Рішення № 22528175, 02.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2012 р. Справа № 5023/723/12

вх. № 723/12

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., за дорученням, відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства страхова компанія "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків

про стягнення 15404,43 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 15404,43 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування наземних транспортних засобів в порядку регресу. Позов обґрунтований ст. 27 ЗУ "Про страхування", ст.ст. 993, 1188 ЦК України та інш. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника відповідача на повідомленні про відкладення розгляду справи (а.с.73).

12.03.2012 року до господарського суду від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких він проти позову заперечує в повному обсязі. Зокрема посилається на те, що відповідно до п. 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (зі змінами та доповненнями) підставою відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого. Надані заперечення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

29.03.2012 року до господарського суду від позивача надійшли пояснення на заперечення відповідача.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

12.05.2010 року між ПрАТ “УПСК”та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НОМЕР_3 (далі - Договір страхування). Предметом страхування за цим Договором страхування виступають майнові інтереси ОСОБА_2, пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом "Деу Матіз", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі за текстом - Застрахований автомобіль) від страхових ризиків “ДТП”, “ПДТО”, “ІВП”, “ВИКРАДЕННЯ”.

28.06.2010 року в м. Сімферополь по пр. Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення двох транспортних засобів: "Ісузу Трупер", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (на момент ДТП транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_3) та "Деу Матіз", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (на момент ДТП транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_2).

Внаслідок ДТП власнику автомобіля "Деу Матіз", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була завдана матеріальна шкода розмір якої, згідно звіту № 160 від 20.07.2010 р., становить - 23489,91 грн.

ПрАТ “УПСК”, на підставі Договору страхування та згідно з Правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту, виплатило власнику застрахованого автомобіля страхове відшкодування в розмірі фактично завданих збитків, з врахуванням вартості експертизи та з вирахуванням пропорційної відповідальності, фізичного зносу замінених складових, та безумовної франшизи, а саме - 15404,43 грн. (платіжне доручення № 914 від 15.11.2010 р.)

Відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.08.2010 року ДТП сталася внаслідок вини водія ОСОБА_3

В процесі дослідження документів по страховому випадку Страховику (ПрАТ “УПСК”) стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПАТ “Харківська муніципальна СК”, поліс № ВВ/868745 (Страхувальник - ОСОБА_3).

20.10.2011 року ПрАТ “УПСК” звернулося до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 15 404,43 грн., в якій було викладено вимогу про сплату страхового відшкодування, а також до листа було додано необхідні для його розгляду документи. Однак відповіді на заяву, або вказаної грошової суми від відповідача на рахунок позивача не надходило.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

З огляду на викладене допозивача перейшло в межах суми 15404,43 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги доособи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_3, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.(Зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі № 20/302).

Пунктом 37.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”(в редакції Закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції Закону, яка є чинною з 19.09.2011р. та відповідно застосовується до врегулювання страхових випадків, які стались після вказаної дати, у п. 36.4 Закону, також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Деу Матіз", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/868745), а до Позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень Закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обовязкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Тобто в розумінні положень Закону “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону, (в редакції чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, вказана норма не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум в межах передбачених договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності. Статтею 38 вказаного закону, (в редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Тобто зазначена стаття передбачає наявність права у страховика на предявлення регресного позову, а не відсутність такого права (дана правова позиції зокрема викладена у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 р. винесеній за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України № 48/562 від 22.06.2011р.).

Отже, відповідно до положень наведених норм до позивача, з моменту виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача як до страховика, страхувальник якої відповідальний за заподіяний збиток, інеповідомлення страхувальником відповідача про настання страхового випадку не звільняє відповідача від виплати страхового відшкодування в порядку регресу, однак надає йому право пред'явлення регресного позову до страхувальника (аналогічної правової позиції зокрема притримується Вищий господарський суд України в постанові № 53/128 від 14.09.2011р.).

Доводи позивача відповідачем не спростовані, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми збитку в розмірі 15404,43 грн.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

Згідно з положеннями Закону “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”(п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Регресна вимога за вих. № 7643 від 20.10.2011 р. міститься в матеріалах справи, та отримана відповідачем 27.10.2010 р., що підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення (наявне в матеріалах справи).

Враховуючи відсутність здійснення виплати на користь позивача згідно вказаної регресної вимоги, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату судового збору у сумі 1609,50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63, код ЄДРПОУ 21186813, п/р 2650601317220 в ПАТ АКБ "Базис" у м. Харкові, МФО 351760) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681, р/р 26503000000054 в ПАТ "Фольксбанк" в м. Києві, МФО 325213) - 15404,43 грн. суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 05 квітня 2012 року