Рішення № 22528392, 06.04.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2012 р.Справа № 6/5025/210/12 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

за участю та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал-Авто”, м. Хмельницький

до Публічного акціонерного товариства "Катіон" м. Хмельницький

про стягнення 76 477,20 грн. понесених витрат на придбання 47/100 приміщення "Модуля П-15" площею 487.5 м. кв., розташованого у м. Хмельницькому по вул. Тернопільській 19/1

Суддя Танасюк О.Є.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 21.10.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 15.09.2011р.

від третьої особи: не зявився

Рішення приймається 06.04.12р., оскільки в судових засіданнях 02.04.12р. та 05.04.12р. оголошувалася перерва.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 76 477,20 грн. витрат, понесених на придбання 47/100 приміщення "Модуля П-15", площею 487,5 м.кв., розташованого у м. Хмельницькому по вул. Тернопільській 19/1.

Зазначає, що у звязку з неможливістю належного виконання зобовязань за договором застави від 07.10.1997 р. між ВАТ „Катіон” та АК АПК „Україна” 11.05.2000 р. було укладено угоду про передачу основних засобів з балансу на баланс, що стало правовою підставою набуття у власність АК АПК „Україна” приміщення „Модуля П-15” вартістю 154 331,00 грн.

Зазначена обставина стала підставою для укладення договору від 21.05.2001р. про відчуження частини приміщення „Модуля П-15” від АК АПК „Україна” до ТОВ „Глобал-Авто”.

В подальшому, 30.10.2003р. між ТОВ „Глобал-Авто” та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про передачу у власність позивача 47/100 приміщення „Модуля П-15” площею 487,5 м. кв., розташованого у АДРЕСА_2, в рахунок погашення боргу за договором безвідсоткової допомоги від 19.05.2000 р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.10.2006р. договір від 11.05.2000р. про передачу основних засобів з балансу на баланс визнано недійсним, що стало підставою для звернення ВАТ „Катіон” з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.03.2010 р. позов ВАТ „Катіон” було задоволено.

У звязку з неможливістю виконання рішення суду від 02.03.2010 р., зокрема, через відсутність в натурі спірного приміщення площею 487,5 м. кв., ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.09.2011р. по справі № 8/2007 змінено спосіб виконання рішення суду від 02.03.2010 р. шляхом відшкодування ВАТ „Катіон” вартості нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 487,5 м. кв. ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ „Катіон” 76 477,20 грн. вартості приміщення.

Позивач посилається на ч.2 ст.216 ЦК України, де передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, виходячи із положень зазначеної статті, позивач наголошує, що основним наслідком недійсності правочину є двостороння реституція.

Позивач вказує, про те, що при задоволенні віндикаційного позову не було вирішено питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна, тому вважає, що в даному випадку мала місце одностороння реституція, на підставі чого просить стягнути з ПАТ „Катіон” витрати на придбання 47/100 приміщення „Модуля П-15” площею 487,5 м. кв., розташованого у АДРЕСА_2 в сумі 76477,20 грн.

Відповідач у письмовому відзиві від 28.02.2012р. та його повноважний представник в судовому засіданні проти позову заперечує. Звертає увагу на те, що права особи, яка вважає себе власником майна, можуть бути захищенні шляхом предявлення позову в порядку ст. ст.387,388 ЦК України або при поєднанні положень ст.ст.215,216 ЦК України та ст.ст.387, 388 ЦК України. Останнє обґрунтовується тим, що двостороння реституція застосовується у випадку, якщо законом не встановлено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, витребування майна можна вважати одним із особливих наслідків недійсності договору. Тобто, наслідком визнання недійсним договору, укладеним особою, яка не мала правових підстав відчужувати майно, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння.

Наголошує на тому, що ОСОБА_1 не був стороною договорів від 07.08.2003 р. та 13.10.2006р., які визнані судом недійсними. Тому, в контексті ч.2 ст.216 ЦК України ПАТ "Катіон" не є винною стороною і ОСОБА_1 не має правових підстав вимагати відшкодування збитків.

