Постанова № 22528835, 04.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.12 Справа № 5015/6798/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Мурської Х.В.

суддів Гнатюк Г.М.

Гриців В.М.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників сторін :

від позивача Москва Ю.О.;

від відповідача Ткач М.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал-Інвест-Україна", без номера від 10.01.12р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 р.

у справі № 5015/6798/11, суддя Кітаєва С.Б.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса в особі філії Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" у м. Львові, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Інвест Україна", м. Львів

про стягнення 4 225 648,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року у справі № 5015/6798/11 позов Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволено. З Товариства з обмеженою відповідальністю “КРИСТАЛ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА” (79000, м. Львів, вул.Промислова, будинок 50/52, код ЄДРПОУ 33997721) на користь Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” (69039 м. Одеса, проспект Гагаріна 12-а, код ЄДРПОУ 20971504) в особі філії Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” у м. Львові (79000, м. Львів, вул. Томашівського,7, код ЄДРПОУ 33080863) стягнуто 4222117 грн. заборгованості, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, зокрема тим, що відповідач в порушення умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №16 від 13.02.2008р. свої зобовязання по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконав.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Кристал-Інвест-Україна" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що позивачем не подано детального розрахунку суми заборгованості за кредитним договором та по нарахованих штрафних санкціях, а судом не проведено перевірки таких розрахунків.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. на клопотання скаржника розгляд апеляційної скарги було відкладено на 14.03.2012р.

Розпорядженням голови суду від 14.03.2012р. в склад судової колегії було внесено зміни, замість судді Давид Л.Л, зайнятої в іншому складі колегії суддів, введено суддю Гриців В.М.

14 березня 2012 року через канцелярію суду представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №5015/693/12 за позовом ТОВ "КРИСТАЛ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА" до ПАТ "ІМЕКСБАНК" про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії №16 від 13.02.2008р. та договору іпотеки від 13.02.2008р., яка розглядається Господарським судом Львівської області.

В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача зазначила, що предметом спору у даній справі є стягнення за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №16 від 13.02.2008р. Однак, правомірність вказаного договору, по якому звертається стягнення, розглядається судом за позовною заявою ТОВ "КРИСТАЛ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА" про визнання недійсними кредитного договору про відкриття кредитної лінії №16 від 13.02.2008р. та договору іпотеки від 13.02.2008р.

На думку представника відповідача, до вирішення справи №5015/693/12, предметом розгляду якої є , зокрема, дійсність кредитного договору, неможливо вирішити дану справу, предметом розгляду якої є стягнення на підставі того ж кредитного договору.

Представник позивача заперечила проти такого клопотання, просить суд продовжити розгляд апеляційної скарги.

Заслухавши думки представників сторін з приводу заявленого клопотання, судова колегія вирішила розпочати розгляд справи по суті, а питання про доцільність зупинення провадження у справі вирішити після заслуховування пояснень представників сторін по суті апеляційної скарги.

Після оголошення такого рішення суду, представник скаржника заявила клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору в порядку ст.69 ГПК України, мотивуючи його тим, що між сторонами ведуться переговори щодо врегулювання спору шляхом підписання мирової угоди, для завершення яких необхідний певний час.

Представник позивача проти клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору в порядку ст.69 ГПК України, не заперечила.

З метою надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом, в судовому засіданні 14.03.2012р. було оголошено перерву до 04.04.2012р. В порядку ч. 3 ст.69 ГПК України прийнято ухвалу про продовження строку розгляду спору.

Розпорядженням голови суду від 03.04.2012р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Гнатюк Г.М. з підстав, викладених у ньому.

В дане судове засідання зявились представники обох сторін. Зокрема, представником скаржника на розгляд суду подано заяву про уточнення клопотання від 14.03.2012 про зупинення провадження у справі, в якій скаржник підтримує заявлене ним 14.03.2012р. клопотання про зупинення провадження у справі та зазначає про те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.03.2012р. матеріали справи № 5015/693/12 надіслано за підсудністю до Господарського суду Одеської області, який ухвалою від 22.03.2012р. прийняв справу №5015/693/12 до свого провадження, призначивши її розгляд на 09.04.2012р. Наполягає на зупиненні провадження у справі.

