Постанова № 22528928, 04.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.12 Справа № 5008/1386/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Мурської Х.В.

суддів Гнатюк Г.М.

Гриців В.М.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1.;

від відповідача не зявились.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Агропромисловий комплекс "Україна", смт. Міжгір'я, без номера та без дати

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2011р.

у справі № 5008/1386/2011, суддя Йосипчук О.С.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Систем", м. Бельци Молдова

до Приватного підприємства "Агропромисловий комплекс"Україна", смт. Міжгір'я

про стягнення заборгованості в сумі 25657,12 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2011р. у справі № 5008/1386/2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Систем" задоволено частково. З Приватного підприємства «Агро-Промисловий комплекс «Україна»(Міжгірський район, с.м.т. Міжгіря, вул. Головацького, 12 код 33328856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Систем»(Молдова, м. Бельци, вул. Садовяну, 11 код 1003602015567) стягнуто 20 000 доларів США передоплати, 356 доларів США процентів за користування коштами, 256,57 доларів США витрат на судовий збір та 20000 грн. витрат на оплату послуг за надання правової допомоги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог на суму 20 356 доларів США мотивоване підставністю та обґрунтованістю вимог позивача, зокрема, тим, що відповідач в обумовлені договором строки не передав позивачу згідно договору №14 предмет продажу, не повідомив про готовність до передавання предмета продажу і не призупинив виконання свого зустрічного зобовязання, а тому рішення позивача про відмову від правочину є правомірним.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПП "Агропромисловий комплекс "Україна" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду як таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним зясуванням фактичних обставин справи. Зокрема зазначає, що передача продукції позивачу могла мати місце лише після виконання останнім вимог п. 4.2 договору в частині проведення 35% вартості продукції, чого зроблено не було. Відтак, на переконання скаржника, в нього не виникло обовязку по передачі продукції саме з вини позивача.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на клопотання сторін з метою надання конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів.

Розпорядженням голови суду від 07.03.2012р. в склад судової колегії було внесено зміни, замість судді Давид Л.Л. введено суддю Гриців В.М. з підстав, викладених у ньому.

В судовому засіданні 07.03.2012р. представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2012р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на клопотання позивача. В порядку вимог ч. 3 ст. 69 ГПК, за клопотанням обох сторін, строк розгляду спору продовжено до 04.04.2012р.

20 березня 2012р. на розгляд суду від позивача поступило заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній спростовує твердження скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін з підстав обґрунтованості висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному судовому акті.

Розпорядженням в.о. голови суду від 03.04.2012р. в склад судової колегії було внесено зміни, замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Гнатюк Г.М. з підстав, викладених у ньому.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу та висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Скаржник в дане судове засідання участі свого представника не забезпечив.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також те, що ухвалою суду від 07.03.2012р. строк розгляду спору було продовжено до 04.04.2012р., судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника скаржника, який надав суду пояснення в судовому засіданні 07.03.2012р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників обох сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 30.09.2008р. між сторонами у справі було укладено договір № 14, відповідно до умов якого відповідач (продавець) взяв на себе зобовязання протягом пяти календарних місяців з дня підписання договору (п.5.2.) виготовити та продати позивачу (покупець) пиломатеріали (ліс круглий тесаний, d=280мм), а останній оплатити продукцію в три етапи (п.4.2.): 50% вартості продукції - передоплата, після підписання договору, 35 % вартості продукції на момент готовності продукції для її доставки, 15% вартості продукції при підписанні акта приймання-передачі продукції.

На виконання умов договору, позивач 01.10.2008р. перерахував відповідачу 20000 доларів США, як передоплату за продукцію обумовлену договором (а.с.19).

Відповідно до умов п.5.2. договору №14 відповідач повинен був у термін до 01.03.2009р. повідомити позивача про готовність предмета продажу до передачі. Однак, як правомірно встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні як докази, які б свідчили про готовність предмета продажу до передачі у власність покупця, так і докази повідомлення покупця про готовність до передавання предмета продажу.

Відтак, зважаючи на те, що в обумовлені договором строки, відповідач не передав позивачу обумовлений договором предмет продажу, не повідомив про готовність до передавання предмета продажу і не призупинив виконання свого зустрічного зобовязання, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що позивач вправі відмовитись від правочину та відповідно до вимог п.2 ст.693 ЦК України вимагати повернення передоплати в сумі 20000 доларів США.

Так, відповідно до вимог статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011р.у справі № 43/308-10.

З врахуванням викладеного, ТОВ "Арт-Систем" правомірно та обґрунтовано звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ПП "Агропромисловий комплекс"Україна" суми передоплати та процентів за їх користування.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

З врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2011р. у справі № 5008/1386/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу повернути місцевому господарському суду.

Головуючий-суддя Мурська Х.В.

Суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Гриців В.М.