Звертає увагу на те, що в резолютивній частині рішення господарського суду Хмельницької області від 02.03.2010 р. по справі №8/2007, суд вирішив: ОСОБА_1 повернути ПАТ „Катіон” частину модуля П-15 площею 487,5 кв. м.

Також представник відповідача посилається на ст.1166 ЦК України, відповідно до якої відшкодування шкоди можливе за умов завдання шкоди майну фізичної або юридичної особи та за наявності неправомірних дій, якими завдана шкода. На підставі зазначеного, відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що ПАТ "Катіон" своїми діями завдало йому шкоду, а також те, що розмір шкоди складає саме 76 477,20 грн.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

За заявою представника позивача від 01.03.2012р., ухвалою суду від 20.03.12р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю „Глобал-Авто” м. Хмельницький, оскільки ТОВ „Глобал-Авто” є продавцем приміщення „Модуля П-15” та є учасником ланцюга у набутті права власності ОСОБА_1 на вказане приміщення.

В судовому засіданні представник позивача 20.03.2012р. подав заяву в порядку ст.22 ГПК України щодо правового обґрунтування позовних вимог, в якій посилається на ст.330 ЦК України, де вказано, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Зазначає, що право власності на не житлове приміщення до позивача перейшло від ТОВ „Глобал-Авто” на підставі договору від 30.10.2003 р. про передачу у власність 47/100 приміщення „Модуля П-15” площею 487,5 м. кв., розташованого у АДРЕСА_2, в рахунок погашення боргу за договором безвідсоткової допомоги від 19.05.2000 р. Вказує, що жодний з цих договорів в судовому порядку не визнаний недійсним, а тому вважає, що стягнення коштів з ТОВ „Глобал-Авто” є неможливим з правової точки зору.

В поясненнях по справі, поданих в судовому засіданні 05.04.12р. представник відповідача вказує, що позивачем, на його думку не подано доказів на підтвердження того, що майну ПП ОСОБА_1 завдано шкоди відповідачем, а також не зазначено, якими неправомірними діями відповідача заподіяно шкоди.

Зазначає, що відповідач не є винною особою в заподіянні шкоди, як це вказує позивач у позові, оскільки винною може бути конкретна посадова особа цієї юридичної особи у разі порушення нею закону та статутних документів. Тому вважає, що неправомірними є дії директора ВАТ „Катіон” щодо перевищення ним своїх повноважень при відчуженні майна.

Крім того, звертає увагу суду на те, що модуль П-15 вибув з володіння ПАТ „Катіон” поза його волею, що про що зазначено в рішенні господарського суду від 02.03.10р. по справі №8/2007 та постанові ЖАГС по справі №8/12/11/1093 від 30.10.07р.

Зазначає. що позивачем не подано доказів про втрачене ним (пошкоджене) майно, а також доказів про зменшення активів або збільшення зобовязань, які вже призвели до зменшення власного капіталу позивача.

Щодо незастосування судами наслідків недійсності оспорюваного правочину, відповідач посилається на п.7 Інформаційного листа ВГСУ №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”, в яких зазначається, що для того, щоб суд вийшов за межі позовних вимог і застосував наслідки недійсності оспорюваного правочину, потрібне клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки ні ПП ОСОБА_1, ні ТОВ „Глобал-Авто” в свій час з такими клопотаннями не зверталися, то суд не зобовязаний був застосовувати наслідки недійсності оспорюваного правочину.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ „Глобал-Авто” у відзиві на позовну заяву та його повноважений представник в судовому засіданні позицію позивача підтримує, вказує, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.10.06р. по справі №8/12/11/1093 визнано недійсним договір купівлі-продажу №1 від 21.05.01р., укладений між ТОВ „Глобал-Авто” і АКБ „Україна”.

Рішенням господарського суду господарського суду Хмельницької області від по справі №8/2007 від 02.03.10р. ПП ОСОБА_1 зобовязано повернути ПАТ „Катіон” частину приміщення модуля П-15. Однак, задовольняючи позов ПАТ „Катіон”, судом не було вирішено питання щодо відшкодування ПП ОСОБА_1 витрат, понесених на придбання цього майна.

Враховуючи, що приміщення рішенням суду повернуте ПАТ „Катіон”, а до визнання договорів призвели неправомірні дії директора ВАТ „Катіон”, представник ТОВ „Глобал-Авто” вважає, що кошти повинні бути стягнуті саме з ПАТ „Катіон”.

Представником позивача в судовому засіданні від 02.04.12р. подано заяву відповідно до ст.22 ГПК України, в якій звертається увага суду на те, що у рішенні господарського суду Хмельницької області від 02.03.10р., встановлено, що відчуження заставного майна (приміщення модуля П-15) відбулося саме за угодою від 11.05.00р., яка в подальшому була визнана недійсною з підстав перевищення повноважень директором ПАТ „Катіон”, тому, на думку позивача, саме ПАТ „Катіон” є винною стороною в недійсності правочину з підстав неправомірних дій його посадової особи щодо підписання кредитних договорів.

При цьому, зазначає, що відповідно до ч.2 ст.216 ЦК України, якщо у звязку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Однак, крім двосторонньої реституції, цивільний кодекс України передбачає як додаткові наслідки недійсності правочину відшкодування збитків (відповідно до ст.ст.22-23 ЦК України).

З огляду на зазначене, враховуючи, що ПАТ „Катіон” отримав кошти по кредитному договору та ще й відсудив приміщення, що перебувало в заставі в АКБ „Україна”, позивач вважає, що ним заподіяно шкоди позивачу.

Представником відповідача в судовому засіданні від 02.04.12р. подано клопотання про витребування доказів в порядку ст.38 ГПК України, зокрема: просить витребувати у позивача письмові докази нанесених йому ПАТ „Катіон” збитків, а в третьої особи ТОВ „Глобал-Авто” письмові докази, що стосуються обставин та факту продажу Товариством ОСОБА_1 частини модуля П-15.

З огляду на зазначене, судом враховується, що відповідно до ст.38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

При цьому, зазначена стаття передбачає, що в клопотанні необхідно зазначити, який саме доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та обставини, які може підтвердити цей доказ.

Однак, відповідачем в клопотанні не конкретизовано які саме докази необхідно витребувати у позивача та третьої особи, не зазначено обставин, які перешкоджають наданню цих доказів, а також підстав наявності у позивача та третьої особи цих доказів та не вказано обставин, які цими доказами можуть бути підтверджені.

За таких обставин, клопотання представника відповідача про витребування доказів в порядку ст.38 ГПК України відхиляється.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні від 05.04.12р. подано клопотання про призначення по справі судової експертизи для зясування питання про наявність або відсутність збитків, нанесених відповідачем ПП ОСОБА_1

Відповідно до ст.41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судом враховується, що визначення поняття „збитки” міститься в ст.22 ЦК України, тобто дане поняття є правовим, тому наявність або відсутність збитків встановлюється судом під час розгляду спору і не потребує спеціальних знань.

Крім того, представником відповідача не конкретизовано, який вид експертизи необхідно призначити, які питання необхідно поставити експерту та які обставини можуть бути підтверджені експертним дослідженням.

З огляду на зазначене, клопотання відповідача про призначення судової експертизи судом відхиляється.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи НОМЕР_2 від 22.04.03р. та внесений до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Хмельницькій області №2086 від 08.07.09р.

Приватне акціонерне товариство „Катіон” (ПАТ „Катіон”) зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності юридична особа та внесене до ЄДРПОУ, що підтверджується спеціальним витягом з ЄДРПОУ станом на 06.04.12р.

07.10.97р. між ВАТ „Катіон” (на момент розгляду справи ПАТ „Катіон”) (заставодавець) та АКБ „Україна” (заставодержатель) переукладено договір застави, на заміну раніше підписаного сторонами договору застави №2 від 22.12.94р. про заставу обладнання в сумі 208600 грн. та договору застави №8 від 01.06.95р., за умовами якого заставодавець передає в заставу заставодержателю нерухоме майно, що вказане в додатку №1 до даного договору, розташоване в м. Хмельницькому по вказаних в додатку адресах, яке знаходиться в його власності як забезпечення повернення позики та процентів за його користування за кредитним договорами.

Згідно додатку №1 до цього договору, предметом застави визначено приміщення заводу Модуль Л-15 (АДРЕСА_2 та приміщення заводу Модуль теплий 28-А.

В звязку з невиконанням ВАТ „Катіон” своїх кредитних зобовязань перед АКБ „Україна”, на підставі виконавчого напису нотаріуса, ВАТ „Катіон” передано приміщення Модуль-П15 розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, вартістю 15 4331,00 грн. у власність АКБ „Україна”, що підтверджується угодою від 11.05.00р. про передачу основних засобів з балансу ВАТ „Катіон” на баланс АКБ „Україна” та актом передачі прийняття основних засобів з балансу на баланс від 11.05.00р.

28.11.00р. між ВАТ „Катіон” та АКБ „Україна” укладено ідентичний за змістом договір про відчуження приміщення модуля П-15 в рахунок погашення заборгованості, за умовами якого ВАТ „Катіон” передано приміщення Модуль-П15 розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, вартістю 15 4331,00 грн. у власність АКБ „Україна” та передано зазначене приміщення на підставі акта приймання-передачі від 28.11.00р.

21.05.01р. між АКБ „Україна” та ТОВ „Глобал-Авто” укладено угоду, за умовами якої АКБ „Україна” відчужено частину приміщення модуля П-15 ТОВ „Глобал-Авто”.

Як вбачається з довідки управління архітектури та містобудування виконкому Хмельницької міської ради №1/12-492 від 18.04.06р. придбаній ТОВ „Глобал-Авто” 47/100 частині приміщення Модуля П-15 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.08.03р. по справі №6/2911 задоволено позов ВАТ „Катіон” до АК АПБ „Україна” в особі Хмельницької дирекції та визнано недійсним договір від 28.11.00р. про відчуження приміщення „Модуль П-15” в рахунок погашення заборгованості, з огляду на те, що директором ВАТ „Катіон” як головою правління (виконавчого органу) ВАТ „Катіон”, перевищено свої повноваження при укладенні спірної угоди, згідно якої відбулося розпорядження майном ВАТ, що входить до його статутного фонду, тому укладення такої угоди відноситься до виключної компетенції Ради товариства.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.01.04р. вищезазначене рішення господарського суду Хмельницької області від 07.08.03р. залишене без змін та підтверджено правомірність висновків місцевого суду щодо укладення спірної угоди від 28.11.00р. директором ВАТ „Катіон” з перевищенням наданих йому повноважень.

Згідно угоди від 21.05.01р. АКБ „Україна” відчужено на користь ТОВ „Глобал-Авто” частину зазначеного приміщення модуля П-15.

19.05.00р. між ТОВ „Глобал-Авто” (Позичальник) та ОСОБА_1 (Позикодавець) укладено договір безвідсоткової позики (зворотної фінансової допомоги), за умовами якої позикодавець зобовязується надати безвідсоткову позику (зворотну фінансову допомогу), а позичальник зобовязується використати її для розвитку підприємства та повернути позику у визначений даним договором строк.

Згідно п.1.2. та п.4.1. цього Договору, сума позики за даним договором становить 75720,00 грн. та надається строком до 01.08.03р.

Однак, ТОВ „Глобал-Авто” зобовязань щодо повернення цієї позики не виконано, в звязку з чим рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22.09.03р. по справі №2-10036/2003 стягнуто з ТОВ „Глобал-Авто” на користь громадянина ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 75720,00 грн.

В рахунок погашення присудженої до стягнення рішенням суду від 22.09.03р. заборгованості, ТОВ „Глобал-Авто”, на підставі договору від 30.10.03р. передав громадянину ОСОБА_1 47/100 приміщення модуля П-15, площею 487,5 кв.м., право власності на який перейшло до ОСОБА_1 після підписання договору.

В звязку з ухиленням ТОВ „Глобал-Авто” від вчинення нотаріального посвідчення цього договору, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13.06.06р. по справі №2-4097/2006р. цей договір визнано дійсним договір, а також визнано за громадянином ОСОБА_1 право власності на придбану частину цього приміщення.

З огляду на визнання угоди від 28.11.00р. про відчуження приміщення модуля П-15 недійсною в судовому порядку, ВАТ „Катіон” звернувся з позовом до ТОВ „Глобал-Авто”, ФОП ОСОБА_4 та АКБ „Україна” про витребування майна з чужого незаконного володіння. Проте, господарський суд, при вирішенні справи №8/12/11/1093, вийшовши за межі позовних вимог, рішенням від 13.10.06р. визнав також недійсною угоду від 11.05.00р., укладену між ВАТ „Катіон” та АКБ „Україна” в особі Хмельницької дирекції про передачу приміщення „Модуль-П15”, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 154331,00 грн. з балансу ВАТ „Катіон” на баланс АКБ „Україна”, а також визнав недійсним договір купівлі-продажу №1 від 21.05.01р., укладений між АКБ „Україна” та ТОВ „Глобал-Авто” про продаж частини приміщення Модуля П-15, площею 487,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та вилучив у ТОВ „Глобал-Авто” та ПП ОСОБА_4 приміщення Модуля П-15.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.10.07р. по справі №8/12/11/1093 зазначене рішення місцевого суду скасоване в частині, що стосується задоволення позову до ТОВ „Глобал-Авто” та АКБ „Україна” в особі Хмельницької обласної дирекції.

Як вбачається із зазначеної постанови, апеляційним судом враховано, що спірне майно (модуль П-15) вибуло з володіння ВАТ „Катіон” поза його волею через перевищення директором ВАТ „Катіон” своїх повноважень щодо відчуження належного ВАТ майна та зазначено, що як ПП ОСОБА_4 та ТОВ „Глобал-Авто” є добросовісними набувачами. Також, апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду, що відчуження заставного майна (приміщення модуля П-15) заставодержателю (АКБ „Україна”) відбулося саме за угодою від 11.05.00р.

При цьому, вказано про відсутність правових підстав для витребування спірного майна в АКБ „Україна”, оскільки це майно на момент вирішення спору було відчужене останнім ПП ОСОБА_4 та ТОВ „Глобал-Авто”.

Крім того, місцевим судом не враховано, що на час прийняття оскаржуваного рішення суду від 13.10.06р., фактичним володільцем 47/100 частини модуля П-15 була фізична особа ОСОБА_1

Крім того, у зазначеній постанові вказано, що угода від 21.01.01р., укладена між АКБ „Україна” та ТОВ „Глобал-Авто” в судовому порядку недійсною не визнавалася.

Враховуючи, що фактичним володільцем спірного приміщення модуль П-15 є ПП ОСОБА_1, ВАТ „Катіон” звернувся з віндикаційним позовом до ПП ОСОБА_1 про вилучення у нього та передачу ВАТ „Катіон” спірного приміщення.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.03.10р. по справі №8/2007, позов ВАТ „Катіон” задоволено, та зобовязано ПП ОСОБА_1 повернути ВАТ „Катіон” нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_2 з мотивів того, що спірне майно, яке є власністю позивача вибуло з володіння ВАТ „Катіон” поза його волею, встановленою судами у справі №8/12/11/1093.

Постановами ЖАГС від 26.08.10р. та ВГСУ від 11.11.10р. зазначене рішення господарського суду Хмельницької області від 02.03.10р. залишене без змін.

Пізніше ПП ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду 8/2007, мотивуючи відсутністю у нього спірного майна. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.09.11р. по справі №8/2007, залишеною без змін постановою РАГС від 11.10.11р. та постановою ВГСУ від 10.01.12р., змінено спосіб виконання рішення суду від 02.03.10р. та присуджено до стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь ВАТ „Катіон” вартість нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, заг. площею 487,5 кв.м. в сумі 76477,20 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом взято до уваги.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, ч.1 ст.16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається із розяснень Верховного Суду України, викладених в Узагальненнях Верховного Суду України про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008р., якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК ( 435-15 ), є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

Так, з наявних у справі матеріалів вбачається, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.08.03р., залишеним без змін постановою ЖАГС від 29.01.04р. по справі №6/3122, задоволено позов ВАТ „Катіон” до АК АПБ „Україна” в особі Хмельницької дирекції та визнано недійсним договір від 28.11.00р. про відчуження приміщення „Модуль П-15” в рахунок погашення заборгованості.

Крім того, рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.10.06р. задоволено віндикаційний позов ВАТ „Катіон” до АКБ „Україна”, ТОВ „Глобал-Авто” та ПП ОСОБА_4, визнано недійсними угоди про відчуження майна від 11.05.00р, укладену між ВАТ „Катіон” та АКБ „Україна”, угоду №1 від 21.05.01р., укладену між АКБ „Україна” та ТОВ „Глобал-Авто” та угоду від 17.07.00р., укладену між АКБ „Україна” та ПП ОСОБА_4

Постановою ЖАГС від 30.10.07р. вищезазначене рішення господарського суду Хмельницької області скасоване в частині позовних вимог, що стосуються ТОВ „Глобал-Авто” та укладеної між ТОВ „Глобал-Авто” та АКБ „Україна” угоди №1 від 21.05.01р.

Пізніше, враховуючи, що фактичним власником спірного приміщення є ПП ОСОБА_1, господарським судом Хмельницької області задоволено позов ВАТ „Катіон” до ПП ОСОБА_1 та рішенням від 02.03.10р. зобовязано ПП Почекуніна повернути ВАТ „Катіон” 47/100 частину приміщення модуля П-15.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 2 ст.216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, приміщення модуля П-15 передане позивачу згідно угоди від 30.10.03р. в звязку з неповерненням ТОВ „Глобал-Авто” суми зворотної допомоги, тобто позивачем понесено реальні витрати на суму вартості цього приміщення, що підтверджується банківськими квитанціями про перерахування 75720,00 грн. на банківський рахунок ТОВ „Глобал-Авто”.

При цьому, судом враховується, що і договір про надання зворотної матеріальної допомоги від 19.05.00р., і договір про передачу частини приміщення в рахунок погашення заборгованості від 30.10.03р., укладені між ПП ОСОБА_1 та ТОВ „Глобал-Авто” належним чином виконані сторонами та в судовому порядку недійсними не визнані.

Однак, враховуючи, що рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №8/2007 від 02.03.10р. позивача зобовязано повернути належну йому частину цього приміщення ВАТ „Катіон”, суд прийшов до висновку, що йому заподіяно шкоду в розмірі вартості вилученого приміщення на суму 76 477,20 грн.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, згідно п.1 ч.2 цієї статті під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, судом враховується, що в даному випадку правова природа майнової відповідальності не повязана із виконанням договірних зобовязань між сторонами, тому є майновою шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається із рішень господарського суду Хмельницької області від 07.08.03р., від 13.10.06р. та постанови ЖАГС від 30.10.07р. підставами для визнання недійсними угод про відчуження приміщення модуля П-15, укладених між ВАТ „Катіон” та АКБ „Україна” від 11.05.00р. та від 28.11.00р. стало встановлення судами факту неправомірності дій директора ВАТ „Катіон” ОСОБА_6, що полягали в перевищенні своїх повноважень при укладенні від імені Товариства зазначених правочинів про відчуження майна ВАТ „Катіон”.

Відповідно до ч.1, 3 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Таким чином, при укладенні угод про відчуження частини майна від 11.05.00р., та від 28.11.00р. ОСОБА_6 був директором ВАТ „Катіон” та діяв від імені Товариства.

Як вбачається із розяснень ВСУ, що містяться в Узагальненнях Верховного Суду України про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008р., у разі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна. Такі витрати має бути стягнено зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину.

Відповідно до ст.338 ЦК України, добросовісним набувачем є особа, яка придбала за відплатним договором майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.

Судом враховується, що у постанові ЖАГС по справі №8/12/11/1093 від 30.10.07р., апеляційний суд у зазначив, що „обґрунтовуючи заявлення віндикаційного позову, ВАТ „Катіон” посилався на те, що спірне майно вибуло з його власності поза його волею без обовязкового для такого відчуження рішення Спостережної ради згідно п.9.4. Статуту ВАТ „Катіон”, тобто визнав, що як підприємець ОСОБА_4, так і ТОВ „Глобал-Авто” є добросовісними набувачами”.

Із вищезазначеного слідує, що й позивач, який набув право на 47/100 частину приміщення модуля П-15 у ТОВ „Глобал-Авто” на підставі угоди від 30.10.03р. також є добросовісним набувачем.

Враховуючи, що підставою вилучення у позивача належної йому 47/100 частини приміщення модуля П-15 стали неправомірні дії директора ВАТ „Катіон” ОСОБА_6, який при укладенні угод від 11.05.00р., та від 28.11.00р. діяв від імені ВАТ „Катіон”, а також те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.03.10р. по справі №8/2007 частина спірного приміщення модуля, що перебувала у власності позивача передана ВАТ „Катіон”, суд прийшов до висновку, що саме ВАТ „Катіон” є особою винною у заподіянні позивачу шкоди в розмірі вартості цього майна на суму 76477,20 грн.

Однак, судом в межах справи №8/2007 не вирішувалося питання щодо відшкодування добросовісному набувачеві, яким є позивач вартості вилученого в нього приміщення та відшкодування заподіяної таким вилученням шкоди для відновлення його порушеного права.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення із ВАТ „Катіон” 76477,20 грн. понесених ним витрат на придбання 47/100 частини приміщення модуля П-15 є належним чином обгрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами, грунтуються на нормах чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

В звязку із задоволенням позову, у відповідності до ст.49 ГПК України суми, витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 12, 22, 44, 49, ст.82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал-Авто”, м. Хмельницький до Публічного акціонерного товариства "Катіон" м. Хмельницький про стягнення 76 477,20 грн. понесених витрат на придбання 47/100 приміщення "Модуля П-15" площею 487.5 м. кв., розташованого у м. Хмельницькому по вул. Тернопільській 19/1 задоволити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Катіон" (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 05470288) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) суму 76477,20 грн. (сімдесят шість тисяч чотириста сімдесят сім гривень 20 коп.), суму 1609,50 грн. витрат по оплаті судового збору в (одна тисяча шістсот девять гривень 50 коп.).

Видати наказ.

Суддя Танасюк О.Є.

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.12р.

Віддруковано 4 прим.

1-до матеріалів справи

2,- позивачу

3- відповідачу

4-третій особі ТОВ „Глобал-Авто” (м. Хмельницький, вул. Інститутська, 20/2, кв.58)- з повідомленням