Постанова № 22553187, 11.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. Справа № 5002-2/3655-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2012року у справі № 5002-2/3655-2011 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону, м. Севастополь, в інтересах держави, в особі: 1) Міністерства оборони України, м. Київ; 2) Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, м. Севастополь, до Приватного підприємства "Артек-Союз", м.Сімферополь, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військова частина А2291, м. Севастополь, про стягнення 69894,06 грн.,

за участю представників сторін:

Генеральної прокуратури України Кривоклуб Т.В. (посв. НОМЕР_1);

Міністерства оборони України не зявились;

Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської не зявились;

відповідача не зявились;

третьої особи не зявились,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПП "Артек-Союз" про стягнення 69894,06 грн.

Вказував, що 03.04.07 між Військовою частиною А2291 (виконавцем), ПП "Артек-Союз" (замовником) та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (отримувачем) був укладений договір № 64 про постачання електричної енергії, згідно якого виконавець зобовязався забезпечувати електричною енергією замовника, а замовник сплачувати спожиту електроенергію протягом пяти банківських днів на підставі рахунків, виставлених отримувачем.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати спожитої електроенергії, що негативно впливає на матеріальний стан Міністерства оборони України, в особі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України просив стягнути з відповідача на користь Міністерства оборони України, в особі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, згідно заяви про уточнення позовних вимог 69 894,06 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2011 року (суддя Толпиго В.І.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з ПП "Артек-Союз" на користь Міністерства оборони України, в особі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської 69 894,06 грн. боргу та судові витрати.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати спожитої електроенергії, що є підставою до покладення на нього обовязку по сплаті боргу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2012 року (колегія суддів у складі: Волкова К.В. головуючий, Балюкової К.Г., Гоголя Ю.М.), рішення скасовано, постановлено нове рішення про відмову в позові.

Постановлено визнати недійсним договір про постачання електричної енергії № 64 від 03.04.07.

Постанова обґрунтована посиланнями на те, що зазначений договір укладений зі сторони Військової частини А2291 за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки остання не мала повноважень (ліцензії) для постачання електричної енергії, що у відповідності з вимогами ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою до визнання вказаного договору недійсним з моменту його укладення.

У касаційній скарзі Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 227, 236 ГК України та ст.ст. 43, 207 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.04.07 між Військовою частиною А2291 (виконавцем), ПП "Артек-Союз" (замовником) та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (отримувачем) був укладений договір № 64 про постачання електричної енергії, згідно якого виконавець зобовязався забезпечувати електричною енергією замовника, а замовник сплачувати спожиту електроенергію протягом пяти банківських днів на підставі рахунків, виставлених отримувачем.

Пунктом 3.2.3 договору замовник зобов'язався надавати можливість представнику отримувача безперешкодно знімати контрольні показники електроенергії з приладів обліку замовника.

Замовник зобов'язаний своєчасно проводити оплату отримувачу за отриману електроенергією по тарифам ВАТ ЕК "Севастопольенерго" з рахуванням ПДВ (п. 3.2.5 договору).

Судами встановлено, що на виконання п. 3.2.3 договору комісією отримувача знімались показники лічильників електроенергії, в зв'язку з чим були складені акти №№ 4-8, в яких зафіксовано кількість отриманої відповідачем електроенергії з 22 березня 2011 року по 22 серпня 2011 року.

Згідно з пунктом 3.2.7 договору замовник 25 числа кожного місяця повинен отримувати в бухгалтерії отримувача рахунки для оплати за отриману послугу (якщо 25 число випало в неробочий день, то в наступний робочий день).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) п. 1 ст. 530 ЦК України.

Місцевим господарським судом встановлено, що Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська належним чином виконувала умови договору та своєчасно оформляла ПП "Артек-Союз" рахунки на оплату відповідно показників приладів обліку.

Натомість ПП "Артек-Союз" належними та допустимими доказами не доведено оплату спожитої електроенергії на підставі виставлених Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морська рахунків № 285 від 04.05.11 на суму 12 465, 22 грн., № 348 від 01.06.11 на суму 18 316,88 грн., № 385 від 01.7.11 на суму 12 266,48 грн., № 434 від 25.07.11 на суму 13 553,57 грн. та № 512 від 01.09.11 на суму 13 291,91 грн., а всього на суму 69 894,06 грн.

