Рішення № 22528283, 03.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р. Справа № 5023/1017/12

вх. № 1017/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 05.03.2012 р.)

1. відповідача - не з'явився

2. відповідача - не з'явився

третьої особи - ОСОБА_2 (дов. № 08-11/29/2-12 від 04.01.2012 р.)

розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод будгідроприлад", м. Харків

до 1. Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Зміїв ,

2. Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Харків

3-я особа - Харківська міська рада, м. Харків

про звільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Завод будгідроприлад", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_3 (надалі - 1. Відповідач) та Приватного підприємця ОСОБА_4 (надалі - 2. Відповідач) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно розташованих торгівельних павільйонів з приведенням її у придатний для подальшого використання стан та покладення на Відповідачів судовий збір.

Від представника Позивача заяв та клопотань не надійшло, надав до суду додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

1. Відповідач у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника до суду не направив. Про причини своєї неявки та неявки свого представника суду не надав. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

2. Відповідач у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника до суду не направив. До суду повернулась ухвала, яка була направлена на адресу сторони, відповідно до зазначеної адреси у позовні заяві, з довідкою поштового відділення у якій зазначено причину повернення, а саме - "за закінченням терміну зберігання".

Від представника третьої особи надійшло клопотання про заміну становища Харківської міської ради, а саме перевести зі статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Також надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

На підставі ст. 27 ГПК України, де зазначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Суд доходить до висновку щодо задоволення клопотання Харківської міської ради, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів та зміню статус на - третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення Позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.10.2010р. № 309/10 приватному акціонерному товариству «Завод Будгідроприлад» продано земельну ділянку (на плані ділянка 1) площею 1,0682 га з земель промисловості, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:01:011:0009), у Ленінському районі, за ціною 1 535 000 (один мільйон п'ятсот тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. (без ПДВ) для експлуатації та обслуговування виробничих, адміністративних та допоміжних будівель і споруд та магазина.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено 05.11.2010р. за № 1126, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5

На підставі договору було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НЛ № 111936. від 27.02.2011р.

Позивач зазначає, що на земельній ділянці, яка належить на праві приватної власності Приватному акціонерному товариству «Завод Будгідроприлад», знаходяться два металеві торгівельні кіоски обкладені цеглою, які належать Відповідачам. Згоди на їх розташування на території заводу позивач не надавав.

На вимогу позивача звільнити займану земельну площу, оскільки знаходження кіосків на земельній ділянці позивача перешкоджає здійсненню його господарської діяльності і порушує право позивача на користування своєю власністю, відповідачі не здійснили ніяких дій. Кіоски продовжують знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачу.

В підтвердження права власності позивача на земельну ділянку інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області 28.10.2011 р. було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та видано припис за № 1350 від 28.10.11 року «про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил», згідно якого запропоновано знести вказані кіоски, оскільки вони збудовані самочинно і в порушення вимог законодавства не мають правовстановлюючих документів. Відповідальним за знесення вказаних кіосків призначено позивача.

Рішенням XVII сесії Харківської міської ради № 223/03 від 19.11.03 p. власникам кіосків надано згоду на виділення 230 кв.м. для перенесення кіосків, а рішенням XXII сесії Харківської міської ради № 105/04 від 23.06.04 р. було виділено 0,0195 га для побудови стаціонарних торгівельних павільйонів за адресою: АДРЕСА_2. Однак відповідачі не перенесли свої кіоски на виділену земельну ділянку.

В порядку досудового вирішення спору Позивачем на адресу Відповідачів було направлено претензії з вимогою звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Відповідачі до цього часу жодних відповідей на претензію не надали, земельну ділянку не звільнили.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що уточнені позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно абзацу 15 ст. 1 Закону України від 19.06.2003 р. № 963-ІУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування… в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Стаття 126 даного Кодексу встановлює, що право власності і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження Харківської міської ради у галузі земельних відносин на їх території, зокрема, відносить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст, організація землеустрою, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом, інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст, вирішення земельних спорів, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

В матеріалах справи відсутні рішення Харківської міської ради щодо відведення земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 відповідачам, документи які посвідчують право власності чи право користування в тому числі на умовах оренди, передбачені статтями 125, 126 Земельного кодексу України, як і відсутні докази звернення відповідачів до суду з позовом про спонукання органів місцевого самоврядування щодо вирішення питання про землевідведення.

Згідно частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частина 3 статті 125 Земельного кодексу України містить загальне правило щодо заборони використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї, стаття 212 встановлює відповідальність за порушення даної норми.

Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що Відповідачі не надали суду жодного документу, який би підтверджував правомірність розташування торгівельних павільйонів на земельній ділянці, що розташована в АДРЕСА_1, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо зобовязання Приватного підприємця ОСОБА_3 (надалі - 1. Відповідач) та Приватного підприємця ОСОБА_4 (надалі - 2. Відповідач) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1, шляхом демонтажу самовільно розташованого торгівельного павільйону з приведенням її у придатний для подальшого використання стан належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статтями 12, 116, 125, 126, 152, 211, 212 Земельного кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_3 (63400, АДРЕСА_4) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1, шляхом демонтажу самовільно розташованого торгівельного павільйону з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_4 (61060, АДРЕСА_3) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1, шляхом демонтажу самовільно розташованого торгівельного павільйону з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Стягнути з ОСОБА_3 (63400, АДРЕСА_4) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Будгідроприлад" (61052, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 00240276) судовий збір у розмірі 536,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (61060, АДРЕСА_3) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Будгідроприлад" (61052, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 00240276) судовий збір у розмірі 536,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 06 квітня 2012 року

по справі № 5023/1017/12.