Рішення № 22551368, 30.03.2012, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.03.2012 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Джуги С.Д.

суддів: Панька В.Ф., Кеміня М.П.

при секретарі: Васильцюн І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Банк Фінанси та Кредит” на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 18 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит", ОСОБА_3 про припинення договору поруки, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів , посилаючись на те, що 15 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ “Банк Фінанси Кредит” в особі відділення №15 філії “Західне регіональне управління Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, правонаступником якого є ПАТ “Банк Фінанси та Кредит” (далі Банк) було укладено кредитний договір №05/08-15, згідно якого Банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 700000 грн. 15 лютого 2008 року в якості забезпечення кредитного договору укладено договір поруки №01/05/08-15 за яким він виступив поручителем по зобовязаннях перед Банком за ОСОБА_3 27 травня 2008 року між ОСОБА_3 та Банком укладено додатковий договір №1, а також 29 серпня 2008 року додатковий договір №2, відповідно до яких збільшено процентну ставку за користування кредитом. Збільшення процентної ставки за кредитним договором відбулося без його згоди та повідомлення як поручителя, в звязку з чим збільшено обсяг його відповідальності, а тому просив припинити його зобовязання перед Банком, як поручителя за ОСОБА_3 , які визначені вказаним договором поруки.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 18 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та стягнуто солідарно з Банку та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачене державне мито в розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи

У поданій апеляційній скарзі Банк, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначено, що судом неправильно стягнуто судові витрати, невірно застосовано ч.1 ст.559 ЦПК України, неправильно обрано спосіб захисту, оскільки законом не передбачено такого способу захисту як припинення поруки за рішенням суду.

В судовому засіданні представник Банку, подану апеляцію підтримала , просить її задовольнити.

Представник позивача подану апеляцію заперечила, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про розгляд справи належними чином повідомлений. Справа на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України розглянута у його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення умов договору поруки збільшення процентної ставки за кредитним договором відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого збільшено обсяг його відповідальності, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення договору поруки.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2008 року між ОСОБА_3 (позичальник) та Банком (позикодавець) було укладено кредитний договір №05/08-15, згідно якого Банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 700000 гривень. (а.с. 5-7).

В забезпечення зобовязання за кредитним договором від 15 лютого 2008 року між Банком та ОСОБА_2 (Поручитель) укладено договір поруки №01/05/08-15, згідно якого поручитель ОСОБА_2 взяв на себе відповідальність за своєчасне та повне виконання позичальником ОСОБА_3зобовязань за вказаним договором.(а.с.8-9).

Пунктом 4.4 вказаного договору поруки передбачено, що внесення змін та доповнень у кредитний договір, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності Поручителя, не допускається без узгодження з Поручителем.

Додатковим договором №1 від 27 травня 2008 року та додатковим договором №2 від 29 серпня 2008 року, укладеними між ОСОБА_3 та Банком внесено зміни до Кредитного договору, відповідно до яких збільшено відсоткову ставку за користування кредитом відповідно до 19,5% та до 20,5%.(а.с.51,52).

Згідно із ч.1 ст. 553, ч.1 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткому (субсидіарну відповідальність поручителя.

З змісту ст. 554 ЦК України випливає, що поручитель хоча і повязаний із боржником певними зобовязальними відносинами, він є самостійним субєктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст.555 цього Кодексу).

Відповідно ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, у зобовязаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобовязань перед банком.

Таким чином, збільшення процентної ставки за кредитним договором, яке у порушення умов договору поруки відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності, є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України.

Доводи апелянта на неправильне застосування судом першої інстанції ч.1 ст. 559 ЦК України та про неправильно обраний спосіб захисту, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення правовідношення, а згідно з ч.3 цієї ж статті, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом , що встановлений договором або законом. Ст. 559 ЦК України передбачає припинення поруки при наявності підстав, які вказані в даній статті.

Верховний Суд України постановою від 19 грудня 2011 року № 6-67цс11 відмовив у задоволенні заяви ПАТ «УкрСиббанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і погодився з висновками суду про те, що збільшення процентної ставки за кредитним договором, яке у порушення умов договору відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності, є підставою для припинення поруки відповідно до ч.1 т 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобовязаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу

Згідно ч.1 ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

В той же час судом першої інстанції було помилково солідарно стягнуто з відповідачів на користь позивача 1700 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, як за позов майнового характеру, а тому з врахуванням вимог ст. 88 ЦПК України рішення суду в частині вирішення питання щодо судових витрат підлягає зміні, стягнувши з відповідачів на користь позивача 8,50 грн. державного мита та 37 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, поділивши їх пропорційно між відповідачами (8,50грн.+37грн.=45,50грн./2=22,75грн.). В цій частині доводи апеляції Банку є обґрунтованими.

Керуючись ст. 559 ЦК України, ст.ст. 88, 214,307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Банк Фінанси та Кредит” задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 18 січня 2012 року змінити в частині вирішення питання щодо судових витрат.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит" 22,75 грн. та з ОСОБА_3 22,75 грн. понесених судових витрат.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :