Ухвала суду № 22531502, 26.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2012 р. м. КиївК-11033/09-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009

у справі № 8/73 (22-а-10023/08)

за позовом Державного територіально-галузевого обєднання "Південно-західна залізниця"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006682305/0 72254 від 21.12.2006,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 21.12.2006 № 0006682305/0 72254.

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами ч. 1, ч. 10 ст. 7 Закону України "Про плату за землю", та Рішення Київської міської ради "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" № 104/825 від 27.04.2000.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення № 0006682305/0 72254 від 21.12.2006 про визначення позивачеві податкового зобовязання з плати за землю у сумі 42 397, 36 грн., у тому числі за основним платежем 28 264, 91 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 14 132, 45 грн., прийнято на підставі акту позапланової перевірки №4048/2305/04734851 від 14.12.2006 з питань дотримання Дарницькою дистанцією сигналізації та звязку (відокремлений структурний підрозділ позивача) вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2004 по 30.09.2006.

Нарахування вказаних сум податкових зобовязань здійснено податковим органом з посиланням на неправильність обчислення земельного податку за ділянки, які включені до смуги відведення і на яких розташовані інші обєкти залізниці та залізничного транспорту у розмірі 25 % суми земельного податку, обчисленого відповідно до ст. 7 Закону України "Про плату за землю", оскільки вказані земельні ділянки не включені до смуги відведення залізниць. З цих підстав податковий орган вважає, що позивач не має право застосовувати ставку податку на додану вартість у розмірі 25 % суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю", користуючись ч.10 ст. 7 цього Закону, як за земельні ділянки, надані залізниці.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 1 ст.7 вказаного Закону ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Частиною 10 ст. 7 Закону визначено, що податок за земельні ділянки, надані, зокрема, для залізниць, справляється у розмірі 25% суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Пунктом 2.1 рішення Київської міської ради від 27 квітня 2000 року №104/825 "Про затвердження грошової оцінки земель міста Києва" плата за землі залізниць справляється у розмірі 25% від суми земельного податку, обчисленого як один відсоток від середньої базової вартості одного кв.м. по місту, без врахування локальних коефіцієнтів на місце розташування земельних ділянок.

Отже, враховуючи вимоги наведених норм, суди дійшли обґрунтованого висновку про помилковість зазначення в акті перевірки про те, що позивач за період, що перевірявся, зобовязаний був розраховувати розмір земельного податку на земельні ділянки відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю", тобто, застосовувати ставку податку у розмірі одного відсотка від грошової оцінки.

Посилання податкової інспекції у касаційній скарзі на те, що за земельні ділянки, які не включені до смуги відведення і на яких розташовані інші обєкти залізниці та залізничного транспорту, податок справляється на загальних підставах, помилкові з огляду на таке.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частиною 6 ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що землі, які надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного Кодексу та Закону України "Про транспорт".

Відповідно до ст. 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку обєктів транспорту.

Згідно зі ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Крім того, ст. 23 Закону України "Про транспорт" встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не доведено в установленому порядку, що компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування спірні земельні ділянки віднесено до іншої категорії, ніж землі залізничного транспорту.

Тобто, вказані земельні ділянки відносяться до земель залізничного транспорту, а тому, правомірним є застосування позивачем пільги щодо сплати земельного податку, встановленої ч. 10 ст. 7 Закону України "Про плату за землю".

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про правомірне визначення позивачем розміру плати за вищевказані земельні ділянки згідно із ч. 10 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" та відповідно, безпідставність нарахування податкових зобовязань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Оскаржувані судові рішення постановлені за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи, правильного застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло