Ухвала суду № 22532608, 21.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2012 р. м. КиївК-7246/08-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2008 року по справі №9/46 за позовом ТОВ «МіС» до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги ТОВ «МіС» до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000102302/0/31 від 19.02.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2006 року.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 19.09.2007 року в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що згідно декларації за листопад 2006 року розрахована позивачем відповідно до п.п.7.7.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»має позитивне значення, що унеможливлює застосування п.п.7.7.2 п.7 ст.7 вказаного Закону. При цьому, суд виходив з того, що при визначенні відємного чи позитивного значення різниці між сумою податкового кредиту та податкового зобовязання необхідно враховувати показники податкових зобовязань та податкового кредиту лише звітного періоду без врахування відємного значення попереднього звітного періоду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2008 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова про задоволення позову. Не погоджуючись з позицією суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на те, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не обмежує термін «попередній період»лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 08.05.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.04.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2008 року та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 205 та п.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №91/23-312/31194504 від 15.02.2007, складеного за результатом виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «МіС» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість листопад 2006 року, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102302/0/31 від 19.02.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2006 року у розмірі 747013,00грн.

Підставою для визначення податкових зобовязань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого останній завищив заявлене бюджетне відшкодування з ПДВ за листопад 2006 року на суму 747013,00грн.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. А у п.п. 7.7.2. вказано, що у строки, передбачені для сплати податку, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої відповідно до п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 того ж Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту вказаного підпункту статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 1 січня 2008 року редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Л.І. Бившева

________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна