Рішення № 22527921, 26.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року справа № 5020-178/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 16.02.2012 б/н);

відповідача не зявився;

третьої особи не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МПКА-Україна»

(69123, м. Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, 8-Б)

до Корпорації «Тетіс»

(99008, м. Севастополь, вул. Корсунська, 33)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Морська компанія «РЕЙ»

(99008, м. Севастополь, вул. Корсунська, 33)

про стягнення 99 220,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «МПКА-Україна»(далі позивач, далі ТОВ «МПКА-Україна») звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Корпорації «Тетіс» (далі відповідач) про стягнення 99 220,30 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2012 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору, розгляд справ призначений на 12.03.2012.

Ухвалою суду від 12.03.2012 (а.с. 61-62) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Морська компанія «РЕЙ»(далі ТОВ «Морська компанія «РЕЙ»).

Черговий розгляд справи призначений на 26.03.2012.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно і належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»). За таких обставин, суд вважає відповідача та третю особу належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи.

Крім того, ст.22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Водночас., відповідач скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.59 ГПК України, та надав письмовий відзив на позов (а.с. 32), в якому, зокрема, зазначає, що у наявній у нього заборгованості у сумі 90000,00 грн, винна ТОВ «Морська компанія «РЕЙ», а тому вказана сума має бути стягнута з останнього. В свою чергу відповідач визнає свою заборгованість перед позивачем частково у сумі 5312,50 грн.

Третя особа надала суду письмові пояснення по суті спору, зі змісту яких вбачається, що на виконання договору комісії 14.09.2011 №17/09-11 відповідач повинен був здійснити купівлю та поставку силового кабелю у кількості 250 метрів за рахунок ТОВ «Морська компанія «РЕЙ», але у звязку з тяжким фінансовим станом останнього оплата продукції не була здійснена вчасно. Водночас, третя особа зазначає, що ТОВ «Морська компанія «РЕЙ»згодне перерахувати 95312,50 грн боргу безпосередньо на рахунок позивача.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

21.09.2011 між ТОВ «МПКА-Україна»(продавець) та Корпорацією «Тетіс»(покупець) укладено договір купівлі-продажу товару № 248 (а.с. 10-12), а саме силового кабелю марки ВВГ 4*185, загальною кількістю 250 метрів на суму 190625,00 грн в тому числі ПДВ 31770,00 грн (п.1.1 Договору).

Розрахунок за товар здійснюється наступним чином: покупець сплачує продавцю попередню оплату у розмірі 50 % від суми договору, а залишок (50%) покупець сплачує продавцю протягом 60 днів з дати отримання товару покупцем та підписання акту прийому-передачі товару (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору продавець зобовязується передати товар покупцю згідно з накладними за актом прийому-передачі.

За несвоєчасну оплату товару або несвоєчасну його поставку винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого або непоставленого товару у строк товару за кожний день прострочення (п. 5.2 Договору).

Договір діє до 31.12.2011 (п. 10.1 Договору). Договір не може бути припинений в односторонньому порядку до виконання сторонами своїх зобовязань за Договором (п. 10.2 Договору).

Так, на виконання умов Договору, попередня оплата за товар відповідачем була здійснена 22.09.2011 на суму 95312,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 67 (а.с. 18). Після чого, відповідно до видаткової накладної № РН-0001836 від 03.10.2011 позивачем було поставлено відповідачеві товар - кабель ВВГ 4*185 у кількості 250 метрів на загальну суму 190625,00 грн (а.с. 15).

04.10.2011 між сторонами Договору складений та підписаний акт прийому-передачі №1 (а.с. 17).

З урахуванням попередньої оплати у розмірі 95312,50 грн, сума заборгованості покупця перед продавцем склала 95312,00 грн (190625,00 95312,50 = 95312,50 грн).

Угодою від 26.12.2011 до Договору (а.с. 13) сторони підтвердили розмір заборгованості відповідача перед позивачем, у розмірі 95312,50 грн, яку покупець зобовязується погасити протягом 37 календарних днів з дати підписання даної Угоди, але не пізніше 31.01.2012. Погашення заборгованості здійснюється шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця.

Проте, узгоджене зобовязання покупцем (відповідачем) виконане не було і у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 95312,50 грн. За прострочення сплати заборгованості за Договором позивачем відповідачу була нарахована пеня у розмірі 2 954,68 грн, інфляційні втрати у розмірі 381,25 грн та 3% річних у розмірі 571,87 грн.

Наведене стало підставою звернення позивача із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі ГК України) (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або характером правовідносин (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Із наведеною нормою узгоджується ч.1 ст.265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч.1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Порядок розрахунків між сторонами визначений п. 2.1 Договору та Угодою від 26.12.2011 до Договору.

У силу ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи убачається, що позивач продав (поставив) відповідачеві товар (кабель ВВГ 4*185) на суму 190625,00 грн (з ПДВ) грн., з яких сплачено було лише 95312,50 грн у порядку попередньої оплати Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем склала 95312,50 грн (190625,00 грн 95312,50 грн = 95312,50 грн). Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

З огляду на те, що своєчасна оплата отриманого товару є одним з основних обовязків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з основної заборгованості у розмірі 95312,50 грн.

Стосовно твердження відповідача щодо виникнення у нього заборгованості перед позивачем через особливості господарських правовідносин з третьою особою - ТОВ «Морська компанія «РЕЙ», то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Під час судового засідання позивач заперечував проти заміни боржника у зобовязанні, про що свідчить відповідна письмова заява (а.с. 73).

Ураховуючи викладене, суд залишає вищевказане твердження відповідача та згоду третьої особи погасити існуючу заборгованість перед позивачем поза увагою.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 381,25 грн. за період з грудня 2011 року по січень 2012 року, 3% річних у розмірі 571,87 грн за період з 03.12.2011 по 13.02.2012 та 2954,68 грн пені за період з 03.12.2011 по 13.02.2012.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу ч.2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару або несвоєчасну його поставку винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого або непоставленого товару за кожний день прострочення.

Обчислюючи розмір пені (а.с. 8), відповідач застосував подвійну облікову ставку НБУ, що відповідає умовам Договору та нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», а тому вимоги щодо стягнення пені в розмірі 2 142,98 грн за період з 03.12.2011 по 13.02.2012 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача інфляційних втрат за період з грудня 2011 року по січень 2012 року (.с. 9) визнаний судом вірним, отже вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 381,25 грн.

Розрахунок позивача 3% річних за період з 03.12.2011 по 13.02.2012 (а.с. 9) у розмірі 571,87 визнаний судом вірним, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у зазначеному розмірі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги у сумі 99220,30 грн, з яких: 95312,50 грн основний борг, 2954,68 грн пеня, 381,25 грн інфляційні втрати та 571,87 грн 3% річних суд визнає доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Корпорації «Тетіс» (ідентифікаційний код 36932080; 99008, м. Севастополь, вул. Корсунська, 33; п/р 26000310040601 в ФАБ «Південний», м. Сімферополь, або з будь-якого іншого рахунку)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МПКА-Україна» (ідентифікаційний код 35596172; 69123, м. Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, 8-Б; п/р 2600610254801 в АТ «Метабанк», м. Запоріжжя, МФО 313582, або на будь-який інший рахунок) 99220,30 грн (девяносто девять тисяч двісті двадцять грн. 30 коп.), з яких 95312,50 грн основний борг, 2954,68 грн пеня, 381,25 грн інфляційні втрати та 571,87 грн 3% річних, а також судовий збір у розмірі 1 984,41 грн (одна тисяча девятсот вісімдесят чотири грн. 41 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

02.04.2012.