Згідно приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених правових норм та положень договору, відповідачем належними доказами не доведено сплату 69 894,06 грн. за спожиту ним електричну енергію протягом березня серпня 2011 року, що стало обґрунтованою підставою до задоволення позовних вимог місцевим господарським судом.

Разом з тим, приписами ст. 1 Закону України "Про електроенергетику", п. 1.2 Правил користування електричною енергією встановлено, що постачальник електричної енергії це суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.

Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії) ч. 3 ст. 91 ЦК України.

Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на заняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності, відповідно до яких субєкт господарювання зобовязаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (ст.ст. 3, 8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності").

Згідно ст. 13 Закону України "Про електроенергетику" діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії. При цьому ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності відповідно до інструкції, умов і правил здійснення окремих видів діяльності, що затверджуються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Спеціальний дозвіл (ліцензія) на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії видається Національною комісією регулювання електроенергетики України (ст. 24 Закону України "Про електроенергетику").

З правового аналізу наведених норм слідує, що суб'єкт господарської діяльності може здійснювати постачання електричної енергії лише у випадку отримання відповідної ліцензії у встановленому законодавством порядку.

При цьому, судом апеляційної встановлено, що у Військової частини А-2291 відсутня ліцензія на ведення господарської діяльності з постачання електричної енергії, тому остання не могла здійснювати поставку електроенергії.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Суд апеляційної інстанцій, дослідивши договір про постачання електричної енергії № 64 від 03.04.07 на предмет його відповідності вимогам діючого законодавства, правильно встановив та виходив з того, що зазначений договір укладений зі сторони Військової частини А2291 за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки остання не мала повноважень (ліцензії) для постачання електричної енергії, що у відповідності з вимогами ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою до визнання вказаного договору недійсним.

При цьому, суд апеляційної інстанції визнав зазначений договір недійсним з моменту його укладення.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Так, приписами ч. 3 ст. 207 ГК України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Зі змісту договору про постачання електричної енергії № 64 від 03.04.07 вбачається, що останній може бути визнаний недійсним лише на майбутнє, оскільки постачання електричної енергії Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською та її споживання ПП "Артек-Союз" на підставі вказаного договору, унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, оскільки спожита електрична енергія "річ" безповоротна, і відновити її у первісне становище неможливо.

Згідно п. 3.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/111 від 12.03.99 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (ч. 1 ст. 59 ЦК України). Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє (ч. 2 ст. 59 ЦК України). Якщо угода визнається недійсною лише на майбутнє господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках порушені (оспорювані) права і охоронювані законом інтереси сторони за угодою, які виникли до визнання її недійсною, підлягають судовому захистові на загальних підставах.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про визнання договору про постачання електричної енергії № 64 від 03.04.07 недійсним з моменту його укладення є такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції як така, що винесена з порушенням норма матеріального та процесуального права підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України задовольнити частково.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2012року у справі № 5002-2/3655-2011 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2011 року у справі № 5002-2/3655-2011 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

" 1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Артек-Союз" (65006, м. Сімферополь, вул. Павленко, 2 А, Ідентифікаційний код 30741489) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-кт. Повітрофлотський, 6), в особі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) морська (99049, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60, ЄДРПОУ 22992545) 69 894,06 грн. боргу.

3. Стягнути з Приватного Підприємства "Артек-Союз" (65006, м. Сімферополь, вул. Павленко, 2 А, Ідентифікаційний код 30741489) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002, банк одержувача Головне Управління держказначейства в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, код платежу 22090200) 698,94 грн. державного мита.

4. Стягнути з Приватного Підприємства "Артек-Союз" (65006, м. Сімферополь, вул. Павленко, 2 А, Ідентифікаційний код 30741489) в дохід державного бюджету України (р\р 31214264700002 ГУ Державне казначейство в АРК, код платежу: 22050003, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Визнати договір про постачання електричної енергії № 64 від 03.04.07, укладений між Військовою частиною А2291, Приватним підприємством "Артек-Союз" та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською недійсним на майбутнє."

4. Стягнути з Приватного Підприємства "Артек-Союз" (65006, м. Сімферополь, вул. Павленко, 2 А, Ідентифікаційний код 30741489) в дохід державного бюджету України (р/р 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019) 804,75 грн. судового збору за здійснення касаційного перегляду.

5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Мележик Н.І.

Подоляк О.А.