Представник позивача заперечила проти задоволення клопотання скаржника про зупинення провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін з приводу заявленого клопотання, судова колегія, в порядку ст. 101 ГПК України, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Прийняття місцевим господарським судом рішення у справі №5015/693/12, яка порушена після прийняття місцевим господарським судом рішення у справі №5015/6798/11 не може слугувати підставою для скасування чи зміни рішення у даній справі.

Представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї та висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 13.02.2008 року між Акціонерним комерційним банком “ІМЕКСБАНК” та ТОВ “КРИСТАЛ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА” було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 16, на виконання п. 1.1 якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 3 700 000,00 грн. зі сплатою 17% річних та кінцевим терміном повернення коштів за всіма траншами до 7 лютого 2011 року.

Факт надання кредиту підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку (а.с. 28).

Відповідно до п.2.6 кредитного договору нарахування відсотків за користування траншем кредиту здійснюється щоденно у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку за методом “факт/факт” виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачуються позичальником щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця в період дії цього договору.

Відповідно до умов п.2.8 кредитного договору за наявності заборгованості по кредиту та/або відсотках за користування ним сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості:

-в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк відсотки;

-в другу чергу сплаті підлягають нараховані відсотки, строк сплати яких ще не сплив;

-в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;

-в четверту чергу сплаті підлягає неустойка (штраф, пеня), передбачена цим договором.

Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.

Сторони встановлюють, що кредитор має право самостійно зарахувати кошти , які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

Відповідно до п.2.9 кредитного договору кредитор вправі ініціювати зміну розміру відсотків за надання кредиту у випадках передбачених кредитним договором та чинним законодавством України. Умови зміни кредитної ставки передбаченні п.2.9-2.9.3 кредитного договору.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, визначених п.2.6 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п.1.1.1, 1.2.1, 2.9.3, 3.2.3, 4.2, 5.4 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

13 травня 2008р. між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою встановлено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 24% річних починаючи з 13.05.2008 року, а 01.08.2008 року Додаткову угоду №2 до кредитного договору, якою встановлено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 22% річних, починаючи з 01.08.2008 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 13.02.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1. та зареєстрований за номером 443, згідно умов якого в забезпечення повернення кредитних коштів, несплачених відсотків, комісій , неустойок і штрафів у повному обсязі та інших зобовязань за кредитним договором, відповідач передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме будівлю адмінбудинку, літера за планом земельної ділянки “Б-2”, загальною площею 1263,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07.11.2006 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2. за реєстровим №5152, зареєстрованого у реєстрі правочинів 07.11.2006 року за №1696104 та зареєстрованого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”09.11.2006 року за реєстраційним номером 5813949.

Як свідчать матеріали справи, позичальник свої зобовязання в частині повернення кредиту та сплати відсотків не виконав, заборгованість по неповернутому кредиту складає 3500000 грн., по несплачених відсотках 699386, 40 грн. (а.с.79).

Як було зазначено вище, відповідно до п.4.1 кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, позичальник сплачує кредитору пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

Нарахована позивачем пеня по несплачених процентах, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України, складає 22731, 27 грн.

Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.1053 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України в контексті зі ст. 626 ЦК України, під договорами визнається двосторонній правочин як погоджена дія двох сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Сторони вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства (ст. 627 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобовязань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.3.8. кредитного договору позичальник взяв на себе зобовязання в строк до 07.02.2011р. в повному обсязі повернути всі транші кредиту.

Як свідчать матеріали справи, скаржник не виконав перед кредитором грошові зобовязання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а тому місцевий господарський суд підставно задоволив позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в повному обсязі.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутностіна підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення таким вимогам відповідає, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Доводи скаржника про те, що позивачем не подано детального розрахунку суми заборгованості за кредитним договором та по нарахованих штрафних санкціях, а судом не проведено перевірки таких розрахунків, є безпідставними, оскільки заявлена до стягнення сума доведена позивачем належними доказами у справі.

Відповідно ж до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем, в спростування доводів позивача, не подано суду будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність заявленої до стягнення суми боргу.

Відтак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2011р. у справі № 5015/6798/11 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя Мурська Х.В.

Суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Гриців В.М.