягнення інфляційних втрат та річних після винесення рішення судом про стягнення боргу.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобовязання з оплати отриманого товару є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також, не заслуговують на увагу заперечення відповідача відносно того, що після порушення справи про банкрутство не виникає нових додаткових до основного зобов'язання, до яких відноситься не тільки неустойка (штраф, пеня), але і три відсотки річних та інфляційні виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків та зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до статті 1 Закону, грошове зобовязання - це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобовязань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних платою за користування коштами, що не були вчасно сплачені боржником, в звязку з чим останні входять до складу грошового зобовязання, як його визначено у ст. 1 Закону та не є санкціями у розумінні статті 12 Закону.

Згідно п. 4 ст. 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У зв'язку з цим грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

На проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобовязання не поширюється заборона на їх нарахування у період провадження зі справи про банкрутство.

На підставі вищевикладеного, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків підлягають задоволенню частково, а саме, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача 3% річних за період з 13.03.2009р. по 29.02.12р. частково у розмірі 79 684,65 грн. та інфляційні збитки за період з 01.03.2009р. по січень 2012р. частково у розмірі 204 692,72 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50034, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Сервіс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13) 3% річних у розмірі 79 684,65 грн., інфляційні збитки у розмірі 204 692,72 грн. та судовий збір у розмірі 5687,54 грн., видати наказ.

В решті позову відмовити.

СуддяС.А. Примак Повне рішення складено

06.04.2012р.